Крива Лаффера та визначення межі оподаткування

Отже, намагаючись збільшити податкові надходження за рахунок збільшення податкових ставок або акцизів, швидко досягається така межа, коли може зменшитись податкова база отримувані доходи або обсяги реалізації. Наслідком такого зменшення стане скорочення власне податкових надзоджень. Звідси випливає досить парадоксальний висновок:лібералізація податкової системи може забезпечити збільшення податкових надходжень. Цей ефект був помічений американським економістом Артуром Лаффером і ввійшов в економічну науку під назвою кривої Лаффера.

Крива́ Ла́ффера — крива, яка характеризує залежність державних доходів від середнього рівня податкових ставок у країні. Крива показує наявність оптимального рівня оподаткування, за якого державні доходи досягають свого максимуму.

За часів президента Рональда Рейгана ця діаграма допомогла суттєво послабити податковий прес у США, і, таким чином, економічними стимулами піднести промислове виробництво.

Механізм

Зростання податкового тиску підштовхує бюджетні доходи. Але це відбувається лише до певної межі, після якої стимули для ділової активності знижуються. А з ними «худіє» і сама податкова база — оподатковувана частка національного виробництва. «Крива Лаффера» ілюструє графічно залежність розміру надходження податків від ставки оподаткування. На підставі бюджетної концепції американського економіста податкові системи розвинутих капіталістичних країн десять років тому зазнали суттєвих змін в бік зменшення податкових ставок і прогресії в оподаткуванні.

.

Крива Лаффера графічно має такий вигляд:

Крива Лаффера

Пояснення до графіка 3:

1. Крива Лаффера є геометричним місцем точок, кожна з яких демонструє можливий варіант поєднання ставок оподаткування і обсягів бюджетних надходжень.

2. Точка А (екстремум функцій) відповідає тій ставці податку ta, при якій бюджет отримує найбільші надходження (GА).

3. У точці С при податковій ставці tc, що менша за оптимальну, як і в точці В при податковій ставці tb, що більша за оптимальну, бюджет отримує однаково менші надходження.

Крива Лаффера використовується як аргумент на користь лібералізації оподаткування. Проаналізуємо, які процеси відбуватимуться в економіці при переході від податкової ставки tb до ставки ta.

У найближчій перспективі перехід до меншої податкової ставки може означати скорочення надходжень до бюджету. Але з часом (нагадаємо, що крива Лаффера ілюструє довготривалу залежність) відбуватиметься певні зміни. Передусім збільшаться чисті доходи, а отже, зростуть і заощадження. Це спричинить збільшення інвестицій, зростання виробництва, зайнятості, а отже, і збільшення доходів, які є базою оподаткування Зростання податкових надходжень під впливом зменшення податкової ставки на графіку кривої Лаффера відображено переходом від точки А до В.

Визначення межі оподаткування є проблемою вкрай актуальною для України. Практика управління економікою впродовж 90-х років засвідчує: намагання уряду поповнити хронічно дефіцитний бюджет не враховують того, що надмірні податки зменшують базу оподаткування і скорочують надходження до бюджету.

Бюджетно-податкова політика, що використовує як головні інструменти податки та державні витрати, може застосовуватися для досягнення таких макроекономічних цілей, як забезпечення повної зайнятості, стримування цін та забезпечення загального добробуту. Проаналізуємо, як через бюджетно-податкову політику можна обмежити зростання безробіття та інфляцію

27. Соціально-економічні проблеми безробіття в економіці України. Безробіття – це втрата заробітку для людини через причину неможливості одержати роботу, яка влаштовує особу, що здатна працювати, готова працювати і дійсно шукає роботу.

Головні причини безробіття.

1. Спад економіки, відповідне скорочення сукупного попиту на робочу силу; вплив цього циклічного чинника був посилений утриманням надлишкової робочої сили на більшості підприємств до початку перехідного процесу;

2. Структурні зрушення (не лише міжгалузеві, а й секторальні, внутрішньогалузеві та регіональні), зокрема в Україні протягом перехідного періоду спостерігається скорочення попиту на робочу силу технічної кваліфікації і збільшення потреби в економістах, юристах, менеджерах; цілком імовірно, що через 2 – 3 роки від початку економічного зростання структура попиту на робочу силу зміниться, як це відбулося в Польщі, Чехії, Угорщині. Результатом таких структурних зрушень є якісна невідповідність пропозиції робочої сили потребі в ній.

3. Рух робочої сили (професійний, соціальний, регіональний).

Основний чинник безробіття в економічно розвинених країнах – це науково – технологічний прогрес та запровадження нових технологій. Пояснюється це передусім мізерними інвестиціями, низьким рівнем запровадження сучасних технологій в економіку.

Визначення безробітних за методологією Міжнародної організації праці відрізняється від прийнятого у вітчизняній практиці.

Безробітні у визначенні МОП – це особи у віці 15 – 70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості).

Найбільшгострою проблемою, яка характеризує циклічні коливаннявиробництва, є проблема безробіття та інфляції. Це означає, що ці два явища об'єктивні та неминучі, і тому кожний уряд періодично встає перед гострою проблемою боротьби з безробіттямта інфляцією.

