Способи конкурентної боротьби

Поліпшення якості продукції. Відомо, що одна про­дукція може мати різну якість на різних підприємствах. Причиною цього є в основному порушення технології ви­робництва. Крім технологічної дисципліни, тут можливе використання технічних новинок, які становлять комерційну таємницю.

Використання реклами. Усі рекламні заходи розрахо­вані на те, щоб привернути увагу покупців, інформувати про споживчі властивості товару, спонукати споживача на покупку, нагадати про існування того чи іншого товару.

Реклама формує уявлення про особливі якості товару, хоча його споживча вартість при цьому часто залишається без змін. Мета реклами — акцентувати увагу на торговель­них знаках і фірмових клеймах.

Умови продажу товару. Фірма зобов'язується здійсню­вати ремонт виробу, надавати запасні частини, провадити безплатні консультації щодо використання свого товару.

Нечесна конкуренція — це діяльність господарського суб'єкта, спрямована на одержання комерційної вигоди і забезпечення домінуючого становища на ринку, яка не ви­ключає обман споживачів, партнерів, інших господарських суб'єктів і державних органів.

Методи здійснення нечесної конкуренції

• Дезінформація споживачів — поширення виробником неправильних відомостей про споживчі властивості товару (клас, сорт, якість виготовлення).

• Використання товарного знака, фірмового наймену­вання або маркування товару без дозволу господарського суб'єкта, на ім'я якого вони зареєстровані.Зазвичай використовуються товарні бланки, маркування фірм, про­дукція яких користується великим попитом.

• Поширення неправдивих повідомлень про товари своїх конкурентів. Така інформація, звичайно, завдає шко­ди діловій репутації конкурентів і негативно відбивається на результатах їхньої комерційної діяльності.

• Намагання деяких фірм впливати на постачальників ресурсів і банки для того, щоб вони відмовляли конкурентам у постачанні сировини, матеріалів, а також у наданні кредитів.

• Переманювання провідних спеціалістів конкурентів шляхом підкупу, встановлення вищих окладів та надання різних пільг.

• До нечесної конкуренції можна віднести також пору­шення законів.

Наприклад, у ряді країн встановлено, що продавець не має права пропонувати товар за ціною, ниж­чою, ніж собівартість, прагнучи усунення конкурентів. Проте практика засвідчує, що цього правила часто не дотриму­ються. І зниження цін (демпінг) залишається одним із способів не­чесної конкурентної боротьби великих промисловців про­ти невеликих фірм

39.Макроекономічна нестабільність : циклічність розвитку ринкової економіки. Коливання в русі суспільного виробництва, що регулярно повторюються протягом певного періоду часу означають циклічний характер його розвитку. Тривалість циклу визначають від однієї кризи до наступної або від одного піку підйому до наступного. Види циклів:

• -річні або сезонні коливання ділової активності. Вони в основному пов'язані з сільськогосподарським виробничим циклом, але, безумовно, не обмежуються лише сферою сільського господарства, оскільки попит на сільськогосподарську техніку, збут сировини для промисловості, зрештою, і споживацький попит мають досить виражений сезонний характер;

• -короткострокові економічні цикли – 3-3,5 роки (3-4 роки). Матеріальною основою малих циклів є процеси, що відбуваються в сфері грошових відносин. Існує два різновиди грошових криз – загальні та специфічні. Загальні грошові кризи пов'язані з середньостроковим відтворювальним циклом і є складовою частиною загальних економічних криз. Специфічні грошові кризи розвиваються на основі суперечностей, притаманних грошово-кредитній системі;

• торгово-промислові цикли – 7-11 років. Історія цих циклів починається з кризи надвиробництва 1825 р., що охопила Англію. Через 12 років у 1836 р. Подібне явище охопило економіки Англії, США, Франції та Німеччини. Криза 1857 р. Стала першою світовою циклічною кризою і відтоді цикли цього типу повторюються з періодичністю в 7-11 років;

• великі економічні цикли або «довгі хвилі», тривалість яких становить 40-60 років.

Кожен економічний цикл складається з 4 фаз: криза, депресія,пожвавлення,піднесення.

Криза – це порушення рівноваги в економіці, результатом чого є зниження або зупинка виробництва. Під час найбільш глибоких криз відбувається руйнування продуктивних сил суспільства. Розрізняють два види криз – «криза надвиробництва» та «криза недовиробництва».

За кризою наступає депресія або застій. Протягом цього періоду скорочуються товарні запаси (частково реалізуються за низькими цінами, частково псуються). Реалізація товарів відновлюється, падіння цін припиняється. У період депресії обсяг виробництва дещо збільшується порівняно з кризою. Однак маса капіталів, що не знаходить застосування ані у виробництві, ані у торгівлі відтак зосереджується в банках. Пропозиція грошей перевищує попит на них, норма позичкового відсотку спадає до мінімуму.

Фази пожвавлення і піднесення ознаменовуються зростанням виробництва. На фазі пожвавлення відновлюється докризовий рівень промислового виробництва. В ході піднесення докризові показники економічної активності перекриваються, виробництво сягає нового максимуму в межах даного циклу. Цикл завершується, готуючи умови нового надвиробництва і наступної кризи.

41. Види та наслідки інфляції. Крива Філіпса. Інфляція — це збільшення кількості емітованих грошей, що має наслідком зростання цін, виражених у даній грошовій одиниці.

