Болота. Луки

Цікаве рослинне угруповання являють собою болота. Сфагнові болота вражають своїм забарвленням: коричневі, чер­воні, рожеві, жовті, бурі кольори. У моху-сфагнуму дуже гіл­лясте стебло з густим пучком гілок зверху, які утворюють щіль­ну головку. Лишайники й мохи поглинають багато води, ростуть вони дуже швидко. Інші рослини повинні рости разом з ними, інакше вони загинуть. Через поганий доступ повітря, заболоче­ний грунт на болотах ростуть в основному представники тундри.

Болота можуть утворитися при заростанні озер. У заростаю­чому озері (якщо рухатися від берега) до глибини 1 м ростуть осоки, стрілиця, гірчак'земноводний, водяні жовтеці тощо. Глиб­ше, до 2-3 м, поселяються комиші, очерети, хвощі, ще глибше ростуть водяні лілії, рдесник, у яких на поверхні плавають тіль­ки листки і квітки, а всі інші органи повністю знаходяться у во­ді. Глибока частина озера зайнята різними водоростями.

Рослини, відмираючи, падають на дно, де утворюються товсті шари з відмерлих рослин. Озеро продовжує міліти, заростати і перетворюється на болото. На поверхні його з'являються мохи і лишайники, під шаром яких відмерлі рештки рослин без досту­пу кисню перетворюються на торф. Торфоутворювальний процес відбувається, повільно, шар торфу в 1 м утворюється лише за 500-600 років.

Найрізноманітніша багаторічна трав'яна рослинність вкриває великі площі лук. Луками називають безлісі простори, вкри­ті трав'яним покривом, які розвиваються в умовах достатньої або надмірної зволоженості грунту. Трав'яні рослини, як прави­ло, утворюють дернину, яка складається з щільно зімкнутих надземних і підземних частин рослин. У заплавах річок створю­ються сприятливі умови для розвитку рослинності: достатньо вологи, тепла і світла, мулистих поживних часточок ґрунту. Лу­ки, які утворюються в долинах річок, називають заплави и м и. На них ростуть цінні кормові трави. Зелені або лілові ко­лоски тонконога лучного дають поживне сіно і є доброю пашею. Можна зустріти злаки, які утворюють високотравний ярус. Це тимофіївка, стоколос безостий, лисохвіст лучний та інші, які в основному йдуть на сіно. На цих луках можна зустріти бобові, наприклад, конюшину, мишачий торошок, чину, які збагачують грунт на азотні поживні речовини.

Луки по схилах горбів і річкових долин, на лісових галяви­нах називають суходільними. Злаки й бобові- не розвива­ються тут так розкішно, як на заплавах, тому що тут відчувається нестача вологи й поживних речовин. Зате у великій кількості зустрічається різнотрав'я: червоні — віскарія і гвоздики-дельтовидні, сині — дзвоники, рожеві — меландрій та ракові Шийки, золотисті — жовтеці, білі — королиці (маруни). Часто на луках зустрічається деревій з численними дрібними головками білих квіток. Це одна з найдавніших лікарських рослин. У червні на луках з'являється багато білих зонтиків. Це кмин — найдавніша пряна рослина. У його насінні — до 10% олії. Яскраві малинові квітки віскарії — добрі медоноси. Стебло в рослин клейке, щоб не пускати до солодкого нектару квіток повзучих комах.

Деякі рослини лук (кмин, козельці, деревій) добре поїдає худоба, але на луках буває багато бур'янів (пижмо, дзвінець, дзвоники, кінський щавель) і навіть отруйних рослин (жовтець їдкий, калюжниця, молочай, перестріч). Сіно на таких луках найкраще заготовляти до масового цвітіння лучних бур'янів. На

суходільних луках зустрічаються лікарські рослини (пижмо, кмин, хвощ польовий та ін.).

На дні долин і в зниженнях на міжріччях утворюються ни­зинні л у к и, на яких розвиваються різні осоки, хвощі, коми­ші; з них виходить малопоживне сіно. Сіно потрібно заготовляти коли пагони в рослин молоді, тому що після цвітіння стебла стають твердими і непридатними для корму тваринам.

Луки, як правило, потребують догляду: суходільні — поливу, посіву цінних кормових трав; низинні — осушення й заміни малоцінних трав цінними кормовими злаками. Луки, створені діяльністю людини, потребують турботи; безсистемна косовиця призводить до зменшення злаків і збільшення різнотрав'я.

Мільйони гектарів землі зайняті культурними польовими рослинами, які вирощує людина. Це зернові рослини (пшениця, жито, кукурудза, ячмінь, овес, рис, просо), бобові (горох, квасоля, соя, сочевиця), олійні (соняшник, рицина, гірчиця, рижій), прядильні (льон, бавовник, коноплі, джут, кенаф), технічні (цукрові і кормові буряки, бруква, турнепс) і кормові трави (конюшина, тимофіївка, житняк, костриця, райграс). Обробляючи грунт, створюючи в ньому запас вологи, здійсню­ючи своєчасну сівбу добре підготовлених і підібраних до місце­вих умов сортів рослин, організуючи їх правильне живлення й підживлення, знищуючи бур'яни й шкідників, людина створює найбільш сприятливі умови для росту, розвитку і плодоношення культурних польових рослин.