1.3. Класифікація туристичної діяльності

Виходячи з сутності основних видів людської діяльності, доречно виділити перший, найбільш узагальнений рівень класифікації туристичної діяльності, який обіймає основні чотири її види: пізнавальну; перетворювальну; ціннісно-орієнтаційну та комунікативну.

Зазначимо, що всі ці найбільш узагальнені види взаємодіють між собою в межах трудової туристичної діяльності, яка має свою типологізацію. Для розробки типологізації туристичної діяльності доречно використати типологізацію за формами трудової поведінки (діяльності). Це такі форми: цільові; інноваційні; адаптивно-пристосувальні; церемоніально-суборди-наційні; характерологічні, невмотивовані і спонтанні; деструктивні. Розглянемо коротко кожну із цих форм.

Цільові форми пов'язані з реалізацією цілей, що:

• безпосередньо стосуються виконання конкретних трудових функцій на робочому місці (функціональна діяльність);

• спрямовані на досягнення певного рівня добробуту і якості життя (економічна діяльність);

• здійснюються в процесі організаційно-управлінської взаємодії (організаційна діяльність);

• забезпечують чи спрямовані на досягнення зміни професійних кваліфікаційних та адміністративних статусів (стратифікаційна діяльність).

Функціональна діяльність - це конкретна форма реалізації професійної активності, зумовлена технологічним алгоритмом робочого місця. Вона може розглядатися як фіксований ряд циклічно відтворюваних операцій, виконавських дій і поведінкових стереотипів. Пізнавальна діяльність суб'єкта не зачіпає реального буття об'єкта, а якщо і змінює його ідеально, то тільки для того, щоб фіксувати його справжнє буття, проникнути в його глибини, пізнати його суть. Така пізнавальна діяльність, в якій активність суб'єкта направлена на об'єкт, не модифікує його, не руйнує і не реконструює, а відображається ним і повертається до суб'єкта у вигляді знання про цей об'єкт.

Об'єкти пізнавальної діяльності, як і перетворювальної, - суспільство, людина або сама особистість, яка пізнає.

У перших трьох випадках пізнання виступає на црохрівнях. Перший -рівень практичного пізнання, на якому воно невідривно від практичної діяльності та зберігає свої результати в побутовій свідо а також як когнітивно-понятійний образ професійних дій, що фіксує логічну і значеннєву структуру трудового процесу. Залежно від домінуючого елементу види професійної діяльності розрізняються за переважанням у них розумових чи фізичних навантажень. В одному випадку превалюють інтелектуальні функції (інші компоненти виконують допоміжну роль), в іншому - матеріально-практичні операції з перетворенням речовин природи.

Функціональна туристична діяльність обумовлена сукупністю професійних дій у відповідності з колом службових обов'язків працівників, які обіймають певні посади в туристичній організації.

Економічна діяльність. Як відомо, орієнтація на результат завжди співвідноситься з кількістю і якістю витрат людських ресурсів. Крім того, праця завжди зумовлена системою соціальних норм і правил, які визначають рольову структуру трудової поведінки, у тому числі й у сфері економіки. Застосовуючи свої професійні здібності, індивід звичайно орієнтується на оптимальний баланс між витратами і їх компенсаціями, на баланс між найважливішими потребами і способами їх задоволення. Стандартні форми та алгоритми поведінки спрямовані на підтримку стійких зв'язків обміну й рівноваги із соціально-виробничим середовищем.

Економічна туристична діяльність зорієнтована на забезпечення оптимального гарантованого доходу за формулою "максимум доходу ціною максимуму праці". Вона характеризується максимізацією зусиль, витрат, вкладень і відповідними розмірами очікуваної вигоди, але водночас - і певним ступенем ризику й можливих збитків. Гарантією успішного здійснення такої економічної туристичної діяльності є максимальне залучення всіх працівників до управління діяльністю і до участі в розподілі зароблених прибутків.

Організаційна, або адміністративна, діяльність. У загальному вигляді регулювання організаційної діяльності означає формування позитивної мотивації членів організації на основі виявлення функціональних і бажаних видів поведінки, на основі ефективного її підкріплення (схвалення, винагорода). Регулювання організаційної діяльності означає спробу забезпечити більшу ясність і наочність стосовно того, наскільки мета і вчинки індивідів відповідають цілям організації. Реалізація суб'єктами тих чи інших форм функціональної активності залежить від їх статусу, авторитету, рангу, влади, ресурсів, ступеня ідентифікації з цілями організації.

