Тема 3. Класифікація інновацій та інноваційних процесів

Поняття класифікаційної системи. Типологія нововведень за класифікаційною системою А. Пригожина. Типологія нововведень за класифікаційною системою М. Хучека. Типологія нововведень за класифікаційною системою С. Ільєнкової. Типологія нововведень за класифікаційною системою П. Завліна. Класифікаційна система Ф. Валенти. Класифікація інновацій за системою Р. А. Фатхудінова. Кодування інновацій.

Результативність способів та засобів керуючого впливу багато в чому визначається класифікацією інновацій, самою класифікаційною схемою та її науковою обгрунтованістю.

Класифікація інновацій означає розподіл інновацій на конкретні групи за певними ознаками для досягнення поставлених цілей.

Науково обгрунтована класифікація інновацій дозволяє чітко визначити місце кожної інновації в їх загальній системі і особливі характеристики даної інновації. Тим самим створюється можливість для ефективного використання певних прийомів управління інновацією – прийомів, що відповідають тільки даній групі інновацій. Науково обгрунтована класифікація інновацій дозволяє також раціонально організувати інноваційний процес.

Науково-обгрунтована класифікація - це класифікація, що побудована на принципах таксономії.

Таксономія представляє собою теорію класифікації і систематизації складноорганізованих областей дійсності, що мають ієрархічну будову. Ієрархія означає розташування частин або елементів цілого в порядку від вищого до нижчого. Група дискретних об’єктів, зв’язаних тією чи іншою ступіню спільності і ознак, називається таксоном.

Побудова класифікаційної схеми інновацій починається з визначення класифікаційних ознак. Класифікаційна ознака представляє собою відрізняючу властивість даної групи інновацій, її головну особливість.

Класифікацію інновацій можна проводити за різними схемами.

Класифікаційна система А.І. Пригожина пропонує типологію нововведень за такими ознаками:

1) За типом нововведення:

• матеріально-технічні (техніка, технологія, матеріали);

• соціальні (різні форми активізації людського фактору, включаючи кваліфікаційну і кадрову підготовку, стимулювання творчої діяльності, поліпшення умов праці, підвищення добробуту...);

• економічні (методи управління інноваційною діяльністю шляхом планування, фінансування, ціноутворення, реклами, мотивації...);

• організаційно-управлінські (нові методи і форми організації різних видів діяльності підприємства; нові форми і методи роботи, що використовуються апаратом управління);

• правові (законодавство, оподаткування, нормативно-правові акти, що регулюють інноваційну діяльність);

• педагогічні (нові форми та методи навчання).

2) За інноваційним потенціалом:

• радикальні, тобто базові (які корінним чином змінюють або можуть змінити зміст різних видів діяльності в суспільстві – наприклад, створення антибіотика пеніциліну призвело до з’явлення нових лікарських форм на його основі);

• комбінаторні (використання різноманітних сполучень);

• модифіковані ( що покращують, доповнюють).

3) За принципом відношення до свого попередника:

• що заміщують (замість застарілого);

• що відміняють (виключають виконання операцій);

• поворотні (до попередника);

• нові ( аналогів немає).

4) За об’ємом використання:

• точкові;

• системні (технологічні, організаційні);

• стратегічні (принципи управління, виробництва).

5) За ефективністю (цілями):

• ефективність виробництва;

• ефективність управління;

• поліпшення умов праці.

6) За соціальними наслідками:

• що викликають соціальні витрати;

• нові види монотонної праці;

• шкідливі умови...

7) За особливостями механізму свого здійснення:

• одиничні (на один об’єкт);

• дифузні (на багато об’єктів);

• завершені та незавершені;

• успішні та невдалі.

8) За особливостями інноваційного процесу:

• внутрішньоорганізаційні;

• міжорганізаційні.

9) За джерелом ініціативи:

• пряме соціальне замовлення;

• у результаті винаходу.

