Осінь і зима в житті тварин

Восени дні стають коротші, сонце гріє слабо. Більшість птахів готується до відльоту в теплі краї. Перед цим у них закінчується осіннє линяння. Перелітні птахи до осені починають жиріти, тому що в них попереду далекий шлях, на який треба буде витратити багато сил і енергії. Шпаки, граки та інші птахи збираються в зграї. Спочатку зграї кочують, а потім залишають рідні місця й летять у теплі краї. Першими відлітають комахоїдні птахи: стрижі, ластівки, солов'ї, тому що набагато зменшується кількість комах; метелики забираються в щілини, де перезимовують до весни; засинають жуки, бабки, надійно сховані в комах гусениці і личинки. Як тільки замерзають водойми, відлітають водоплавні птахи.

Щоб добре спостерігати пташиний переліт, треба знати, як летять птахи. Виділяють такі основні форми пташиних зграй: кутом і клином (журавлі, гуси); шеренгою, а також один за одним (гуси, качки, чирки); скупченою зграєю (шпаки, омелюхи); безладною зграєю (кулики, дрібні горобині). Деякі птахи летять по одному (зозулі, дрімлюги).

Пізньою осінню прилітають зимові пернаті гості. З першою порошею з'являються снігурі, за ними чечітки, омелюхи. Для них середня смуга є теплим краєм, та й їжі вистачає, тому що вони живляться в основному ягодами й насінням бур'янів. Птахи дуже довірливі і близько підпускають до себе людей, очевидно тому, що їхня батьківщина – північ називається «краєм неляканих птахів». Птахи, які прилітають у середню смугу з півночі, дуже красиві. Рум'яними яблучками красуються на гілках сіро-червоні птахи з чорними козирками. Це снігурі. Різноколірним пером, хизуються щиглі, на горобинах пишаються ніжно-рожеві з жовтими облямівками на хвостах чубаті омелюхи, а на ялівцях—яскраво-червоні щурі. Дуже легко серед інших птахів відрізнити за формою дзьоба шишкар.

Проте дуже багато птахів залишається в середній смузі зимувати. Це насамперед дятел, повзик, пищуха, які спритно дістають комах та їх личинки з-під кори дерев. Усюди зустрінеш синиць, які оживляють осінній ліс своїм щебетанням. Горобці (польові), галки, ворони перебираються ближче до людського житла. Птахів, які живуть у даній місцевості цілий рік, називають осілими. Взимку їм доводиться важко через нестачу корму, тому школярі повинні на початку осені потурбуватися про них: заготувати ягоди горобини, калини, бузини, глоду для дроздів, омелюх, снігурів, насіння берези, вільхи для чечіток, чижів і насіння кавунів, динь, гарбузів для синиць, шишки лопуха й віники з лободи для щиглів.

Комах восени стає менше, а ось павуків зустрічається дуже багато. У ясні дні можна спостерігати літаючу павутину, на якій сидить маленький павучок. Вій перед тим залазить на кінчик гілки, жердини і починає випускати павутину, яка стає все довшою й довшою, потім павучок перекусує павутину, вітер її підхоплює і заносить далеко. Так молоді павуки розселяються на нові території.

З охолодженням водойм до місць своїх зимівель починають збиратися риби, і тільки минь радіє зимі. Він стає дуже рухливим, піднімається до верхів'їв річок і серед гальки й піску відкладає ікру.

Ставкова й зелена жаби опускаються на дно водойм і, зарившись у мул, перезимовують, а трав'яна й гостроморда (а також ропуха) можуть зимувати на дні глибоких ям і під каменями, в норах. .Змії зібравшись по кілька десятків, сплять у сухих ямах або під пнями; ящірки ховаються за відсталу кору.

У звірів змінюється шерсть, вона стає густішою й теплішою. У зв'язку з зимівлею всіх тварин можна поділити на такі групи: тварини, які взимку сплять (бурий ведмідь, борсук, єнотовидний собака), в їхньому організмі головним чином настає гальмуван­ня життєвих процесів - в'ялий стан, зниження реакцій на под­разники. Перед тим як залягти в берлогу, ведмідь посилено хар­чується, об’їдається ягодами, обсмоктує волоті вівса. І при цьому жиріє. Борсук не тільки від'їдається жолудями, а й робить запаси. У його нірках можна знайти сушених жаб, жуків і на­віть гриби. А нірку, де він спить, борсук утеплює листям, старан­но вичищає. Це дуже охайний звір.

Друга група тварин (їжак, ховрашок, хом'як) впадають у справжню зимову сплячку. Безхребетні переносять морози, впа­даючи в заціпеніння (анабіоз). Якщо взяти в руки жабу, яка перебуває в такому стані, то створюється враження, що вона за­гинула. Насправді життя в її організмі ледь-ледь теплиться. Вар­то внести її в теплу кімнату, як через кілька годин вона оживає.