Стратифікаційна діяльність характеризується такими цілями, як престижні статуси й різноманітні зразки соціально-професійних досягнень, а також відповідними засобами й методами. Вона реалізується в межах офіційних чи неофіційних каналів соціальної мобільності.

Інноваційна діяльність пов'язана з упровадженням нестандартних рішень, які змітоють систему соціальних відносин на різних рівнях організації, характеризується якістю, масштабом і глибиною змін у сформованій системі інтересів і поведінкових стереотипів.

Інноваційна діяльність допускає ряд етапів, на першому з яких відбувається зміна установлених стереотипів, звичок і традицій, подолання стандартних, консервативних думок. Конкретні дії суб'єкта починаються з констатації необхідності реконструктивних змін у виробничих структурах, із виявлення тупикових ситуацій і суперечностей, які об'єктивно вимагають подолання.

Адаптаційно-пристосувальна діяльність реалізується в процесі активного пристосування працівника до нових професійних статусів, вимог технологічного середовища, ролей "значущих цінностей", нарешті до системи соціально-психологічної комунікації. Така діяльність виявляє себе у фазі первинного входження працівника у виробничий процес, професійне середовище, колектив. У цьому випадку говорять про форсування професійних навичок, звичок і досвіду, а також про засвоєння значущих цінностей та еталонів поведінки. Відбувається поступове вростання людини у професійне й соціальне середовище, формування чітко визначеної лінії трудової діяльності.

Церемоніально-субординаційні форми трудової діяльності виявляються на різних рівнях організаційної ієрархії, виконуючи ряд необхідних і додаткових функцій. Зокрема, вони забезпечують збереження, відтворення і передачу значущих цінностей, професійних традицій, звичаїв і зразків поведінки; підтримують стійкість та інтеграцію працівників в організацію в цілому. Церемоніально-субординаційні форми пов'язані з реалізацією службового, професійного і посадового етикету, виконанням формалізованих процедур організаційної, адміністративної та ділової взаємодії. Вони базуються на об'єктивно заданій субординаційній структурі професійного і посадового підпо¬рядкування, використовують форми визнання збереження та підтримки авторитету влади і суб'єктів владних повноважень. Однак за певних умов може відбуватися деформація таких форм поведінки, особливо якщо влада посади, статусу окремої особистості трансформується в систему офіційних і неофіційних привілеїв, що не мають ні економічного, ні соціального виправдання.

Характерологічні форми трудової діяльності залежать від зовнішнього прояву тих чи інших особистіших властивостей працівника, виступають їх (явною чи неявною) проекцією на зовнішнє оточення. Діапазон такого прояву різноманітний. Це може бути явно виражена поведінкова проекція характеру людини, її емоцій і настроїв. У деяких випадках особистість може тиснути на інших своїм вольовим темпераментом, демонструючи якості, до яких потрібно пристосовуватися, щоб не порушити оптимальних форм міжособистісної і ділової комунікації. Одним із різновидів характерологічної форми є спонтанна, невмотивована поведінка. Вона виникає, як правило, під дією сильних емоцій, тих чи інших дезінтегральних станів.

Деструктивні форми трудової діяльності - це вихід працівників за межі статусно-рольових розписів, норм і дисциплінарних приписів трудового процесу.

Розглянута методологія класифікації і типологізації туристичної діяльності утворюють підґрунтя для диференщащі різновидів туристичних робіт. Однак дотепер вона ще не використовується в соціології туризму через незавершеність процесу становлення останньої. В туризмології ж розглядаються дві основні групи туристичних робіт:

1) ті, що входять до структури туристичної послуги;

2) ті, що існують за межами цієї структури.

Розглядаючи першу групу робіт, варто нагадати, що туристична послуга тут розуміється як сукупність цілеспрямованих дій у сфері обслуговування, які орієнтовані на забезпечення та задоволення потреб туриста або екскурсанта, що відповідають цілям туризму, характеру та спрямованості туристичної послуги, туру, туристичного продукту, які не суперечать загальнолюдським принципам моралі та доброго порядку.

Обов'язковими в структурі туристичних послуг можуть бути як мінімум дві - перевезення та ночівля. Крім того, до туристичних послуг належать: бронювання послуг, у т. ч. перевезення, розміщення та всі інші, оформлення дозвільних документів та частини інших формальностей, всі види перевезень, зустрічі, проводи та трансфер, розміщення, харчування, екскурсії та атракції, медичний супровід та стра хування, послуги гідів та перекладачів, а також інше забезпечення. До складу групи може бути входити керівник туристичної групи, гід-перекладач, який іноді виконує роль екскурсовода, якщо це не суперечить місцевим правилам організації екскурсій. Для бізнес-туристів можуть бути окремо надані послуги спеціаліста з адаптації. Перелік послуг кожного туру різний і визначається програмою, причому кожний вид цих послуг містить у собі безліч вхідних елементів.