Класифікаційна система М. Хучека пропонує типологію інновацій за такими ознаками:

1) Оригінальність характеру змін:

— оригінальні (творчі);

— неоригінальні (що наслідують).

2) Ступінь складності:

— непов'язані (менш удосконалені);

— пов'язані (колективний результат).

3) Галузь господарства:

— матеріалізовані (тверді);

— нематеріалізовані (м'які, управлінські).

4) Ступінь новизни:

— новинки світового масштабу;

— новинки в країні або галузі;

— новинки на підприємстві.

5) Радіус дії:

—упроваджені на підприємстві;

—упроваджені за межами підприємства.

6) Соціально-психологічні умови впровадження:

—рефлекторно, що усвідомлюються;

—упроваджені без тривалого обмірковування.

7) Запланована сфера застосування:

—технічні і технологічні;

—організаційні та економічні;

— суспільні (позавиробничі).

Класифікаційна система С. Ільєнкової пропонує типологію інновацій за такими ознаками:

1) Залежно від технологічних параметрів:

— продуктові;

— процесні.

2) За новизною:

— нові для галузі у світі;

— нові для галузі в країні;

— нові для підприємства.

3) За місцем на підприємстві:

— новації на вході;

— новації на виході;

— новації системної структури.

4) Від глибини внесених змін:

—радикальні (базові);

— поліпшуючі;

— модифікаційні за сферою діяльності;

— технологічні;

— виробничі;

— економічні;

—торгові;

— соціальні;

—у галузі управління.

Класифікаційна система П.Н. Завліна пропонує типологію інновацій за такими ознаками:

1) За сферою застосування:

—управлінські;

— організаційні;

— соціальні;

— промислові.

2) За етапами науково-технічного прогресу:

— наукові;

—технічні;

—технологічні;

— конструкторські;

— виробничі;

— інформаційні.

3) За ступенем інтенсивності:

— «бум»;

—рівномірна;

— слабка;

— масова.

4) За темпами здійснення:

— швидкі;

—уповільнені;

— наростаючі;

— рівномірні;

— стрибкоподібні.

5) За масштабами інновацій:

- трансконтинентальні;

- транснаціональні;

- регіональні;

- значні, середні, дрібні.

6) За результативністю:

- висока;

- низька;

- стабільна.

7) За ефективністю:

— економічна;

— соціальна;

— екологічна;

— інтегральна.

Класифікацію інновацій з погляду інтенсивності інноваційної

зміни можна представити таким чином. Управління інноваціями на підприємстві вимагає, щоб працівники управління могли “вловити” обсяг, інтенсивність, результативність, значення розглянутої інновації, тобто розібратися в її характерних параметрах і відповідно їх класифікувати.

Згідно класифікації інновацій, розробленої Ф. Валентой вирізняють такі порядки інновацій.

Інновації нульового порядку (регенерування первісних властивостей). Мова йде про цільову зміну, що зберігає й оновлює існуючі функції виробничої системи чи її частини.

Інновації першого порядку (зміна кількості). Мова йде про просте цільове пристосування до кількісних вимог при збереженні функцій виробничої системи чи її частини.

Інновації другого порядку (перегрупування чи організаційна зміна). Маються на увазі прості організаційні пересування з метою забезпечення кращої організації виробничої системи чи її частини.

Інновації третього порядку (адаптаційні зміни). Мова йде про зміни, викликані взаємним пристосуванням елементів виробничої системи. Ці зміни самі по собі не змінюють якість окремих елементів, але у своєму комплексі, ведуть до підвищення ефективності виробничої системи в цілому. Наприклад, це зміни в оснащенні більш досконалими інструментами і пристосуваннями якісно тих же машин, зміни конструкції без зміни корисних властивостей кінцевої продукції, зміни монтажних процесів, адаптація допоміжних процесів у зв’язку з раціоналізацією продукції, що випускається.