28. Види цінової еластичності попиту: їх графічне зображення та практичне значення. Еластичність – це здатність однієї економічної змінної реагувати на зміни, що відбулися в іншій економічній змінній.

Кількісно еластичність вимірюється показником, який наз. коефіцієнт еластичності (Е).

Розрізняють еластичність попиту за ціною, доходом і перехресну еластичність.

Цінова еластичність впливає на обсяг доходу (виручки від реалізації), який визначається, як добуток ціни за одиницю товару на к-ть проданого товару.

• Для еластичного попиту зменшення ціни на 1% викликає значніше зростання обсягу попиту (продажу), тому доходи від продажу зростають

• Для нееластичного попиту зменшення ціни на 1% спричиняє зростання попиту менше, ніж на 1%, тому загальний дохід від продажу зменшується.

• Для одинично еластичного попиту зміна ціни зумовлює абсолютно однакову зміну попиту, тому загальний дохід від реалізації залишається незмінним.

• На дві останні ситуації – абсолютно нееластичного й абсолютно еластичного попиту - закон попиту не поширюється. Прикладом абсолютно нееластичного попиту може служити інсулін для хворих на діабет.

29.Ліквідність та агрегатний метод класифікації функціональних форм грошей.

Ліквідність — можливість швидкого переводу активу у готівку без істотної втрати його вартості (з мінімальними витратами). Гроші (монети та паперова готівка) є найбільш ліквідними активами. Банківськи депозити за вимогою є високоліквідними активами, оскільки можуть бути переведені у готівку за вимогою клієнта. Види грошей, що включаються в агрегат M1 — найбільш ліквідні активи в економіці.^[1]

Також ліквідність, це:

1. Платоспроможність постачальника та його здатність забезпечити своєчасне виконання боргових зобов'язань;

2. Спроможність ринку реалізувати цінні папери без істотної зміни цін.

Абсолютна ліквідність — здатність готівки і депозитів до запитання безпосередньо виконувати роль загальновизнаного засобу платежу і інші функції грошей.

Для визначення грошової маси держави використовують різну кількість агрегатів (наприклад, США – 4, Франція – 2). В Росії та Україні для розрахунку сукупної грошової маси використовують агрегати МО, МІ ,М2 і МЗ. Дані грошові агрегати включають:

- МО – готівкові гроші в обігу;

- МІ, крім МО – кошти підприємств на розрахункових, поточних спеціальних рахунках в банках, депозити населення в ощадних банках до запитання, коштів страхових компаній;

- М2 дорівнює МІ плюс термінові депозити населення в ощадних банках, в тому числі компенсація;

- МЗ, складається з М2 і сертифікатів та облігацій державної позики.

30.монополія й конкуренція. Антимонопольний закон України. Монополія виростає із конкуренції. Цей процес виглядає таким чином:

Конкуренція зумовлює диференціацію товаровиробників (збагачення одних і розорення інших). Унаслідок цього відбу­вається процес концентрації виробництва й капіталу.

Концентрація спричиняє загострення конкуренції між дедалі більшими підприємствами. Загострення і вищий якісний рівень конкуренції породжують монополізацію.

Монополізація — економічний результат концентрації та централізації виробництва і капіталу.

Концентрація виробництва — це зосередження за­собів виробництва, працівників і обсягів виробництва па великих підприємствах.

Оскільки концентрація виробництва є тривалим проце­сом, сталим і внутрішньо необхідним для розвитку еконо­міки, цей процес набуває рис закону концентрації вироб­ництва. Його рушійною силою є конкурентна боротьба. Щоб вижити у цій боротьбі, отримати більші прибутки, підприємці змушені впроваджувати нову техніку, розширювати мас­штаби виробництва. В результаті з маси дрібних та середніх підприємств поступово виокремлюються кілька найбільших.

Централізація капіталу — це збільшення розмірів капіталу внаслідок об'єднання або злиття раніше са­мостійних капіталів (наприклад, утворення акціонер­них компаній).

Серед причин, що зумовлюють виникнення монополістич­них тенденцій в економіці, слід назвати трансформацію інди­відуальної капіталістичної власності.

Розрізняють три основні типи монополій:

• монополія окремого підприємства, або монополія продавця(така монополія означає наявність одного продавця певного товару чи послуги або ситуацію, коли одна фірма забезпе­чує повний випуск товарів. Це абсолютна монополія, і зустрічається вона рідко.);

• монополія як змова(Змова чи угода (гласна або негласна) кількох великих фірм, що дає їм змогу швидко здобути па­нівне становище на ринку й отримувати високі прибутки. Таку ситуацію у виробництві й на ринку називають олігополією.);

• монополія, що ґрунтується на диференціації продукту.

Антимонопольне законодавство — сукупність законодавчих, урядових та інших нормативно-правових актів, які обмежують монополізацію виробництва, утворення монопольних структур і об’єднань (крім спеціально визначених державою).

Воно сприяє свободі підприємництва, вільному і рівному для всіх праву вибору напряму виробничої чи торговельної діяльності, встановлення цін, одержання та розподілу прибутку.

