Хребетні тварини. Риби. Земноводні. Плазуни

Тип хордових об'єднує більш високоорганізованих тварин, досить різноманітних за зовнішнім виглядом, способом життя і умовами існування. Для підтипу хребетних, до якого належить клас риб, земноводних, плазунів, птахів і ссавців, характерна наявність внутрішнього осьового скелета, двостороння симетрія тіла, дві пари кінцівок, замкнена кровоносна система, складно збудована нервова система, високий розвиток органів чуттів і складна психічна діяльність.

Підтип хребетних — наймолодший з відомих підтипів хордових тварин (крім нього є підтип безчерепних і личинкохордових), який нараховує всього близько 40 тне. видів. Складини організм цих тварин дає їм змогу уловлювати й розпізнавати найтонші запахи (собаки), найменшу зміну температури (риби), мати гострий зір( птахи); в багатьох є складні теплові, звукові, хімічні, гідродинамічні «приймачі» і «антени» (дельфіни, кажани, медузи, електричні вугрі і скати).

Клас риб —це хребетні тварини, які постійно живуть у

воді, дихають зябрами і пересуваються за допомогою плавців. Найбільш примітивні тварини підкласу хрящових риб (акули, скати), у яких є хрящовий скелет, зяброві отвори, що самостійно відкриваються на поверхні тіла. Плавального міхура в них немає, парні плавці розміщені горизонтально. Господарського значення вони не мають.

До підкласу кісткових риб належить переважна більшість видів риб. Під впливом різних умов зовнішнього середовища форма риб стала надзвичайно різноманітна. Вони відзначаються зовнішньою і внутрішньою будовою, характером живлення, повадками. Проте у зв'язку з Існуванням у воді в риб є спільні ознаки: обтічна форма тіла, зяброве дихання, плавці як органи пересування, виділення шкірними покривами слизу тощо. Тіло риб поділяється на голову, тулуб, хвіст. Рот утворений хватальними щелепами з зубами на них. Зябра розміщені на зябрових дугах, зяброва порожнина вкрита зябровою кришкою. Скелет складається з кісткової тканини, тіло вкрите кістковою лускою. Кишечник слабо диференційований на відділи. Серце складається з передсердя І шлуночка, риби мають одне коло кровообігу. Мозок невеликий І примітивний; при видаленні середнього мозку в риб настають сліпота й порушення складних рухів. Крім органів зору - очей; нюху - носових ямок; дотику - вусиків; слуху й рівноваги - внутрішнього вуха, багатьом рибам допомагають у спілкуванні звуки, У риб є орган сприйняття руху води - бокова лінія.

За способом життя є риби, які тримаються у відкритому

морі (оселедці, сардини, тунці), придонні і донні (тріска, камбала, бички), глибоководні (великорот, крисохвіст, променепера риба). Щодо складу води розрізняють морських (оселедці, тріска), прісноводних (щука, плітка, короп) і прохідних (лососі, осетри), які переходять з морського середовища в прісноводне і навпаки.

Статевого дозрівання риби досягають у віці кількох місяців, багато нереститься щорічно, деякі - раз у житті (лососі, бички). За способами розмноження виділяють тих, що відклада­ють ікру (лящ, тріска),і живородних (морський окунь, гамбузія, гупія). Розвиток ікри триває від кількох годин (аква­ріумні риби) до кількох тижнів (тріска, камбала) і навіть міся­ців (лосось).

Тривалість життя більшості риб значна – 15-20 років, коро­пи можуть жити понад 100 років, щуки - майже до 300 років.

Багато видів риб узимку припиняють живлення, не ростуть; це помітно по лусці (за більш темними кільцями можна визна­чити вік риби).

Міграції (переміщення) для риб - закономірна частина жит­тєвого циклу (морські й прісноводні - для пошуку їжі, нересту, прохідні - для нересту).

Риби є продуктом живлення - найбільше значення в світово­му промислі мають оселедцеві й тріскові риби, джере­лом одержання ліків (риб'ячий жир), відходи від риб використо­вуються на корм худобі (кісткове борошно), для виготовлення клею, технічного жиру тощо.

Клас земноводних (амфібій), до яких належать жаби, ропухи, тритони, саламандри, представлений найбільш примітивними наземними хребетними. Земноводні є проміжною ланкою між рибами і плазунами, тому водне середовище продов­жує залишатись для них необхідною умовою існування на пер­ших етапах життя (личинки розвиваються у воді). Дорослі до існування на суші пристосовані також мало. Легені в земновод­них розвинені недостатньо, тому вони дихають усією шкірою. Трикамерне серце не забезпечує розподілу крові, по артеріях те­че змішана кров. Пересування жаб стрибками зумовлює розвиток мускулатури кінцівок. У земноводних дуже розвинутий передній відділ головного мозку, через що в них складніша поведінка, ніж у риб.

