1.7. Типологія туристичних господарчих організацій

В сучасних джерелах з туризмології питання типології туристичних господарчих організацій набувають все більшої популярності. Однією з важливих підстав для цього є розвиток і структуризація сучасної туристичної індустрії. Так М.Б. Біржаков посилається на розуміння туристичної індустрії як сукупності готелів й інших засобів розміщення, засобів транспорту, об'єктів і засобів розваги, об'єктів пізнавального, лікувального, оздоровчого, спортивного, релігійно-культового, ділового й іншого призначення, організацій, що здійснюють туроператорську й турагентську діяльність, а також організацій, що надають туристично-екскурсійні послуги гідів-перекладачів.

При цьому вчений вважає, що на сучасному етапі розвитку, незалежно від державного устрою країни або території туристичного центру, у сфері діють кілька різних типів підприємств, що здійснюють туристичну діяльність, а саме організатори туризму (туроператори й туристичні агентства), перевізники, готелі й інші підприємства системи розміщення, підприємства громадського харчування, атракції й розваги, а також інші туристичні і суміжні з ними послуги, до яких варто зарахувати підприємства банківської сфери, з послуг страхування, інформації та інших. У спеціальних видах туризму можуть брати участь лікувальні установи, установи системи навчання, спортивні й інші, адекватно цілям конкретного туристичного продукту.

Підтримуючи в цілому такий підхід до типології туристичних організацій, разом з тим важко погодитись з віднесенням М.Б. Біржаковим до організаторів туризму лише двох видів підприємств сфери туризму - туроператора та туристичну агенцію. Адже до організаторів туризму, під якими розуміємо всі туристичні господарські організації, належать практично всі перераховані вище цим автором організаційні складові індустрії туризму.

До певної міри відповідає цим вимогам типологізація, запропонована В.О. Квартальновим, у відповідності до туристичних товарів та послуг, що виробляються і надаються у туристичному бізнесі. Йдеться про класифікацію за шістьма категоріями: розміщення, транспортування, сприяння подорожі, харчування, розваги та споживчі товари.

У вітчизняній соціології досить поширена типологія організацій, що об'єднує п'ять основних типів: ділові організації, громадські спілки або масові організації, проміжні форми організації, асоціативні організації, поселення.

1. Ділові організації - фірми та установи, які або виникають самі для комерційних цілей, або створюються ширшими організаційними системами для вирішення окремих завдань. Цілі найманих працівників не завжди пов'язані з цілями власників або держави. Членство в них забезпечує працівників засобами до існування. Основа внутрішнього регулювання - адміністративний розпорядок, принципи єдиноначаль¬ності, призначення, комерційної діяльності.

2. Громадські спілки або масові організації, цілі яких виробляються "зсередини" і є узагальненням індивідуальних цілей учасників. Регулювання забезпечується спільно прийнятим статутом, принципом виборності, тобто залежністю керівництва від керованих. Членство в них задовольняє політичні, соціальні, економічні, аматорські потреби тощо.

3. Проміжні форми організацій, наприклад кооперативні (сільськогосподарські, риболовецькі артілі), які поєднують у собі основні ознаки спілок, але виконують підприємницькі функції, їх необхідно відрізняти від споживчих кооперативних організацій (споживспілки, яситлові кооперативи і т.ін.).

4. А соціатшні організації - сім'я, наукова школа, неформальна група. У них помітні деяка автономія від середовища, відносна стабільність складу, ієрархія (верховенство, лідерство), порівняно стійкий розподіл учасників (за ролями, престижем), прийняття спільних рішень. Регулятивні функції здійснюють спонтанно створені в них колективні норми і цінності. Однак ступінь їх формалізації незначний.

5. Схожі організаційні ознаки має і такий тип спільноти, як поселення. Спочатку люди оселяються разом, щоб через сусідські зв'язки використовувати діяльніші спроможності (здібності) одне одного, підкоряючись при цьому певній доцільності цілого (дотримуючись планування вулиць, форм і розмірів житла, структури спеціалізації і т.ін.), яка кожному окремо не потрібна. В міру урбанізації фактор цілісності зростає, знеособлюється і виокремлюється ще більше.

Очевидно, що всі зазначені організаційні форми взаємопов'язані і перетинаються між собою.

Подальшого розвитку і конкретизації ця типологія набула в сучасній соціології. Так, емпірична типологія ділових організацій виділяє два типи:

1) підприємства (зайняті у виробництві й розподілі матеріальних цінностей та послуг);

2) установи (зайняті у сфері розумової праці).

До першого типу належать організації виробничі, торговельні, обслуговуючі, до другого - освітні, лікувальні, культурні, управлінські, наукові та проектні. Як бачимо, туристичні підприємства належать до першого типу, об'єднуючи в собі виробничі (туристичних товарів), торговельні (з продажу туристичних товарів і послуг) і обслуговуючі (з надання туристичних послуг) різновиди.