Класифікація цін у ринковій економіці

У ринковій економіці ціни класифікують за різними крите­ріями.

• Залежно від розмірів купівлі-продажу товарів є ціни біржові, внутрішньофірмові трансфертні, роздрібні.

• За способом формування (впливом конкуренції) ціни поділяють на конкурентні, монопольні та регульовані.

• Згідно з територією дії розрізняють поясні, національні, світові ціни.

• Є також ціни вихідні (базисні, пропозиції), прейскурантні, вироб­ництва, пільгові.

33.обєктивні основи формування та розвитку національної економіки України.

Основи

1.наявність суверенності держави

2.наявність ресурсів

3.наявність трудових ресурсів

4.підприемливість

5необідність виходу на світовий ринок

6.достатній освітній рівень

7.НТП

34. Економічна природа земельної ренти. Ціна землі.

Земе́льна ре́нта — дохід, який отримують землевласники, реалізуючи власність на землю. Причиною виникнення визнається існування монополії на землю як об'єкт господарювання. Земельна рента — нетрудовий тип приватної власності на засоби виробництва. Земельна рента як економічна категорія виражає відносини привласнення додаткового продукту власником землі у формі орендної плати за право користування землею. Дохід, отриманий від користування землею, називається чистою економічною рентою.

Ціна землі - капіталізована земельна рента, яка приносить прибуток у вигляді відсотку. На основі приватної власності на землю виникає її купівля та продаж. Ціна землі відрізняється від цін на інші товари. Земля - це благо природи, а не продукт праці. Тим не менш вона приймає товарний вигляд.

Земля позбавлена вартості, але має ціну. Купівля землі означає купівлю права на отримання з земельної ренти, прибуту; її ціна виникає на цій основі. Чим більшу ренту дає земельна ділянка, тим більше грошей будуть платити за неї покупці, отже, ціна землі буде більша. Впливає на ціну земні і норма позичкового відсотка. Покупець землі завжди порівнює ренту з позичковим відсотком, який він може отримати, якщо покладе гроші до банку. Ціна землі дорівнює сумі

Вартість земельної ділянки — це грошове вираження земельної власності на даний конкретний момент. Ринкова вартість земельної ділянки - вартість земельної ділянки, яка сформована попитом покупців і пропозицією продавців на ринку нерухомого майна за взаємною згодою

Грошова оцінка землі — оцінка гектара ріллі в грошовому значенні по кожному господарству району, розрахована Інститутом землеустрою Української академії аграрних наук та затверджена рішенням органу місцевого самоврядування.

Грошова оцінка земельної ділянки - капіталізований рентний доход від використання земельної ділянки.

35.Вибір методу ціноутворення на практиці.

До ринкового належать такі методи:

- визначення ціни з орієнтацією на попит;

- визначення ціни на підставі аналізу мінімальних прибутків і збитків;

- визначення ціни на підставі максимального піку прибутків і збитків;

- визначення ціни з орієнтацією на конкурентів;

- визначення ціни з урахуванням поточних цін;

- визначення ціни з орієнтацією на ринкові ціни;

- встановлення ціни шляхом слідування за цінами офіційних лідерів на ринку;

- формування ціни на основі вже прийнятих наданому ринку;

36.Ринок цінних паперів в Україні : його формування і розвиток. Ринок цінних паперів в Україні нині складається з ринків акцій, державних та муніципальних облігацій внутрішньої позики, облігацій підприємницьких структур, казначейських зобов’язань, векселів, інвестиційних, ощадних, майнових і компенсаційних сертифікатів, житлових чеків, облігацій зовнішньої позики.

Залежно від стадії обігу цінних паперів розрізняють первинний та вторинний ринок. На первинному ринку розміщуються вперше випущені (емітовані) цінні папери, відбувається мобілізація капіталів корпораціями, товариствами, підприємствами і запозичення коштів ними та державою.

На вторинному ринку обертаються цінні папери, які вже реалізовані на первинному, тобто тут продаються та купуються раніше випущені цінні папери, відбувається зміна їх власників. З точки зору організації, вторинний ринок поділяється на позабіржовий (вуличний) та біржовий. Позабіржовий ринок ще називають децентралізованим, на відміну від біржового * централізованого.

Біржовий ринок пов’язують з поняттям фондової біржі як особливо організованого, як правило, вторинного ринку цінних паперів, що сприяє підвищенню мобільності капіталу і виявленню реальних ринкових цін активів.

Історично позабіржовий ринок передує біржовому. Позабіржовий ринок охоплює ринок операцій із цінними паперами поза біржею: первинне розміщення, а також перепродаж цінних паперів тих емітентів, що не бажають потрапити на біржу.

Необхідною умовою існування ринку цінних паперів є його інфраструктура та наявність державного органу, що регулює обіг цінних паперів і забезпечує необхідну нормативно-правову базу його функціонування.

Ринок цінних паперів можна поділити на ринок цінних паперів, що випускаються юридичними особами, та ринок державних цінних паперів.

Суб’єктами ринку цінних паперів України є:

• Державна комісія із цінних паперів та фондового ринку;

• Національний банк України;емітенти;депозитарії;

• реєстратори власників іменних цінних паперів;зберігачі ціннихпаперів;

банки;організатори торгівлі цінними паперами;торговці цінними паперами.

