Види розмноження рослин. Класифікація рослин. Використання їх людиною

Розмноження - одна з основних властивостей рослинних організмів, яка сприяє збільшенню їх чисельності. Рослини роз­множуються безстатевим, вегетативним і статевим способами.

Безстатеве розмноження відбувається за допомо­гою спор, які складаються з однієї або кількох клітин. Рослини успадковують тільки властивості материнського організму. Зуст­річається цей вид розмноження у водоростей, грибів, лишайни­ків, мохів, папоротей, хвощів і плаунів. Будова спор набагато простіша, ніж насіння, і в них немає зародка. Вони утворюються в мішечках, які називаються спорангіями, і зібрані в колос­ки на вершині стебел чи в пазухах листків (хвощі і плауни) або розміщені з нижнього боку листка (папороті). Рослини, на яких розвиваються органи безстатевого розмноження, називаються спорофітами.

Якщо рослини розмножуються за рахунок відокремлення від материнського організму вегетативного органу або його частини (листок, стебло/корінь), таке розмноження називають вегетативним.

Багато рослин розмножується за допомогою кореневих паростків-пагонів, які утворюються із сплячих бру­ньок коренів рослин (кульбаба, осот, суріпиця). З дерев і чагар­ників, кореневими паростками (кореневою порослю) розмножую­ться тополя, осика, біла акація. Бульби картоплі стеблового походження, вони дають по­чаток новим організмам навіть після того, як поділені на части­ни. Пирій і конвалія розмножуються кореневищами, а цибулині (часник, цибуля, лілія) - цибулиною. Суниці, перстач гусячий розмножуються вусами (повзучі пагони, що вкорінюються). Наведені приклади вегетативного розмноження належать до природного.

При штучному вегетативному розмноженні виділяють такі способи: поділ куща на окремі частини, кожну з яких са­дять окремо (флокс, троянда) і живцювання (укорінення окремих, частин рослини). Живці можуть бути стеблові (смородина, тополя), кореневі (півонія, флокс), листкові (бегонія, фікус).

Багато плодово-ягідних кущів (смородина, аґрус) розводять живцями і відсаджуванням; при вкоріненні утворюються при­даткові корені і нові пагони.

Щеплення (перенесення однієї частини рослини на другу і зрощування їх), яке широко застосовується у сільському гос­подарстві, також є одним з видів вегетативного розмноження.

Якщо безстатеве розмноження сприяє тільки збільшенню кількості рослин, то статеве розмноження дає рослинам змогу давати якісно нові форми, які збільшують здатність їх до мін­ливості. Жіноча й чоловіча статеві клітини (гамети) після злит­тя утворюють запліднену клітину (зиготу). У рослин, як прави­ло, чергуються покоління - безстатеве і статеве. У мохів пере­важає в розвитку статеве розмноження, а в папоротей, навпаки, безстатеве. У квіткових рослин більш розвинуте статеве роз­множення. Завдяки злиттю батьківської і материнської клітин новий організм має подвійну спадковість, а значить, він більше пристосований до навколишньої обстановки. У нижчих рослин (водорості, мохи, папороті) статевий процес пов’язаний з водою, а в насінних - чоловічі статеві клітини доходять до яйцеклітини по пилковій трубці.

Щоб вивчати й описувати рослини, необхідно знати їх назви й розміщення в певній системі, тобто їх класифікацію. Чітку класифікацію створив шведський природодослідник Карл Лінней (1707-1778). Він визначив поняття вид і рід, запропону­вав подвійну номенклатуру і дав чіткий опис багатьох рослин.

Сучасна систематика будується на всебічному вивченні рос­лин, залучаючи не тільки дані про анатомічні й фізіологічні особливості будови рослин, а й встановлюючи спорідненість і єдність походження. Одиницею класифікації рослин є вид. Вид – це група рослин, які мають однакову будову, функції, схрещуються в природі тільки між собою і мають однакову будову, функції, схрещуються в природі тільки між собою і мають спільне походження. Рід - це група близьких видів, які відрізняються невеликими особли­востями в будові (форма листка, стебла, забарвлення квіток тощо). Родина - більша група рослин, до якої входять близькі роди. Родини об’єднують у класи, а класи - в типи. Тип – найбільша одиниця класифікації рослин.

Усі рослини поділяють на дві природні групи: нижчі і вищі. До нижчих належать такі типи: водорості, бактерії, гриби, лишайники; до вищих - мохоподібні, папоротеподібні, голо­насінні, покритонасінні.

Визначимо, наприклад, положення жовтецю їдкого в загаль­ноприйнятій класифікації. Вид - їдкий, рід - жовтеці, родина - жовтецеві, підклас - роздільнопелюсткові, клас - дводольні, тип - покритонасінні.

Зараз нараховується близько 500 000 видів рослин, причому більше половини їх представлено типом покритонасінних як най­більш досконалих у своїй будові, різноманітності й пристосу­ванні до навколишнього середовища.

З великої кількості видів квіткових рослин число культивова­них не перевищує 650-700 видів (не враховуючи численних сор­тів, створених уже самою людиною), що становить всього лише менше 1 % від усіх видів рослин.

Усього на земній кулі вживають у їжу понад 300 видів дико­ростучих і культурних рослин. Кількість лікарських рослин, які застосовують у медицині, досягає 12 000 видів, але практичне значення мають 200-250 видів. Щорічно заготовляють понад 30 000 т. різних лікарських рослин.

З 2000 видів волокнистих рослин близько 500 використовують для виготовлення мотузок і грубих тканин і тільки 20 видів іде на виготовлення тонких тканин.

З 1500 видів ефіроолійних рослин промислове значення мають по 120 видів. Така сама справа і з фарбувальними, дубиль­ними, жироолійними та іншими групами дикоростучих корисних рослин. Людина відбирала найважливіші для неї види, добиваю­чись великої різноманітності сортів серед невеликої кількості відібраних видів.

Сорти культурних рослин - це продукт діяльності людини. Найбільше сортів у плодових, ягідних і декоративних рослин. Відомо понад 2000 сортів суниць, понад 6000 сортів яблуні, близько 10 000 сортів троянд.