До другої групи зазвичай належать будь-які види робіт підприємств туристичної індустрії та суміжних галузей, прямо або опосередковано спрямованих на задоволення потреб туристів в процесі туризму, однак таких, які не належать до туристичних послуг.

Це і послуги підприємств банківської та фінансової галузі (обслуговування кредитних карт світових платіжних систем, травелс-чеків), системи зв'язку, прокату автомобілів, бензоколонок, на яких без проблем автотурист може заправити бензином свою машину, ремонтні майстерні, де можна отримати технічне обслуговування і ремонт, послуги підприємств суміжних сфер, наприклад пральні, організації медичного догляду nurzering, догляду за дітьми babi-sitting та ін. Важлива галузь - проявлення фотоплівок та друк фотознімків, ремонт фотоапаратів та фотокамер.

Невід'ємною частиною робіт, що супроводжують процес туризму, є охорона. Працівники охорони (бажано непомітно) присутні в готелях, ресторанах, ігорних закладах, музеях, на вулицях, супроводжують групи туристів.

На завершення слід зазначити, що класифікація типологізації туристичної діяльності ще тільки розпочинається і вимагає серйозних наукових досліджень у цьому напрямі.

Висновки

1. Туристична діяльність - це соціальна активність людей, які працюють у туристичній сфері, мають певний соціальний статус у відповідності до посади і соціальну роль, що охоплює сукупність службових обов'язків, а також отримують заробітну плату за свою роботу.

2. Туристична діяльність характеризується своєрідним ''функціональним алгоритмом" виробництва і реалізації туристичних послуг і туристичного продукту, що за певних організаційно-технологічних умов приводить до одержання конкретного результату.

3. Суб'єктами туристичної діяльності є професійні працівники, організатори туризму, менеджери, підприємці.

4. До структури туристичної діяльності включають: потреби, мотиви, стимули, цілі і результати туристичної діяльності.

5. Туристичній діяльності притаманні економічні, соціальні, соціально-гуманітарні, виховні, освітні, оздоровчі, екологічні та спортивні функції.

6. Туристичну діяльність доречно класифікувати за трьома рівнями:

1) загально-діяльнісному: пізнавальна, перетворювальна, ціннісно-орієнтаційна та комунікативна;

2) трудової діяльності: цільова, інноваційна, адаптивна, церемоніально-субординаційна, характерологічна, невмотивована і спонтанна, деструктивна;

3) туристичні роботи: в структурі туристичних послуг та за її межами.

l.4. Туристична господарча організація: родові ознаки

Нагадаємо, що в попередній лекції виділено дві організаційні форми суб'єктів активності в туристичній сфері: туристична група - для реалізації туристичної поведінки учасників подорожі, та туристична організація - для здійснення туристичної діяльності працівниками туристичної галузі з метою вироблення і продажу (реалізації) певного асортименту туристичних товарів та послуг і отримання прибутків. Отже, йтиметься про господарчі організації в туристичній сфері.

Поняття "туристична організація" ще не сформовано, в сучасній туризмології існують розбіжності в розумінні сутнісних ознак та функцій господарчої туристичної організації. Подекуди соціальну організацію в туристичній галузі трактують у застарілій формі «трудовий коллектив». Все це вимагає звернутися до сутнісних ознак родового соціологічного поняття - "соціальна організація", щоб з'ясувати особливості прояву цих ознак в туристичній соціальній організації.

Зазвичай у соціологічній літературі термш "'організація" вживається щодо соціальних об'єктів у трьох значеннях:

1) організацією може називатися об'єднання інституціонального характеру, що займає певне місце в суспільстві і призначене для вико нання окресленої функції (тобто підприємство, орган влади, добровільний союз тощо);

2) термін "організація" може означати певну діяльність, яка розподіляє функції, налагоджує стійкі зв'язки, координує тощо;

3) під "організацією" розуміють також характеристику ступеня впорядкованості будь-якого об'єкта.

Організація - це форма об'єднання людей з метою досягнення певних результатів на засадах позаособистісних стосунків, відповідна система соціальних відносин, що орієнтується на досягнення спільних цілей, що має власні ресурси, внутрішню нормативну і статусну структури, в рамках якої члени організації за відповідну винагороду виконують відведені їм функції.