Важливу роль на ринку цінних паперів та, зокрема, на ринку державних цінних паперів відіграє центральний банк. Разом з Міністерством фінансів (Казначейством) він вирішує питання про доцільність випуску нових боргових зобов’язань, визначає умови їх обігу, розробляє заходи щодо забезпечення сталого курсу державних цінних паперів. Крім того, центральний банк, здійснюючи операції з цінними паперами на відкритому ринку, впливає на розмір резервів комерційних банків і, таким чином, на стан кредиту та грошового обігу. Банк купує цінні папери, коли дотримується курсу на стимулювання кредитної діяльності комерційних банків та ринку в цілому, і продає цінні папери, коли має намір обмежити активність банків. Різноманітні операції із цінними паперами здійснюють комерційні банки.

На формування ринку цінних паперів в Україні значний вплив має той факт, що в українській практиці, по суті, склалась європейська модель універсального комерційного банку. Тому змішана, проміжна модель ринку цінних паперів, що стихійно обрана в Україні, призвела до того, що на ньому одночасно та з рівними правами присутні і комерційні банки, які мають усі права на операції із цінними паперами, і небанківські інститути.

Головними передумовами становлення ринку цінних паперів в Україні є:

• масштабна приватизація і пов’язаний з нею масовий випуск цінних паперів;

• створення і діяльність комерційних утворень, які залучають кошти на акціонерній основі;

• розширення практики акумуляції коштів через боргові цінні папери загальнодержавними та муніципальними органами;

• використання підприємствами і регіонами облігаційних позик, які є більш дешевим видом ресурсів порівняно з банківськими кредитами;

• поява похідних цінних паперів у процесі розвитку національних ринків товарів, послуг, нерухомості;

• використання цінних паперів у міжнародних взаєморозрахунках, доступ до міжнародних ринків капіталу;

• швидке становлення інфраструктури фондового ринку, покращання його технологічної бази;

• динамічний розвиток і усталена мотивація професійних учасників ринку цінних паперів.

Процес розвитку ринку цінних паперів стимулюють наступні фактори:

• активна приватизація;

• діяльність державних інститутів, спрямована на збільшення обсягів ринку облігацій внутрішньої державної позики та вдосконалення його організаційно-економічного механізму;

• створення позабіржової фондової торговельної системи;

• поява інституту незалежних реєстраторів;

• вихід України на міжнародний ринок капіталів.

До основних тенденцій розвитку ринку цінних паперів в Україні можна віднести:

• -розширення спектра фондових інструментів, які знаходяться в обігу;

• -становлення інфраструктури його обслуговування;

• -цілеспрямоване формування адекватної сучасним потребам -нормативно-правової бази функціонування фондового ринку.

Основними факторами, які сьогодні стримують розвиток ринку цінних паперів, є:

• недосконала податкова нормативна база;

• звужений, непрозорий позабіржовий ринок;

• інертний вторинний ринок;

• нерозвинені похідні фінансові інструменти;

• не вирішено проблеми надання гарантій щодо доставки корпоративних цінних паперів та їх перереєстрації в режимі, який не перевищує Т+3 (режим, за якого гроші в обмін на цінні папери реально повинні бути поставлені на третій день після укладення угоди);

• відсутній механізм «поставки проти оплати», внаслідок чого левова частка угод здійснюється на умовах передоплати або передпоставки.

Відповідно до Концепції створення і функціонування ринку цінних паперів повинні будуватися на принципах соціальної справедливості, надійності захисту інвесторів, регульованості, контрольованості, ефективності, правової упорядкованості, прозорості, відкритості та конкурентності. Цілісність ринку забезпечується функціонуванням єдиної біржової системи, що діє під егідою Національної фондової біржі, систем Національного депозитарію та клірингу (розрахунків) за цінними паперами. Принцип цілісності потребує впровадження єдиних основних правил щодо ціноутворення на ринку цінних паперів на всій території України.

37. Економіка : наука про обмеженість виробничих ресурсів та вибір. Економіка – це наука, яка досліджує проблему такого використання обмежених ресурсів, при якому досягається максимальне задоволення безмежних потреб суспільства. Економіка вивчає шляхи “кращого використання того, що ми маємо”. Оскільки наші потреби практично безмежні, а наші ресурси обмежені, ми не в змозі задовольнити всі матеріальні потреби суспільства. Єдине, що нам залишається, це добиватися максимального задоволення цих потреб.

Економіка – це наука про ефективність використання обмежених ресурсів.

38. Методи і способи конкурентної боротьби.

Конкуренцію можна поділити на сумлінну і несумлінну (нечесну).

Основними методами сумлінної конкуренції є:

• підвищення якості продукції;

• зниження цін ("війна цін");

• реклама;

• розвиток до- і післяреалізаційного обслуговування;

• створення нових товарів і послуг із використанням досягнень НТР і т. ін.

Сумлінна конкуренція поділяється на цінову і нецінову.

Цінова конкуренція означає, що головним методом боротьби проти конкурентів є ціна. У такій боротьбі пере­магає той, хто домагається нижчої, ніж ринкова ціна, вар­тості своєї продукції. Це, по суті, боротьба за скорочення витрат виробництва завдяки використанню досягнень нау­ково-технічного прогресу, наукової організації праці, підви­щенню її продуктивності.

Нецінова конкуренція пов'язана зі стратегією бороть­би, спрямованої не на зміну цін, а на створення зовнішніх умов, які поліпшують реалізацію продукції.