Завдяки переходу в наземне середовище ускладнилися органи чуттів: будова очей у земноводних складніша, у них є повіки, які захищають їх від висихання і забруднення; з'явилося середнє вухо; орган нюху представлений нюхальними капсулами, які сполучаються із зовнішнім середовищем за допомогою ніздрів. Шкіра амфібій здатна реагувати на різні подразники (больові, механічні, температурні), має багато різних залоз, які виділяють слиз, зволожуючи шкіру, отруйні залози захищають від хижаків. Біологічні відмінності пов'язані в основному із середовищем існування. У тих видів, які живуть у водному середовищі (тритон, аксолотль, озерна і ставкова жаби), більш примітивна організація, ніж у наземних (трав'яна жаба. ропуха, квакша). Якщо перші ведуть денний спосіб життя, то другі - в основному нічний. Земноводні живляться тваринною Їжею, тому в них більша енергія при короткому періоді активності. Найбільш сприятливі умови існування для земноводних-вологі субтропіки, де в основному вони й живуть. Менше їх у середніх шпротах, а на півночі і півдні немає зовсім.

Жаби і особливо ропухи мають велике значення; вони знищують шкідливих безхребетних (мух, комарів, жуків, равликів тощо), Жаб використовують для наукових і навчальних цілей.

Клас плазунів (рептилії), до яких належать черепахи, крокодили, ящірки, змії, характерний рядом особливостей, які дають їм змогу ширше розселятися по суші. Плазуни належать до найбільш примітивних вищих хребетних. Вони пристосовані до наземно-повітряного способу життя краще, ніж земноводні. Шкіра в плазунів надійно захищена від висихання і звичайно вкрита роговими утвореннями (луска, щитки тощо). Розмноження відбувається тільки на суші (відкладають яйця і живородіння). Дихання майже виключно легеневе; будова легень досить складна, чітко виділяються трахея і бронхи. Серце і артеріальні судини в плазунів більш досконалі, але кров у них все ж змішується, тому що перегородка в серці неповна. Органи виділення більш складні (з'являються нирки). Це пов'язано з тим, що обмін речовин через шкіру, як у земноводних, не відбувається. Добре розвинутий скелет, який захищає мозок (череп в основному кістковий) і внутрішні органи (грудна клітка). У більшості представників чітко виділяється шия, значно зміцніли кінцівки. Завдяки складнішій організації нервової системи і досконалим органам чуттів плазунам значно краще пристосуватися до різних умов існування (у воді. лісі, на болотах, у пустині, ґрунті тощо), ніж, земноводним.

Однак якщо провідним фактором, який впливає на життя земноводних, є вологість, то для плазунів-температура. Вони не мають постійної температури тіла, тому дуже чутливі до коливань температури повітря. Там, де це коливання проявляється мало. Існує більше плазунів (у міру просування на північ і південь від екватора кількість Їх зменшується). У помірному кліматі більшість плазунів ведуть денний спосіб життя (навесні активні вдень, а влітку-вранці і ввечері), а в жаркому-нічний. Плазуни, які живуть па відкритій місцевості і у воді, як правило, мають добре розвинені кінцівки І можуть порівняно швидко пересуватися (варани, крокодили, ящірки тощо), а плазуни, які живуть у траві (змії), втратили свої кінцівки. Серед плазунів є такі, в яких виробилось пристосування лазити по прямовисних плитах, каміннях (зігнуті кігті в ящірок, присоски у геконів).

В основному плазуни живляться тваринною їжею, тому в багатьох добре розвинені зуби (у ящірок-дрібні для схоплювання, у змій-отруйні І хватальні, у крокодилів зуби можуть не тільки встромлятися в їжу, а й розривати її. Смакові відчуття сприймаються язиком. Можна спостерігати, як змії своїм роздвоєним язичком обмацують різні предмети. Зір у плазунів розвинений добре, у хамелеонів очі обертаються в усі боки незалежно одне від одного. Більшість плазунів реагують тільки на рухлу здобич. Оборонятися від ворогів можуть по-різному (як , у пасивній формі, наприклад втрата кінчика хвоста в ящірки, так і в активній, наприклад змії, крокодили, варани, які від оборони можуть перейти в напад).

Ящірки, вужі й черепахи є чудовими об'єктами для спостережень у кутку живої природи (для них споруджують невеликий тераріум, який підігрівають лампою).

Птахи

Клас птахів (страуси, чайки, журавлі, дрозди, синиці тощо) за походженням близький до плазунів, але має більш досконалі риси організації. Про спорідненість Із плазунами свідчать такі ознаки: шкіра бідна на залози, дуже розвинені рогові утворення. Проте якщо в плазунів непостійна температура тіла, то в птахів у зв'язку з енергійним обміном речовин температура тіла висока і постійна (в середньому близько 42°). Серце чотирикамерне, артеріальна кров відокремлена від венозної. Значно розвинені великі півкулі головного мозку, а у зв'язку з цим і більш різноманітне й досконале пристосування до навколишнього середовища. Органи чуттів, особливо зір і слух, розвинені добре. Більш досконале розмноження (висиджування яєць і турбота про потомство).

