Причини виникнення

Найпоширенішою в наш час є кейнсіанська теорія безробіття. Згідно з якою його причиною є недостатній сукупний попит на товари. Держава, підвищуючи доходи, або знижуючи податки, може збільшити в економіці суспільний попит, що зумовить зростання попиту на робочу силу, а це, в свою чергу, знизить рівень безробіття. Ще одна концепція безробіття (класичний підхід) не вбачає у безробітті серйозної економічної проблеми, оскільки причиною його вважає надто високу заробітну плату, а в умовах вільного ринку такий стан довго зберігатися не може. Дійовим заходом проти безробіття вважається зниження заробітної плати до рівня економічної рівноваги.

Безробіття зумовлене комплексом причин:

• структурними змінами в економіці;

• нерівномірністю розвитку продуктивних сил у народному господарстві, в окремих регіонах;

• постійним прогресом техніки, особливо його революційної форми - НТР;

• пошуком працівниками нових робочих місць, де вища заробітна плата, змістовніша робота;

• диспропорційністю розвитку економіки;

• обмеженістю попиту на товари і послуги тощо.

• Види

Розрізняють такі види безробіття:

• Фрикційне безробіття - виникає тоді, коли частина людей добровільно змінює місце роботи, частина шукає нову роботу через звільнення, частина тимчасово втратила сезонну роботу, а частина, особливо молодь, вперше шукає роботу.

• Структурне безробіття є продовженням фрикційного. Воно виникає тоді, коли в результаті НТП відбуваються важливі зміни в техніці, технології та організації виробництва, які змінюють структуру попиту на робочу силу.

• Циклічне безробіття виникає за циклічних спадів, коли відбувається скорочення обсягів виробництва. Внаслідок цього падає сукупний попит на робочу силу і зайнятість скорочується, а безробіття зростає.

Наслідки

Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з другого - великим суспільним лихом. До негативних наслідків безробіття можна віднести:

• зменшення рівня життя;

• поява невпевненості в майбутньому;

• морально-психологічної травми (зайва людина);

• виникнення почуття власної неповноцінності;

• зниження кваліфікації працівників;

• ріст злочинності та ін.

81. Обєктивні основи та етапи розвитку світового господарства. На розвиток світового господарства виливають такі чинники:

• розвиток науково-технічного прогресу, перетворення інформаційних технологій на один із найважливіших аспектів розвитку світової економіки;

В умовах науково-технічного прогресу сучасні продуктивні сили і ринкові відносини, що відповідають їм, потребують такого поділу праці, який робить економічно неефективним або навіть просто неможливим забезпечення виробничих і особистих потреб в кожній країні за рахунок її власних сил.

• зростаюча взаємозалежність національних господарств, загальна лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків;

• поглиблений розвиток МПП — міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва;

Міжнародний поділ праці — вищий ступінь суспільного поділу праці, що базується на спеціалізації національних економік з виробництва товарів і послуг відповідно до особливостей природних, соціально-економічних та інших, умов виробництва в різних країнах, тобто міжнародний розподіл виробництва, що зумовлює і передбачає необхідність обміну результатами діяльності.

Усі країни світу тією чи іншою мірою беруть участь в МПП, його поглиблення диктується розвитком продуктивних сил, які зазнають впливу науково-технічної революції. Участь в МПП забезпечує країнам додатковий економічний ефект, що дає змогу їм більш повно і з найменшими витратами задовольняти свої потреби.

Міжнародний поділ праці має власну внутрішню структуру і відповідні методи розвитку. Основними рисами МПП є міжнародна спеціалізація і міжнародна кооперація виробництва.

Міжнародна спеціалізація виробництва (МСВ). Розвивається за двома напрямами — виробничим і територіальним.

У свою чергу, виробничий напрям поділяється на:

• міжгалузеву спеціалізацію;

• внутрігалузеву спеціалізацію;

• спеціалізацію окремих підприємств.

Територіальна МСВ охоплює спеціалізацію з виробництва окремих товарів їх частин для ринку:

• окремих країн;

• групи країн;

• регіонів.

Основними формами МСВ є:

• предметна (виробництво готових виробів) спеціалізація;

• подетальна (виробництво частин і компонентів виробів) спеціалізація;

• технологічна або стадійна спеціалізація.

Найбільше поширення серед видів предметної спеціалізації в світогосподарських зв'язках отримала спеціалізація з виробництва готової продукції.

Міжнародна кооперація праці (МКП) є головною формою поділу праці у світовому господарстві. Це об'єднана діяльність працівників різних країн в однакових чи різних, але об'єднаних між собою процесах виробництва. МКП базується на міжнародній спеціалізації виробництва, яка є одним з аспектів МПП. Саме тому міжнародна кооперація і міжнародна спеціалізація виробництва є не лише формами МПП, а й важливими ознаками, що визначають його сутність.

За своєю економічною природою МКП є продуктивною силою — вона сприяє досягненню високих результатів у галузі виробництва, наукових досліджень, збуту продукції за значно менших затрат живої та уречевленої праці порівняно із затратами, необхідними для досягнення таких самих результатів окремими виробниками.

У виробничій кооперації простежуються два взаємопов'язані процеси — узгоджене виробництво певної продукції та обмін продукцією між суб'єктами МКП.

• високий рівень інтенсифікації міжнародного руху факторів виробництва: робочої сили, капіталів, технологій, засобів виробництва, інформації;

• інтернаціоналізація виробництва і капіталу;

• формування самостійної фінансової системи, безпосередньо не пов'язаної з обслуговуванням руху товарів;

• вирішення глобальних проблем тощо.

• Етапи розвитку

У своєму розвитку світове господарство пройшло кілька етапів.