Третя група тварин робить собі на зиму запаси. У гризунів, які живляться зерном, знаходили в норах до 6 кг зерна. У великі морози ці тварини впадають у сон, особливо коли не вистачає їжі для підтримання нормальної життєдіяльності. Навіть звірі, які ведуть активний спосіб життя, на зиму роблять собі запаси корму. Ласки й горностаї збирають по 20-30 полівок і мишей, чорні тхори ховають під льодом жаб, норки - рибу, бобри запасають гілки тощо.

Четверта група тварин веде активний спосіб життя (вовк, лисиця, заєць, лось та ін.). Заєць їсть узимку кору дерев. Вовк узимку майже завжди голодний, тому він пробігає десятки кіло­метрів, перш ніж йому вдасться кого-небудь вислідити. Взимку він не погидує з'їсти навіть мишу, птаха й мертву тварину, хапає собак, що заґавилися, коло житла людини. Лисиця полює ми­шей. Опустивши низько голову, вона бігає підтюпцем по снігу, ? прислухаючись, чи не писне полівка. Зачувши писк, кидається, в сніг і хапає здобич. Лисиця ловить куріпок, які ночують під снігом. Часто підкрадається в село за домашньою птицею.

Взимку життя ніби завмирає. В лісі не почуєш співу птахів. Поховалися звірі. Та холод їм не страшний, тому що тепла шубка зігріває звіра, а птахів пух захищає від морозів. Зате взимку тваринам важко дістати їжу, а голодний і в невеликий мороз мерзне. Серед птахів тільки дятел не сумує. У дятлів усе пристосоване для того, щоб. знаходити корм і взимку: довгий міцний дзьоб (у деяких до 14 см), липкий, з гострими, твердими корючками язик, на який наколюються комахи та їх личинки, короткі й міцні ноги, влаштовані так, що йому легко лазити по стовбурах дерев. Дятли, відколупуючи шматок кори, часто допомагають таким чином синицям і повзикам знаходити собі їжу. У дятла є й своя «кузня». Це розколина в дереві, куди він носить довбати шишки. Взимку можна зустріти й іншого птаха, який добре, себе почуває взимку і навіть у зимову холоднечу виводить пташенят. Це шишкарі. Верхня й нижня половинки дзьоба шишкаря перехрещуються на кінці, це пристосування допомагає їм спритно лущити шишки. Шишкарі вигодовують своїх пташенят насінням хвойних рослин, розм'якшеними в зобу матері або батька. Ранньої весни, коли лусочки на шишках відгинаються, пташенята можуть самі діставати насіння. Живлячись насінням хвойних, шишкарі настільки просякаються смолистими речовинами, що після смерті їх трупи зберігаються 15-20років (бальзамуються).

Взимку земля вкривається білим покривалом, на якому лег­ко побачити сліди тварин. Снігова грамота - це щоденник при­роди, який розкаже про життя пернатих жителів і про хутрових звірів. Ось дорогу переходив якийсь великий звір, і роздвоєні копита залишили характерні «коров'ячі» ум'ятини. Це лось. А ось тягнеться низка маленьких слідів-точок. Це землерийки. Сліди полівки схожі на сліди землерийки, але більші й глибші. Сліди зайця легко відрізнити від інших: дві ямки поруч трохи більші і дві інші одна за другою менші позаду. В русака відбиток зад­ньої правої лапи помітно попереду лівої задньої, та й слід у нього вужчий і глибший. У білки слід - дві широкі продовгуваті ямки зливаються в одну велику. Лисячий слід схожий на слід невели­кого собаки - ті самі чотири пальці з тупими кігтями, ті самі подушечки пальців: два середніх попереду і два бокових позаду. Але слід лапи лисиці стрункіший від собачого, більш витягну­тий і головне — подушечки двох передніх пальців у лисиці вису­нуті далі, ніж у собаки. її сліди майже завжди витягнуті ніби по шнурочку. Вовчий слід дуже схожий на слід великого собаки, але у зв'язку з тим, що вовк тримає лапу більше в клубку, то слід його більш продовгуватий і різкіше відбивається на снігу. Вовк іде кроком або підтюпцем, кожного разу в слід правої передньої ноги стає лівою задньою, тому його сліди простягаються стрічкою.

Коло житла на снігу можна чітко розрізнити сліди різних пта­хів: ворони, сороки, голуба.

У лютому відчувається наближення весни. Дзвенить протяж­на мелодія верткої синички, її пісеньку підхоплює вівсянка. У відлигу на снігу можна побачити живих комах - снігових блішок і снігових павуків. У водоймах спостерігається пожвав­лення серед йоржів, окунів і щук.

Усе живе - в очікуванні тепла. Природа готується до зустрічі весни, щоб почати новий сезон у своєму житті.

60