Для птахів характерно те, що тіло їх вкрите пір'ям, а передні кінцівки перетворилися на крила. Пір'я сприяє терморегуляції: зберігаючи тепло, воно збільшує несучу поверхню тіла, надаючи йому обтічної форми, уберігає шкіру від пошкоджень. Розрізняють контурне, пухове і нитковидне пір'я. Хвіст утворений стерновими перами. У зв'язку з тим. що більшість птахів пересувається по повітрю, в їхньому організмі виробилось ряд пристосувань кістки легкі й міцні, хватальні функції виконує дзьоб, який позбавлений зубів; шия рухлива, а скелет тулуба малорухливий; грудина дуже розвинена і має високий гребінь (кіль), до якого прикріплюються міцні мускули; пальці ніг призначені для ходіння і хватання, тому-опорою в них є складні крижі. Нарешті, наявність повітряних мішків, які сполучені з порожнистими кістками, і відсутність сечового міхура зумовлюють те, що птахи легко почувають себе в повітрі. Польоти допомагають птахам швидше знайти Їжу, врятуватися під ворогів, знайти місця для відпочинку й розмноження, завоювати нові, необжиті території.

Спосіб життя птахів залежить від багатьох .умов: клімату, їжі та умов її добування, гніздувань тощо. Птахи за способом життя бувають денні (ластівка, вівчарик), нічні (сова, філін), при смеркові (дрімлюга); за способом і характером живлення - рослиноїдні (глухар, рябчик), комахоїдні (дятел, синиця) і хижі (орел, боривітер); за способом пересування - літаючі (яструб, стриж), бігаючі (дрохва, стрепет), водоплавні (пелікан, качка) і лазуни (повзик, пищуха); за ступенем осідлості - осілі (сорока, куріпка), мандрівні (щиголь, чечевиця) і перелітні (зозуля, горихвістка, соловей); за характером розмноження - виводкові (тетерев, фазан) і нагніздні (дрізд, шпак).

Незважаючи на те. що птахи зустрічаються і па висоті 5 тис. м (грифи) і на глибині до 20 м (пінгвіни), ступінь пристосування в них до різних середовищ існування менший, ніж у ссавців.

За способом існування можна виділити такі групи: чагарниково-лісові птахи (дятли, повзики, щиглі, чижі. шишкарі, рябчики, тетереви та Ін.), болотно-лучні (лелеки, чаплі, журавлі, деркачі, кулики), степово-пустині (страуси, дрохви, стрепети, рябчики), водні (пінгвіни, чайки, гагари, качки, гуси, лебеді та ін.).

Птахи гніздяться колоніями або окремо. За розміщенням гнізда можна виділити такі групи: гнізда, розміщені на землі (жайворонок, чайка, перепілка, вівчарик, соловей та ін.), в чагарниках, невисоко на деревах (зяблик, сорокопуд, іволга, сойка та ін.), високо на деревах (грак, білий лелека, мишоїд, орел), в дуплах і шпаківнях (шпак, одуд, крутиголовка, дятел, горихвіст та ін.), в норах (берегова ластівка, золотиста щурка, рибалочка звичайна), в будівлях (сільська і міська ластівки, домовий горобець, голуб та ін.).

Гнізда птахів дуже різноманітні. У найпростішому випадку птахи відкладають яйця прямо на землі (кайра), у заглиблення, зроблене птахом (дрохви, кулики, щурки та ін.); голуби роблять гнізда з невеликої кількості гілок. Є складна побудова гнізда у вигляді сплетеної чаші (щиголь, зяблик, іволга, очеретянка та ін.). Найбільш досконалі гнізда, які мають вигляд кулі з невеликим вхідним отвором (волове очко, синиця-ремез). У птахів, які гніздяться на землі, яйця мають маскувальне забарвлення, і їх дуже важко помітити на загальному фоні. Гнізда у вигляді чашечки замасковані так, що їх важко побачити серед трави або листя дерев і чагарників.

Кількість яєць, відкладених птахами, може бути від 1 до 25. Найбільше їх відкладають гуси, кури, горобці (10-15), великі птахи несуть від 1 до 3 яєць (кайри, чайки, орли). Насиджує один з батьків або навперемінно самка й самець. У виводкових птахів період насиджування більший (25-30 днів), ніж у гніздових (9-12 днів). До турботи про потомство в птахів входить і тривалий зв'язок між батьками й пташенятами (тривале вигодовування, навчання польоту, добуванню корму).

Річний життєвий цикл птахів складається з окремих періодів. Основні такі: підготовка до розмноження (парування, яке супроводжується шлюбними іграми або токуванням, займання гніздової ділянки), розмноження і турбота про потомство (добудова гнізда, відкладання яєць, висиджування їх, вигодовування пташенят і навчання польоту); линяння (при підготовці до зими у птахів літнє оперення змінюється на зимове, яке відіграє

маскувальну роль і пов'язане з посиленим розвитком пухових пір'їн і пуху); підготовка до зими (інтенсивне живлення, запасання корму в окремих видів, кочування в пошуках їжі); зимівля (в середній смузі птахи перебираються ближче до людського житла, збільшуються кочування в пошуках їжі, перелітні птахи

відлітають у місця, де достатньо корму). Тільки близько 1/3 всіх видів птахів обмежуються невеликими сезонними переміщеннями, а 1/3 (від загальної кількості мігруючих птахів) здійснюють регулярні перельоти. В основному птахи зимують там, де зима м'яка й достатньо корму.