В Україні антимонопольне законодавство базується на таких законах:

• Про захист від недобросовісної конкуренції

• Про захист економічної конкуренції.

Антимонопольне законодавство передбачає такі заходи:

• організаційні — диференціація та оптимальні сполучення організаційно-економічних форм і розмірів підприємств;

• економічні — сприяння розвиткові конкуренції, диверсифікації діяльності, вільного утворення цін;

• економічне стимулювання та підтримка розвитку зовнішньоекономічної діяльності;

• адміністративно-правові заходи для боротьби з монопольними посяганнями, організація антимонопольного державного контролю, контроль за справедливим роздержавленням майна, сприяння конкуренції;

• недопущення зловживання монопольним становищем на ринку.

31.Ринки факторів виробництва та розподіл факторних доходів. Теорія міжнародної торгівлі — теорія, що аналізує основи торгівлі між державами і виграш від неї.

Складовою цієї теорії є трактування міжнародного руху факторів виробництва у співвідношенні один до одного і з рухом товарів. Вчений сформулював основні положення неокласичної доктрини міжнародної торгівлі, у тому числі теорії вивозу капіталу, розглянув контрасти зовнішньої торгівлі і точних математичних моделей, які це описують.

Праця «Міжрегіональна і міжнародна торгівля» певною мірою орієнтувала на врахування просторових факторів, поглиблене розроблення питань територіального поділу праці. З огляду на мобільність факторів виробництва і тісну інтеграцію ринків, вчений відкрив дорогу теоретичним дослідженням регіонального характеру — аналізу міжрайонної торгівлі, спеціалізації господарства районів. Водночас, допускаючи можливість відхилень від досконалої мобільності факторів виробництва, він дійшов висновку, що «кожний район має перевагу у виробництві тих товарів, які потребують більших витрат факторів, що є в достатку і які відрізняються дешевизною в цьому районі».

Недосконала мобільність факторів виробництва та інші реалії функціонування ринку створюють умови для виникнення довготривалих порушень в розміщенні виробничих сил, породжуючи регіональні проблеми. Саме цей висновок із праці Б.-Г. Уліна знайшов застосування в галузі регіональної теорії Заходу.

Загалом спираючись на ідеї Е. Хекшера про дію тенденції до міжнародної рівноваги в цінах факторів і товарів, Б.-Г. Улін, однак, не погоджувався з ним щодо ролі руху товарів і факторів та доопрацював теорію порівняльних витрат. Ця спільна наукова ідея дала життя теорії співвідношення факторів виробництва.

Ця теорія базується на кількох важливих припущеннях.

1. Все світове господарство складається з двох держав, причому кожна з них виробляє два товари, використовуючи два однорідні в масштабах світового господарства фактори виробництва. Кількість факторів незмінна, а кожна держава по-різному забезпечена ними.

2. Виробництво у кожній державі базується на однаковій технології, тобто виробничі функції обох держав ідентичні.

3. Виробництво обох товарів у кожній державі характеризується незмінним ефектом масштабу.

4. Товари відзначаються різною факторомісткістю, але факторомісткість кожного товару завжди незмінна при всіх співвідношеннях цін на виробничі ресурси.

5. Смаки та уподобання споживачів у обох державах однакові.

6. Економіка обох держав характеризується досконалою конкуренцією.

7. Фактори виробництва повністю мобільні в межах кожної держави, але не можуть переміщуватися у міжнародних масштабах.

8. Транспортні видатки дорівнюють нулю.

9. Відсутні перешкоди для руху товарів між державами, ціни та обсяги виробництва визначаються під впливом суто ринкових сил без будь-якого втручання держави (уряду).

32.Ціна в ринковій економіці, її види та функції.

Ціна — це грошова сума, що сплачується за конкретний товар.

Ринкова ціна встановлюється безпосередньо на ринку під впливом співвідношення попиту і пропозиції. Іноді таку ціну нази­вають вільною; вона не встановлюється спеціальними органами, не нав'язується згори.

Ціна є важелем встановлення пропорцій у господарстві в умовах конкуренції. Якщо в країні панує монополія державної власності на засоби виробництва, ціна втрачає роль регулятора економіки, перестає бути поряд з конкурентною боротьбою рушійною силою розвитку виробництва.

Ринкова ціна не може бути встановлена урядовим декретом чи указом президента країни. Для цього мають бути об'єктивні умови:

• демонополізація економіки на основі проведення приватизації;

• наявність конкурентного середовища;

• створення необхідних умов для підприємництва, розвитку всіх легальних форм господарювання.

Основні чинники зростання продуктивності праці с одночасно і чинниками зниження ціни.

До них слід віднести:

• зростання технічної оснащеності праці;

• підвищення культурно-технічного рівня і кваліфікації працівників;

• поліпшення організації виробництва і праці;

• використання матеріальної заінтересованості.

Визначальний вплив на активність дії перелічених чинників має науково-технічний прогрес. Найсприятливіші умови для зниження цін мають ті країни, в яких успішно реалізуються головні напрями науково-технічного прогресу: прискорений розвиток науки, виникнення нових знарядь праці та застосування нової технології, поява нових предметів праці.