13. Поняття ринку – це:

1) акт одержання будь-якого бажаного об’єкта з пропозицією чого-небудь натомість;

2) сукупність існуючих та потенційних покупців товару;

3) те, що може задовольнити нужду або потребу і пропонується ринку з метою придбання та використання;

4) існування конкурентів.

14. Поняття «кон’юнктура товарного ринку»:

1) економічна ситуація на ринку, що характеризується конкретними економічними та соціальними показниками;

2) умови, в яких здійснюється продаж товарів;

3) кількісні та якісні зміни між попитом і пропозицією;

4) умови продажу товарів залежно від плану.

15. Ринок товарів промислового призначення – це:

1) ринок, який складають організації республіканського уряду та місцевих органів, які закупають або орендують товари необхідні для виконання своїх основних функцій;

2) ринок, на якому підприємства продають будь-що іншим організаціям, таким, як виробники, оптовики, роздрібні торговці та державні заклади;

3) окремі люди, які купують товари або одержують послуги для особистого споживання та використання;

4) ринок, на якому організації закупають товари та послуги з метою одержання прибутку, зменшення витрат, задоволення потреб внутрішньої клієнтури, виконання будь-яких суспільних або правових обов'язків.

16. Потенційний ринок підприємства – це:

1) сукупність усіх реальних і потенційних покупців;

2) сукупність покупців, які мають достатній доход і доступ для придбання продукції підприємства;

3) сукупність підприємців, які проявляють зацікавленість до продукції підприємства;

4) сукупність реальних покупців.

17. Ринок проникнення – це:

1) сукупність покупців, які вже купують продукцію підприємства;

2) частина кваліфікаційно-доступного ринку, обрана підпри­ємством для подальшої роботи;

3) сукупність усіх реальних та потенційних покупців продук­ції підприємства;

4) ринок покупця.

18. Реальна місткість ринку – це:

1) обсяги продажу товарів на конкретному ринку;

2) максимально можливі обсяги товару на конкретному ринку;

3) обсяги продажу товарів у даний відрізок часу на конкретному ринку;

4) прогнозовані обсяги продаж на потенційному ринку.

19. Складові маркетингового середовища фірми - це:

1) макросередовище в його різноваріантних виявах;

2) мікросередовище і засоби нейтралізації його негативного впливу;

3) макро- і мікросередовище;

4) різноманітні інструменти впливу на це середовище.

20. Мікромаркетинг - це:

1) діяльність підприємства на підставі дослідження ринку, спрямована на задоволення потреб споживачів і досягнення мети підприємства;

2) прогнозування запитів клієнтури на ринку і виготовлення чи закупівля товарів відповідно до цього;

3) певний перелік операцій, які виконують фахівці на підприємстві і в регіоні, що його обслуговує підприємство;

4) ефективний засіб забезпечення доходів підприємства, який базується на досконалому вивченні ринку.

21. Мікросередовище фірми визначають :

1) демографічні фактори;

2) маркетингові посередники, клієнтура, конкуренти, контактні аудиторії;

3) економічні фактори;

4) науково-технічні, природн і політичні фактори.

22. Сегментація ринку – це:

1) поділ ринку на подібні за певними ознаками групи покупців;

2) процес дослідження поведінки покупців на ринку;

3) засіб підвищення ефективності маркетингової діяльності;

4) засіб забезпечення прибутків фірми.

23. Ознаки сегментування ринку продукції виробничо-технічного призначення – це:

1) клімат, густота населення;

2) галузь промисловості, розмір підприємства, місцезнаходження;

3) спосіб життя, стиль життя;

4) освіта, релігія, раса.

24. Ознаки сегментування споживчих ринків – це:

1) галузь промисловості, розмір підприємства, місцезнаходження;

2) організація постачання, профіль підприємства;

3) область використання продукції, розмір замовлення;

4) вік, стать, родинний стан.

25. Географічні критерії сегментації ринку – це:

1) регіон розміщення ринку, транспортна мережа;

2) вік, стать, етап життєвого циклу сім’ї;

3) соціальний стан, тип особистості, спосіб життя;

4) доходи, освіта покупців.

26. Демографічний принцип сегментування споживчих ринків - це:

1) розподіл ринку за такими перемінними як стать, вік, кількісний склад чи етапи життєвого циклу сім'ї, національність, релігійні переконання;

2) розподіл споживачів залежно від знання товару, ставлення до нього, характеру використання та реакції на даний товар;

3) поділ покупців на групи за належністю до суспільного класу, способу життя, типу особистості;

4) процес дослідження поведінки покупців на ринку.

27. Остання стадія процесу сегментації ринку – це:

1) вибір цільових сегментів ринку;

2) позиціонування товару на ринку;

3) розрахунок прибутковості сегмента ринку;

4) розрахунок потужності сегмента ринку.

28. Позиціювання товару на ринку – це:

1) поділ споживачів на групи за умов розбіжностей в нуждах, характеристиках та поведінці;

2) виявлення усіх товарів на ринку, котрі реалізуються та оцінка обсягів продажу кожного із них;

3) прогноз відносно перспектив ринку;

4) забезпечення товару фірми бажаного місця на ринку і в уявленні споживачів.

29. Сегментація на основі психографічних критеріїв – це:

1) кліматичні, територіальні;

2) соціально-економічні;

3) етапи життєвого циклу сім’ї, релігійні;

4) особисті характеристики, мотиви.

30. Первинні референтні групи – це:

1) братства, общини, клуби;

2) співробітники, друзі;

3) партії, профспілкові організації;

4) державні установи.

31. Підхід, у рамках якого здійснюється сегментування покупців за ознакою їхньої освіти, - це:

1) соціально-демографічний;

2) поведінковий;

3) психографічний;

4) соціально-економічний.

32. Ознакою якої моделі споживчої поведінки є приналежність людини до якоїсь референтної групи:

1) економічної;

2) соціологічної;

3) психологічної;

4) культурної.

33. Сукупність фізичних і юридичних осіб, які купують товари або одержують послуги для власного використання:

1) споживачі;

2) посередники;

3) виробники;

4) постачальники.

34. Який із способів проникнення до ринкового сегмента використовує товаровиробник цукру:

1) диференційований;

2) недиференційований;

3) концентрований;

4) позиціонування.

35. Чим визначається причетність людини до того чи іншого соціального класу?

1) професією, джерелами доходу, статусом;

2) звичками, освітою, культурним рівнем;

3) політичними поглядами, соціальною активністю;

4) культурним рівнем розвитку.

36. Суб’єкт, який належить до мікросередовища маркетингу - це:

1) держчиновники;

2) конкуренти;

3) журналісти;

4) Уряд.

37. Стратегію масового охоплення при виході на цільовий ринок доцільно використовувати, якщо:

1) покупці на ринку мають однорідні потреби;

2) фірма реалізує стратегію товарної диференціації;

3) покупці на ринку мають різнорідні потреби;

4) фірма працює на одному сегменті ринку.