Час відльоту і прильоту птахів залежить від умов зміни навколишнього середовища, в якому вони живуть. Якщо кормові умови починають погіршуватися, птахи готуються до відльоту. Граки прилітають, коли з'являються проталини і вони можуть добути собі корм; ластівки прилітають при великій кількості комах і т. д.

Сезонні міграції відбуваються під впливом сезонних змін середовища і є реакцією на ці зміни. Виходить, історично перельоти птахів виникли як реакція на сезонні зміни умов життя. Поява нових перелітних шляхів у птахів визначається змінами зовнішнього середовища, а не спадковими ознаками. Сучасна картина розміщення перелітних шляхів і зимівлі визначається сучасними умовами середовища.

При вивченні перельотів птахів величезне значення має метод кільцювання. Усього на земній кулі щорічно окільцьовують, близько 1 млн. птахів. За допомогою цього методу можна встановити, з яких гніздових районів летять птахи, якими шляхами й куди відлітають, швидкість польоту, місця зимівель, прив'язаність птахів до місць гніздування тощо.

Птахи мають велике значення в житті людини. Насамперед вони знищують у величезній кількості шкідливих комах та Їх личинок, дрібних гризунів, які Завдають великої шкоди господарству. Птахи є об'єктом промислу (в основному це птахи, які належать до ряду куриних і родини качиних). Приручення і одомашнювання птахів належить до глибокої давнини; зараз людина одержує від них м'ясо і яйця. Використовують також пір'я і пух.

Завдання людини полягає в тому, щоб зробити птахів своїми друзями. Там, де птахів охороняють і підгодовують, вони відповідають довір'ям і приносять людям багато користі.

Ссавці

Клас ссавців (їжаки, коти, кити, олені, зайці, білки та ін.) займає верхню сходинку в світі тварин. Ознаками цього класу є високий рівень розвитку нервової системи, в якій особливе місце займає кора великих півкуль головного мозку, що зумовлює злагоджену роботу всіх систем організму і складну поведінку; живородіння і вигодовування малят материнським молоком, що забезпечує можливість розмноження в будь-якому середовищі і краще збереження молодняка; високорозвинена здатність до терморегуляції, яка зумовлює відносно постійну температуру тіла. Усе це сприяє тому, що ссавці заселяють усі життєві середовища: повітряно-наземне, водне й ґрунтове. Зараз їх немає тільки в Антарктиді.

Поряд з переліченими ознаками треба відзначити такі: шкіра ссавців на відміну від плазунів і птахів багата на різні залози (сальні, потові, пахучі, молочні), які виконують різні функції; тіло вкрите волоссям або шерстю, які мають величезне значення в терморегуляції; у деяких ссавців волосся частково видозмінилося на жорстку щетину (кабан), утворило пучки твердого

волосся-вібриси (на морді у котячих-вуса), перетворилось на голки (дикобраз, їжак); зуби диференційовані на різці (заєць, бобер), ікла (вовк, тигр) і корінні (кінь, жираф), що забезпечує використання різноманітних кормів, недоступних іншим хребетним, і повніше засвоєння їжі; серце чотирьохкамерне, зберігається одна ліва дуга аорти; сформовані всі слухові кісточки.

Поширення ссавців дуже тісно пов'язане з умовами навколишнього середовища. Жоден клас не дав такої різноманітності форм, як ссавці. За характером зв'язку із середовищем виділяється кілька типів тварин.

Серед наземних ссавців можна виділити кілька груп тварин, які живуть у лісі і на відкритій місцевості. Серед мешканців лісу можна виділити таких, які живуть на деревах; їжа в них рослинна, на дереві вони влаштовують гніздо. Представником цієї групи є білка, яка живиться в основному насінням хвойних рослин. Напівдеревний спосіб життя ведуть соболі, які чудово пересуваються по деревах, але багато часу проводять на землі, харчуючись ягодами, горіхами, гризунами. Ряд тварин пов'язані з лісом, який є для них місцем добування корму і надійною схованкою. До них належать ведмеді, лосі, олені, косулі.

Серед мешканців відкритих просторів можна виділити травоїдних тварин, до яких насамперед належать копитні - антилопи, олені, кулани, верблюди; гризуни-тушканчики, ховрашки, хом'яки, і хижаків, які живляться за рахунок травоїдних (тигр, гієна, вовк, лев. гепард, леопард та ін.). Копитним, допомагає в добувачці їжі і захисті від ворогів швидкий біг, багато які з них можуть пересуватися тривалий час із швидкістю 50-60 км за годину. Хижаки, незважаючи на те, що можуть пересуватися з великою швидкістю (лев 75-80 км за-годину), довго й швидко бігти не можуть, тому здобич висліджують із засідки. У гризунів або дуже розвинені задні кінцівки, через що вони швидко пересуваються (зайці, тушканчики), або, якщо вони ведуть напівпідземний спосіб життя, добре розвинені кігті на передніх кінцівках, ними вони риють собі нори, в які ховаються в разі небезпеки і використовують їх для зберігання запасів і виведення потомства (бабаки, полівки, землерийки, борсуки та ін.).