Інновації четвертого порядку (новий варіант). Мова йде про найпростішу якісну зміну, що перевищує границі простих адаптованих змін. Відбуваються часткові функціональні зміни в рамках виробничої системи чи її частини, виникають “варіанти” з новими корисними властивостями чи зміненими параметрами. Первісні характерні ознаки виробничої системи не змінюються (зокрема, залишаються колишніми конструкційне рішення продукції чи основні риси технології). Наприклад, оснащення існуючого (дотепер виробляється) електровозу більш потужними двигунами; збільшення числа обертів існуючих приводів; пристосування (зміна) ткацького верстата для ткацтва шовку і т.ін.

Інновації п’ятого порядку (нове “покоління”). Це більш високі якісні зміни функціональних властивостей виробничої системи чи її частини. Змінюються всі чи більшість первісних властивостей розглянутої системи, але базова структурна концепція зберігається (наприклад, конструкційна і функціональна організація оновлюваної продукції). Виникає нове покоління продукції і т.ін. Прикладом інновації п’ятого порядку може бути введення автоматичного керування верстатом чи устаткуванням при збереженні загальної технічної концепції; нове конструкційне рішення двигунів для існуючих трамваїв; виникнення нового покоління човникових ткацьких верстатів.

Інновації шостого порядку (новий “вид”). Мова йде про якісну зміну функціональних властивостей виробничої системи чи її частини, змінююється її первісна концепція; однак функціональний принцип зберігається. Прикладом інновації шостого порядку може бути: створення сортів сталі з якісно новими параметрами; якісно нові характеристики електровозів, що досягаються шляхом застосування сучасних трансформаторів, вирівнювачів і приладів системи керування; виникнення безчовникового ткацького верстата.

Інновації сьомого порядку (новий “рід”). Це вища, докорінна зміна у функціональних властивостях виробничої системи чи її частини, що змінює її основний функціональний принцип. Прикладом інновації сьомого порядку можуть бути: прориви в розвитку електроніки (напівпровідники, інтегральний транзистор – тиристор – інтегральні схеми); перехід від виробничіх ліній до гнучких інтегрованих виробничих ділянок із застосуванням промислових роботів; заміна “класичного” наземного транспорту транспортом на повітряній подушці і т.ін.

У практиці підприємств виправдала себе більш глибока розробка приведеної класифікації, тобто встановлення конкретних характерних типів змін стосовно обраного асортименту продукції й основних видів використовуваної технології.

Однак порядок інновації є не тільки “мірою” характеру й інтенсивності змін самої виробничої системи. Практика підприємств багаторазово підтвердила, що він також виступає і як міра складності управління інноваційним процесом. Можна стверджувати, що діє таке правило: чим вище порядок інновації, тим більш високі вимоги висуваються до управління розглянутим інноваційним процесом. Причому мова йде не про просту лінійну залежність. Якщо інновації нижчих порядків (кількісні зміни) можна відносно просто забезпечити в рамках звичайної системи управління, без істотного підвищення її складності, то при якісних змінах справа обстоїть інакше. Інновації вищих порядків вимагають створення системи стратегічного і тактичного управління, систематичної уваги вищого керівництва підприємств і заводів, стратегічного забезпечення ресурсами, включаючи проведення всього лангцюга взаємозалежних інноваційних змін. Це в зростаючій ступені відноситься до кожного більш високого порядку інновацій. Так, для докорінної інновації продукції необхідне тісне співробітництво з вищими органами, починаючи з моменту виникнення інноваційного задуму і завершуючи забезпеченням його реалізації. Тільки при такій умові можливо ефективне проведення високомасштабних змін у рамках підприємства, націлених на реалізацію загальнодержавної науково – технічної політики, що особливо важливо в сучасних умовах.

Р.А. Фатхудінов пропонує класифікацію інновацій за такими ознаками:

1. Рівень новизни інновацій:

• 1. радикальні;

• 2. ординарні.

