Квітка, запилення, запліднення. Плоди й насіння

Цвітіння рослин - одне з найпривабливіших явищ природи, внаслідок якого утворюються плоди й насіння. Квітка - це видозмінений па­гін з укороченим стеблом, листки якого перетворилися на його окре­мі частини. Квітка звичайно сидить на квітконіжці. Вона складається з зелених чашолис­тків, які або зростаються між собою (шавлія, будра), або вільні (жовтець, грицики). Чашечка захищає віночок, іноді видозмі­нюється на летючку, за допомогою якої розносяться плоди (кульбаба, осотта ін.).

Віночок складається з пе­люстків, забарвлених у різні ко­льори. Форма віночка надзвичайно різноманітна, головне призначення його – приваблювати своїм кольором, запахом і нектаром запилювачів.

Органами розмноження є тичинки і маточка. Кожна тичинка має тичинкову нитку й пиляк. Пиляк складається з двох половинок, сполучених в’язальцем. До в’язальця прикручена тичинкова нитка. Пилок у вітрозапильних росли, дрібний і сухий, а в тих, що запилюються комахами, великий V липкий. Якщо тичинок не більше 12, то, говорячи про рослину, вказують їх кількість, якщо більше 12, то зазначають, що росли­на багатотичинкова.

Кількість маточок також різна. Маточка складається з ниж­ньої частини (зав’язі) , середньої (стовпчика) і верх­ньої (приймочки).

Рослину, в якої маточкові й тичинкові квітки знаходяться на одному й тому ж екземплярі, називають однодомною (огі­рок, гарбуз, дуб, береза та ін.). Якщо чоловічі й жіночі квітки знаходяться на різних рослинах, то їх називають дводомними (коноплі, верба, осика та ін.). У безстатевих частина квіток втрачає тичинки й маточки (волошка, соняшник).

Дрібні квітки часто бувають зібрані в суцвіття різної форми: китиця (черемуха), щиток(глід), волоть (овес), се­режка (береза), колос (пшениця), початок (кукурудза), зонтик (морква, петрушка), головка (конюшина), кошик, (соняшник).

Запилення - це перенесення пилку з тичинок на маточку. Якщо пилок з тичинок переноситься на свою маточку, то відбу­вається самозапилення (фіалка, глуха кропива, зіроч­ник, горох, соя, пшениця, ячмінь, овес, просо та ін.). Якщо пилок з тичинок однієї рослини переноситься на маточку іншої, то відбувається перехресне запилення.

Більшість рослин запилюється перехресно, причому в основ­ному за рахунок комах і тільки десята частина рослин - вітром. Квітки мають ряд пристосувань для запилення комахами: яскраве забарвлення і сильний запах, які повинні приваблю­вати запилювачів, а в нагороду обпилювачі одержують пилок і солодкий нектар. Комахи захоплюють пилок із собою на лап­ках, черевці і переносять на іншу рослину, проводячи тим самим процес запилення.

Якщо нектар знаходиться неглибоко, то рослини запилюють­ся мухами, жуками. Якщо нектар знаходиться глибоко, то його можуть дістати комахи з довгим язичком (бджоли, джмелі). Іноді в рослин (тютюн) квітки мають довгі трубки, в які про­никають тільки довгі хоботки метеликів.

Якщо стоїть дощова погода, то комахи мало літають і не переносять пилку, тоді утворюється багато пустоцвітів - не запилених рослин

У рослин, які запилюються вітром (жито, кукуру­дза), квітки непоказні, у них не утворюється нектар, зате тичин­ки дають змогу вітру безперешкодно переносити пилок. Пилку виробляється багато, і при такому малоефективному способі запилення його дуже багато пропадає.

У рослин є різні пристосування, які забезпечують добре запи­лення, що дає змогу запобігти самозапиленню. У рослин, які запилюються вітром, квітки часто різностатеві; у рослин, які запилюються комахами, здебільшого тичинки дозрівають швид­ше, ніж формується маточка. У медунки, незабудки, плакуна квітки мають неоднакові за довжиною тичинки й маточки.

Запліднення. Пилок, потрапивши на приймочку маточки, починає проростати. При цьому утворюється пилкова трубка. Вона росте в напрямі до насінного зачатка (досягаючи іноді в довжину 2 см, наприклад у кукурудзи). Кінець пилкової трубки розривається, і звідти виходять дві чоловічі клітини. Одна з них зливається з жіночою яйцеклітиною, а друга - із вторинним ядром зародкового мішка. Відбувається подвійне запліднення. Запліднена клітина несе в собі спадкові ознаки чоловічої й жіночої рослини. Насінний зачаток перетво­рюється на насінину, а зав’язь - на плід. Запліднене вторинне ядро шляхом поділу утворює запасальну вторинну тка­нину, необхідну для розвитку зародка.

Плоди і насіння. В утвореному зародку виникають сім’ядолі: у однодольних - одна, у дводольних - дві. Утво­рюється також корінець, підсім’ядольне коліно і брунечка. По­живні речовини знаходяться в сім’ядолях.

Процес дозрівання плодів і насіння в різних рослин відбувається за різний час. У ранньоквітучих плоди дозрівають швидко (за 2-3 тижні), у багатьох рослин - за 2-3 місяці. Плоди поділяють на сухі і соковиті. Сухі бувають однонасінні (нерозкривні), наприклад сім’янка, горіх, зер­нівка, і багатонасінні (розкривні), наприклад біб, стру­чок, коробочка.

У соковитих плодів виділяють кістянку (вишня, слива, персик), ягоду (помідор, виноград, аґрус), складні пло­ди (малина, суниці), ягодоподібні (кавун, огірок, яблу­ко, груша).

Дозрілі плоди й насіння поширюються різними способами, широко розселюючись на поверхні Землі.

Вітер переносить плоди кульбаби, осоту, зніту та інших рослин, у яких є волосисті чубки. Плоди й насіння багатьох де­рев (клена, ясена, берези, осики) переносяться крилатками. У пустинних просторах летять по вітру крильця пропелери сак­саулу; ряд рослин (ліщиця, рогачка) набули форми кулі - вони легко відриваються і перекочуються вітром (за це й одержали назву «перекотиполе»).

Вода переносить плоди багатьох водних рослин (осока, біле латаття). Особливо цікаві плоди кокосової пальми, які океан викидає на сушу, нерідко дуже далеко від місця їх дозрі­вання.

У рослин-катапультів є ряд пристосувань, які дають їм змогу викидати насіння далеко від материнської рослини. До них належать сухі плоди бобових (біб), квасениця, розрив-трава, огірок пирскач. Клітини таких плодів перебувають під великим тиском і варто до них доторкнутися, як тиск змінюєть­ся, стулки сильно закручуються, далеко викидаючи насіння.

Ряд рослин мають особливі пристосування: самозариватися за допомогою штопороподібних остей (ковила, вівсюг звичайний), зачіплюватися за тварин гачками (лопух, парило, череда).

Поширення за допомогою тварин і людини. Деякі тварини заготовлюють собі на зиму їстівні припаси, але частину їх не з’їдають, завдяки чому рослини поширюються (жо­луді, горіхи, шишки). Птахи, поїдаючи соковиті плоди, сприяють поширенню багатьох рослин (вишня, глід, горобина, малина та ін.). Людина поширює насіння диких рослин при перевезенні і при поганій обробці посівного матеріалу.