Підземні тварини пристосувалися в основному до життя в ґрунті. У пошуках їжі вони риють довгі й складні системи худій. Тіло їх коротке, має брусковидну форму. Ноги короткі, але сильно розвинена мускулатура й кігті. Мало розвинений зір і дуже добре-нюх. Кріт знищує велику кількість шкідливих комах, червів, личинок, слимаків, які живуть у ґрунті. Під землею в крота є місце, де він спить і полює. Його галереї простягаються в різні боки часом на відстані понад 100 м. По кротовинах (викидах землі) можна дізнатися про те, що в цій місцевості живе кріт. Сліпці риють землю різцями, які далеко виступають з рота.

Серед водних ссавців є група тварин, яка пов'язана з водою, але багато часу проводить на суші. Це бобер, ондатра, нутрія, норка. Корм вони добувають не тільки у воді, а й на суші. Тюлені більше часу проводять у воді, де добувають їжу, але розмножуються на суші. І лише китоподібні по-справжньому стали водними, де вони проводять усе своє життя. Тіло їх набуло рибоподібної форми, є плавники, задні кінцівки майже зникли. Малят вигодовують у воді. Добре розвинений жировий шар, завдяки чому вони можуть знаходитися в холодній воді.

До літаючих ссавців належать кажани, в яких у зв'язку з польотом передні кінцівки перетворені на довгі й гнучкі крила. Пальці кінцівок, за винятком першого, дуже подовжені і сполучені літальною перетинкою. Сильно розвинені грудні м'язи. Добре розвинені вушні раковини, які приймають відбиті ультразвуки. Вони видають звуки частотою до 150 тис. коливань за секунду, завдяки чому орієнтуються навіть уночі. Кажани ненажерливі. За час полювання вони з'їдають до 200 комарів, поправляючись на 1 г (при власній вазі 7—і8 г). Така кількість їжі їм вкрай необхідна, тому що кажани витрачають багато енергії при польотах. У печерах кажани можуть збиратися в кількості багатьох тисяч штук. У період спокою кажани висять вниз головою, підвішуючись задніми ногами.

Розмножуються ссавці дуже різноманітно. Тривалість виношування малят залежить від розміру тварини (у полівки - 18 днів, а о слона - 2 роки), від умов, у яких з'являються малята,-у надійній схованці малята народжуються сліпими й безпомічними (білка, кролик); у відкритій місцевості малята добре розвинені (олень, заєць). Швидкість статевого дозрівання різна; у полівок - 1 місяць, зайців, лисиць-близько року, ведмедів – 3-4 роки, зубрів 5-6 років, слонів 10-15 років, носорогів - 20 років. Частота повторення народжень: у мишей при сприятливих умовах 6-8 поносів на рік, у лисиць, вовків - раз на рік, у ведмедів - раз на два роки, у тигрів, білих ведмедів - раз на три роки. Численність виводку різна: у гризунів дуже велика - понад 10, у слонів, коней, верблюдів, китів, як правило, одне ма­ля. Швидкість розмноження пов'язана з тривалістю життя: слон живе 70-80 років, малят у нього мало, статевої зрі­лості тварини досягають у віці 10-15 років, а полівки живуть 14-18 місяців, малят у них багато і статева зрілість настає у віці одного місяця.

Пристосування ссавців до несприятливих умов, обування їжі також різноманітне. Сезонні пристосування виявляються міг­раціях. Горизонтальні міграції пов'язані з перемі­щенням на порівняно великій території. Північні олені на зиму переміщуються з тундри в лісотундру. В Африці антилопи в по­сушливий період залишають савани. Кити регулярно переміщую­ться з арктичних морів в антарктичні і назад, залежно від наяв­ності дрібних безхребетних, у тій чи іншій частині Світового океану. Масові переселення властиві лемінгам, білкам, лосям, оленям, коли не вистачає корму в місцях їх звичайного прожи­вання. При вертикальних переміщеннях звірі зна­ходять для себе навесні кращі умови на високогірних пасовищах, а восени спускаються на передгірні пасовища (гірські козли, барани, сарни, тури). Добові міграції пов'язані з пере­ходом звірів від місць денних лігвищ до місць водопоїв, годівлі. Вони характерні для зайців, оленів та інших звірів. Бувають і пасивні міграції, коли тварини відходять від місць про­живання не по своїй волі (білі ведмеді на крижинах, зайці під час повені на різних предметах, гризуни на суднах і залізнично­му транспорті переносяться на значні відстані).