2. Стадія життєвого циклу товару, на якій упроваджується інновація або розробляється новинка:

• 1. інновації, що запроваджуються на стадії стратегічного маркетингу;

• 2. те ж НДДКР;

• 3. організаційно – технологічна підготовка виробництва;

• 4. виробництво;

• 5. сервіс, що здійснюється виробником.

3. Масштаб новизни інновацій:

• 1. інновації нові в світовому масштабі;

• 2. нові в країні;

• 3. нові в галузі;

• 4. нові для фірми.

4. Галузь народного господарства, де упроваджується інновація:

• 1. новинки та інновації, що створені в сфері науки;

• 2. те ж в сфері освіти;

• 3. в соціальній сфері (культура, мистецтво, медицина...)

• 4. в матеріальному виробництві (промисловість, будівництво, сільське господарство...).

5. Сфера використання інновації:

• 1. інновації для внутрішнього використання;

• 2. інновації для накопичення на фірмі;

• 3. новинки, в основному для продажу.

6. Частота використання інновації:

• 1. разові;

• 2. повторні (дифузія).

7. Форма новацій:

• 1. відкриття, винаходи, патенти;

• 2. раціоналізаторські пропозиції;

• 3. ноу – хау;

• 4. товарні знаки, торгові марки, емблеми;

• 5. нові документи, що оптимізують технологічні, виробничі, управлінські процеси, конструкції, структури, методи...

8. Вид ефекту, що отриманий в результаті запровадження інновації:

• 1. науково – технічний;

• 2. соціальний;

• 3. екологічний;

• 4. економічний (комерційний);

• 5. інтегральний.

9. Підсистема системи інноваційного менеджменту, в якій запроваджується інновація:

• 1. підсистема наукового супроводження ;

• 2. цільова підсистема;

• 3. забезпечуюча підсистема;

• 4. керована підсистема;

• 5. керуюча підсистема.

Основними критеріями класифікації інновацій мають бути ті, що враховують:

а) комплексність набору класифікаційних ознак для аналізу і кодування;

б) можливість кількісного (якісного) визначення критерію;

в) наукову новизну і практичну цінність запропонованої озна­ки класифікації.

Наведена класифікація охоплює, на наш погляд, усі аспек­ти інноваційної діяльності. Для спрощення управління іннова­ційною діяльністю на основі зазначеної класифікації інновації кодують.

Кодування може бути укрупненим (з одним знаком для ознаки) і детальним (з двома і більше знаками для ознаки). Ко­дування інновацій можливе в рамках країни й у світовому ма­сштабі. У цьому випадку на початку коду вказується код краї­ни, галузі, фірми. Кодування дає змогу автоматизувати процес пошуку й переробки, добору, що дає значний ефект і активізує інноваційну діяльність.

Схема кодування інновацій

Місце для цифр Ознака класифікації інновації

коду інновації

Рівень новизни інновації

Стадія життєвого циклу товару

Масштаб новизни інновацій

Галузь народного господарства – інноватор

Сфера використання інновації

Частота використання інновації

Форма інновації

Вид ефекту

Підсистема системи менеджменту

Приклад : 121132151, де цифри означають вид інновації за конкретними ознаками;

Наприклад, перша цифра означає – радикальна інновація;

друга – новинка розроблена в сфері НДДКР;

третя – новинка є новою в світовому масштабі;

четверта – створена в сфері науки;

п’ята – новинка створена в основному для продажу;

шоста – інновація є повторною;

сьома – інновація на основі винаходу;

восьма – одержаний інтегральний ефект;

дев’ята – інновація відноситься до підсистеми наукового супроводження системи інноваційного менеджменту.

Питання для обговорення.

1. Назвіть і охарактеризуйте класифікаційні ознаки інновацій.

2. Чим відрізняється кризова інновація від інновації розвитку?

3. Що таке інновація в формі продукту?

4. Що таке інновація в формі операції?

5. Чим відрізняється інновація від відкриття?