Соціальні наслідки:знижує життєвий рівень усіх верств населення, особливо тих, хто має сталий дохід, оскільки, темп зростання дохоів відстає від темпу інфляції.знецінює грошові заощадження.посилює безробіття, підриває мотивацію до ефективної трудової праці.

Економічні наслідки:руйнує нормальні господарські зв'язки, при неконтрольованому зростанні цін прибуток може бути досягнутий без зростання виробництва.зростає спекуляція.порушується функціювання кредитно-грошової системи.гроші втрачають свої функції.погрішується міжнародне ставлення до країни.

Рівень інфляції вимірюють за допомогою індексів цін (найчастіше споживчих та виробників,

Показники інфляції необхідні для надання кількісної оцінки інфляційним процесам.

Згідно монетаристської концепції інфляція має вимірюватись надлишком грошей в обороті. Розрізняють наступні основні види індекса цін:

• індекс споживчих цін

• індекс гуртових цін

• індек цін, неявний дефлятор ВНП

• індекс імпорних та експортинх цін

При обчисленні індекса споживчих цін беруть до уваги не всі товари, а лише обрані до «споживчого кошику».

Темп інфляції визначається як відношення різниці індекса цін поточного періоду та індекса цін попереднього поріоду до інедкса цін попереднього періоду:

Формула Фішера на основі темпу інфляції дає можливість обчислити відношення між реальною та номінальною процентними ставками:

Розрізняють наступні види інфляції:

• галопуюча інфляція — у вигляді стрибкоподібного росту цін;

• гіперінфляція — з дуже високими темпами зростання цін (більше 50% за місяць)

• повзуча інфляція — яка проявляється в тривалому поступовому зростанні цін.

За способами виникнення розрізняють:

• емітовану (класичну) інфляцію — викликану емітування урядом надмірної кількості нових грошей, зазвичай для фінансування бюджетних витрат;

• інфляцію пропозиції (витрат), яка проявляється в зростанні цін на ресурси та фактори виробництва;

• інфляцію попиту, яка виникає по причині перевищення попиту над пропозицією;

• інфляцію пропозицій, яка є результатом збільшення витрат виробництва;

• адміністративну інфляцію, котра породжується адміністративно встановлюємими цінами;

• інфляцію імпорту, викликану надмірним притоком в країну іноземної валюти або ж підвищенням цін на

• імпортні товари;

• кредитну інфляцію, яка викликається надмірною кредитною експансією;

• відкриту інфляцію, яка виникає за рахунок росту цін на споживчі товари та споживчі ресурси

• приховану інфляцію, яка є наслідком товарного дефіциту і супроводжується прагненням держави утримати ціни на тому самому рівні; в такій ситуації відбувається перетік товарів з контрольованої державою сфери обігу на тіньові «чорні ринки», де ціни продовжують зростати. Наслідком прихованої інфляції є утворення дефіциту.

• очікувану інфляцію — передбачуваний рівень інфляції в прогнозуємому періоді внаслідок дії факторів поточного періоду.

Загалом, інфляція є протилежністю дефляції, котра проявляється в падінні рівня цін, що, в свою чергу, викликає підвищення купівельної спроможності грошей.

Крива Філіпса — графік залежності між середнім рівнем інфляції в країні і рівнем безробіття. Згідно з кривою Філіпса з ростом безробіття інфляція зменшується.

В короткостроковому періоді.

У довгостроковому періоді є вертикальною прямою, інакше кажучи, показує відсутність залежності між рівнем інфляції і природним рівнем безробіття.

42. Роль центрального банку в здійсненні кредитно-грошового регулювання. Розробка та проведення грошово-кредитної політики включає в себе:

• визначення напрямків розвитку грошово-кредитної політики;

• вибір основних інструментів грошово-кредитної політики;

• створення та впровадження статистичної бази даних по грошовій масі, кредитах та заощадженнях;

• проведення аналізу і досліджень з проблем економіки та грошово-кредитної сфери даної країни або інших держав, які створюють основу грошово-кредитної політики;

• складання грошових програм та контроль за їх виконанням.

Не менш важливою регулюючою функцією центрального банку є регулювання попиту та пропозиції на кредит та іноземну валюту, що здійснюється за допомогою проведення інтервенцій на грошовому та валютному ринках. З метою кредитної експансії, центральні банки застосовують заходи по зниженню рівня ліквідності кредитно-банківських інститутів, а при кредитній експансії застосовують протилежні дії. Аналогічне значення мають валютні інтервенції.

Контроль за функціонуванням кредитно-банківської системи — одна з основних функцій центральною банку, яка обумовлена необхідністю підтримання стабільності цієї системи, оскільки довіра до національної грошової одиниці припускає наявність стійких та ефективно працюючих кредитно-банківських інститутів.

43. Ринок цінних паперів. Основні операції, здійснювані на фондовій біржі. Фондова біржа являє собою певним чином організований ринок, на якому власники цінних паперів роблять через членів біржі, що виступають як посередників, угоди купівлі-продажу. Контингент членів біржі складається з індивідуальних торговців цінними паперами і кредитно-фінансовими інститутами.

Фондова біржа - це насамперед місце, де знаходять один одного продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом та пропозицією на них, а сам процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами, тобто це певним чином організований ринок цінних паперів.

Цінні папери - документи,що виражають майнові зобов’язання.