Річний цикл життя ссавців можна умовно поділити на кілька періодів. Підготовка до розмноження. При досягнен­ні статевої зрілості тварини об'єднуються в пари (вовки, лисиці) або формують косяки чи гареми (котики, олені). Розмно­ження й турбота про молодняк. Насамперед багато звірів готують місця гніздування або споруджують житла (білка споруджує кругле гніздо - гайно, борсук риє нору, вовк готує лігво). Після народження малят мати вигодовує їх молоком: зайці 7-8 днів, вовки 4-6 тижнів, північні олені – 4-5 місяців, білі ведмеді — близько року. Тривалість існування сім'ї звичай­но буває до року. Якщо споруджувалось тимчасове житло, то звірі його залишають (лисиці, песці, вовки), інші живуть у по­стійних схованках (ховрашки, бабаки, кроти). У міру росту молодняка батьки починають їх навчати: так, лисиця приносить напівживих зайченят (можуть бути й дрібні гризуни або пташе­нята), з якими лисенята розправляються самі. Підростаючи, молоді тварини все далі відходять від батьківського дому, про­бують полювати і поступово починають вести самостійне життя. Деякі сім'ї зимують групами (наприклад бабаки і єноти).

Підготовка до зими пов'язана з переміщенням багатьох тварин. Песці кочують з тундри в лісотундру і на північ лісової зони; гірські звірі спускаються нижче до підніжжя гір, де взимку легше добути корм (дикі барани, кабани). Багато тварин помірної смуги перед настанням холодів посилено живляться, завдяки чому їм легше переносити низькі температури взимку. Хутрові звірі змінюють свій літній волосяний покрив на зимовий. Цей процес називають линянням. Звичайно зимова шерсть довша й пухнастіша, ніж літня; добре розвивається й підшерстя (густий, короткий, м'який волосяний покрив). Заєць-біляк із сірого перетворюється на білого. Шерсть у нього чисто біла, тільки кінці вух чорні. Лапи знизу дуже опушені, тому він ковзає на них, як на лижах, і не провалюється, коли біжить по глибокому снігу. Шерсть у білки влітку рудувата, а взимку стає сіро-голубою, майже такого самого відтінку, як і хвоя.

Ряд тварин узимку, сплять. Це явище називають зимовою сплячкою, для якої характерне уповільнення обміну речовин, зниження температури тіла. У ведмедів, хом'яків, бурундуків, борсуків зимовий сон Іноді порушується; причиною цього може бути тривала відлига. Інші тварини (їжаки, бабаки, ховрашки) сплять безперервно весь зимовий період. У них різко знижується температура і зменшується число дихань. Так, у їжака частота дихання з 40-50 ударів за хвилину (при неспанні) спадає до 6-8 (при зимовій сплячці), а температура з 34 до 2°. Ховрашки при погіршенні харчування можуть впадати в сплячку і влітку.

Зимівля з запасами кормів спостерігається в білок, полівок, бобрів, норок. Білки роблять запаси жолудів і горіхів, вішають на сучки гриби. Полівки запасають кореневища, бульби, насіння.

Активне життя взимку у вовків, лисиць, лосів, оленів, зайців та інших звірів. Однак їм доводиться долати великі відстані, щоб знайти собі їжу.

З настанням тепла звірі змінюють свою зимову шубку на літню. Волосяний покрив стає більш коротким і майже не розвивається, змінюється підшерстя й забарвлення шерсті (звірі линяють). Навесні настає час Інтенсивного розмноження. Річний цикл починається знову.

Значення ссавців для людини різноманітне. Насамперед домашні тварини відіграють велику роль у народному господарстві (корови, коні, свині, вівці, верблюди, північні олені тощо), вони дають людині необхідні продукти харчування й сировину для промисловості. Важливий бік господарської діяльності - промисел диких звірів. Цінне хутро в білки, соболя, ондатри, лисиці, песця, зайця, горностая, колонка, норки та інших хутрових звірів. Китів, тюленів добувають для одержання з них сала, жирів і шкури.

Великої шкоди людині завдають гризуни-шкідники (миші, полівки, ховрашки). Вони знищують запаси зерна, наносять шкоди культурним рослинам і є поширювачами небезпечних захворювань: чуми, тифу тощо.

Важливим заходом по охороні цінних звірів є переселення звірів у місця колишнього проживання, де їх було дуже винищено. Це такі тварини, як білка, соболь, плямистий олень, бобер, зубр. Для деяких ссавців (соболь, лось, сайгак, котик) охорона виявилась сприятливою, і зараз на них дозволено промисел за спеціальними дозволами - ліцензіями.

Велику роль для збереження й збагачення тваринного світу відіграють заповідники. Заповідники стали притулком таких рідкісних тварин, як калан, бобер, зубр, кулан; у них приручають і одомашнюють деяких копитних (лосів, сайгаків, оленів).

Сезонні зміни в житті тварин та причини цих змін

На в е с н і тваринний світ прокидається раніше, ніж рослини. Дерева ще голі, немає трави, квіток, а в лісі і в місті можна зустріти метеликів. Це коричневошоколадна кропив'янка: жовто-лимонний метелик, якого так і називають - лимонниця; з темними й білими смужками по краях-жалібниця; з яскравими, що аж переливаються «вічками»,на крилах-денне павине око; білуватого кольору - капусниця. З щілин вилазять комарі. І все-таки по справжньому весну відкривають птахи. Вісником весни є грак. Птах цей обережний, але гнізда в'є коло житла, облюбовуючи для цього старі верби або берези. У цей час граків можна бачити в гамірливій компанії галок і ворон.

Услід за граками прилітають шпаки, жайворонки, зяблики. Погода в цей час нестійка, іноді дмуть холодні вітри, важко доводиться птахам. Після скресання річок з'являються водоплавні птахи, а парад цей відкриває плиска, яка, за народним прислів'ям, «хвостом лід розколює».Навесні птахи поспішають, вони летять з дуже великою швидкістю, і весь переліт закінчується швидше, ніж осінній. У кінці квітня і на початку травня прилітає основна маса птахів. Пізніше за всіх прилітають ластівка, соловей і зозуля, їх приліт збігається з появою мух і комарів. Приліт птахів за часом пов'язаний в основному з наявністю необхідного для них корму.

У кінці травня ліс наповнюється співом птахів. Першими з перелітних птахів навесні починають співати шпаки. Чого тільки не почуєш у їх пісні: трелі солов'я, різкий крик іволги, солодкий голос вільшанки, топкий свист синички, а то раптом почнеться наслідування інших звуків: гавкоту собак, крику жаби, кудкудакання курки, скрипу колодязя і навіть звуку дитячої труби. До співу шпака приєднується весела пісенька зяблика. Та справжніми співаками є дрізд (співочий) і соловей, які наповнюють ліс мелодійними трелями. Спів птахів пов'язаний з вибором пар, будівництвом гнізда.

Особливо цікаво спостерігати токування тетеревів і глухарів. Тетереви збираються на порослих чагарниками галявинах, на краю мохових боліт. Однотонне бурмотання (воно нагадує деренчання сільського воза) в них складається з кількох колін і закінчується голосним шипінням «чуу-шшш». Токуючий тетерев виходить, розпустивши хвіст і крила, сильно витягує шию, присідаючи й підстрибуючи, в кінці бурмотання шкребе кінцем розпущених крил по землі. Глухар токує в дуже глухих місцях. Спочатку він повільно бурмоче «теке-теке-текс», потім усе пришвидшує, а закінчує неприємним скреготом. У цей час він нічого не чує (звідси його назва). .

На початку травня можна почути кування зозулі, причому кує самець, а самка відкликається треллю «клі-клі-клі». Навесні, як правило, кування довге, а влітку дуже уривисте.

Після відкладання яєць починається їх висиджування, а потім - вигодовування пташенят. В цей період у лісі стає тихіше, тому що птахам не до співу, їм доводиться трудитися з ранку до вечора. Пташенята постійно голодні, їм потрібно багато їжі, тому що ростуть вони дуже швидко. Пташеня до вечора може важити вдвічі більше, ніж уранці. Птахам доводиться по 500-600 раз літати до гнізда, знищуючи тисячі комах. Найменша пташка мішаних лісів-корольок, яка важить усього близько 6 г, з'їдає стільки ж за масою комах. Зерноїдні птахи вигодовують своїх пташенят також комахами, але коли пташенята підростають, то вони живляться насінням бур'янів, приносячи величезну користь. Слід особливо відзначити зозулю, більшість видів якої не годують своїх пташенят, а підкладають яйця в гнізда інших птахів. Незважаючи на те, що зозуленя викидає з гнізда своїх нерідних братів і його одного прийомні батьки ледь встигають годувати, в дальшому зозуля повністю виправдовує той збиток, який вона наносить птахам. До 100 гусениць з'їдає зозуля за день, причому волохатих і отруйних, яких не їдять інші птахи. Велика допомога людям і від хижих птахів, які знищують шкідливих гризунів. Сова за рік рятує цілу тонну хліба, знищуючи більше 100 гризунів.

Як тільки сонце прогріє гарячим промінням водойми, в них починає плавати й розмножуватись велика кількість комах. У саду, полі, лісі літають і лазять мухи, жуки, метелики та інші комахи. Комахи дуже плодючі. Попелицю вважають малоплодючою комахою, але за літо вона дає 12-18 поколінь, що становить величезну кількість. І якщо б не сонечка та їх личинки (сонечко

за день з'їдає близько 100 попелиць, а личинка-до 250), то багато рослин, позбавлені соків, загинули б.

Шкідливих комах дуже багато, тому необхідно знати тих тварин, які допомагають людині в боротьбі з шкідниками. Це насамперед мурашки, які є санітарами лісу. За літні місяці середній мурашник знищує понад 5 млн. комах (в основному це личинки й гусениці багатьох шкідників лісу). Звичайно мурашники існують багато років, і розміри їх щороку збільшуються. Корисними є хижі жуки - туруни, які винищують величезну кількість гусениць і слимаків. Серед комах вражає ненажерливістю бабка, яка протягом дня з'їдає не одну сотню шкідливих комах.

У риб починається весняний хід. Вони прямують до верхів'їв річок, щоб відкласти ікру в їх витоках (інакше її змиє в море). Першими нерестяться щуки, потім головні, в квітні-йоржі, соми, окуні, в травні-плітка, пічкурі.

З жаб раніше прокидаються трав'яні. Відрізнити їх від гостромордих легко по черевцю: у трав'яної воно плямисте, а в гостромордої - жовтувате або біле. Кожна жаба в середньому відкладає від 3 до 7 тис. ікринок, але за період розвитку (в середньому 2,5 місяця) більшість ікринок і пуголовків гине. У жаб співають самці, влаштовуючи жаб'ячі концерти, в яких можна почути гурчання, стогони, булькання. Через 2-3 тижні з'являються пуголовки, які нерухомо прикріпляються до рослини; дихають вони зябрами. Рота поки що в них немає, він з'явиться через кілька днів, і пуголовки відразу почнуть шкребти поверхню рослин. Поступово вони стають активнішими, змінюється й зовнішній вигляд їх. Замість зябрових пучків утворюються зяброві щілини, які потім заростають. При виході на сушу в них розвиваються легені. Спочатку утворюються задні ноги і зберігається хвіст, а потім передні, і в цей час хвіст зникає зовсім. Маленьке жабеня залишає водойму, але-назавжди зберігає з нею зв'язок.

Весна вносить великі зміни і в життя ссавців. Хутрові звірі линяють, скидаючи теплу шерсть, змінюючи її на легший, літній волосяний покрив (у кінці травня в більшості звірів линяння закінчується).

У багатьох звірів якраз навесні з'являється потомство. У зайців малята (від 8 до 12) народжуються в березні, коли морози ще досить міцні, тому їх ще називають настовиками (в цей час сніг удень підтає, а вночі замерзає, утворюючи міцний наст). Народжуються вони розвиненими, з відкритими очима. Зайчиха ситно годує їх, а потім залишає. Далі годувати їх може будь-яка зайчиха, яка пробігає мимо. Досить 3-4 годувань, тому що через тиждень у зайченят виростають зуби і вони починають живитися самостійно.

У білки народжується 5-6 сліпих і безпорадних малят, тільки через півтора місяця вони починають швидко бігати. За сезон у білок і зайців може бути до трьох виводків, особливо коли достатньо їжі.

У квітні з'являється потомство у вовчиці. Звичайно своє лігвище вовки влаштовують у глухому місці. Підростаючих вовченят вовк підгодовує напівперевареною їжею, добуваючи її далі від свого лігвища, а коли у вовченят відростають зуби, вони вчаться вбивати принесену їм здобич, а потім - полювати разом з батьками.

Лисиця влаштовує нору у відлюдному місці або користується готовою норою (наприклад, норою борсука). Малят у неї буває більше десяти, тому батькам доводиться багато трудитись, щоб прогодувати їх. Мати годує їх молоком недовго, а потім починає приносити пташок і мишей, поступово привчаючи ловити живу здобич. Знайти лисячу нору легко, тому що місцевість коло неї дуже загаджена і засмічена кістками. Через 9-10 місяців лисенята стають самостійними. У вихованні молодняка беруть участь обоє батьків.

Раніше від усіх, уже в лютому, з'являються малята в берлозі у ведмедиці (як правило, не більше 2-3). Народжуються вони сліпими, маленькими (зростом з триденне щеня) і через кілька днів прозрівають. До квітня ведмедиця їх годує, при цьому дуже худне. Потім виводить ведмежат з берлоги. У цей період ведмеді їдять усе: від комах до випадкової мертвої тварини. Зустріч з ведмедицею в цей час дуже небезпечна, тому що вона оберігає ведмежат від усього, що їй здається підозрілим.

У травні народжуються безпорадні, голенькі, сліпі малята (3-5) у їжачихи. Ростуть вони дуже швидко і через місяць починають вести самостійне життя, їжаки-дуже корисні тварини, вони знищують, велику кількість комах, слизняків, мишей і без страху кидаються на гадюк.

З'являються малята в норки, куниці та інших тварин. Народжуються малята і в копитних: косуль та лосих.

В л і т к у - розвивається і збільшується потомство в усіх тварин. Це найбільш сприятливий період для життя: багато світла й тепла, багато їжі. У жаркі дні мошки, сліпняки, комарі мучать не тільки домашню худобу, а й диких звірів, які ховаються від них у воді або на відкритій місцевості. Над квітучими луками літає багато комах, серед яких голосним дзижчанням виділяється джміль -кращий запилювач конюшини. У червні гомін голосистих пташок перебивається дружнім писком пташенят. Починають линяти мисливські птахи: тетереви (косачі), глухарі, качки.

У мілководдях по норах ховаються раки; вони скинули тісний панцир і тепер чекають, поки не утвориться новий.

На початку липня з'являються малята в кажанів і ящірок. На луках і в лісі багато різних жуків, не замовкає скрекіт коників і цвіркунів, пурхають різноколірні метелики і бабки. Риба в цей час стає в'ялою і погано клює.

У серпні птахи починають збиратися в зграї, кочують. У багатьох звірів підростає молодняк, який починає самостійне життя. У риб у водоймах час нагулу й підростання молоді. Поступово все живе готується до зустрічі осені.