3.3. Людина в туристичній сфері: типи, статуси і ролі

Під поняттям "структура особистості" в соціології зазвичай розуміють сукупність статусно-рольових характеристик людини. В сучасних соціологічних джерелах окреслилось два підходи до аналізу соціологічної структури особистості - нормативний і функціональний.

Суть нормативного підходу полягає в тому, що він допомагає віднайти ті найсуттєвіші ознаки, яким особистість має відповідати в ідеалі. Серед нормативних елементів особистості такими є світогляд, духовне багатство, висока мораль.

Функціональний підхід, на відміну від нормативного, допомагає виявити ті якості або властивості, якими людина наділена як реальний суб'єкт життєдіяльності. Виходячи з цього підходу, у соціологічній структурі особистості можна виділити три основні елементи: 1) соціальний статус; 2) соціальну роль; 3) спрямованість особистості.

Обидва підходи доцільно залучити до дослідження структури особистості туриста.

При цьому соціальний статус визначається у соціології як становище індивіда або соціальної групи стосовно інших індивідів, груп, яке пізнається за соціально значущими для даної системи ознаками. У найзагальнішому розумінні соціальний статус особистості в суспільстві пов'язують, як правило, з віком, статтю, походженням, професією, сімейним станом.

Розрізняють такі види статусу:

1) природжений (соціальне походження, стать, національність, раса);

2) набутий (освіта, кваліфікація). Крім того, соціальний статус може бути офіційним або неофіційним. Офіційний має, як правило, офіційну основу - реальний внесок індивіда у розвиток суспільства (праця інженера, вчителя). Втім, як свідчить досвід, часто неофіційний статус оцінюється певними категоріями людей вище, ніж офіційний.

Соціальна роль. Зважаючи на соціальний статус, людина як член суспільства виконує ту чи іншу роль. Соціальна роль визначається в соціології як нормативний зразок поведінки індивіда, що займає певну соціальну позицію (у суспільстві, групі, організації) і виконує відповідні функції.

Виконуючи ті чи інші соціальні ролі в суспільстві, індивід має можливість одні з них вибирати вільно (роль матері, батька, жінки, чоловіка), інші йому дано незалежно від його волі і бажання (національність, раса). Із соціальною роллю, як правило, пов'язують певні права та обов'язки індивіда, ступінь реалізації яких залежить не тільки від змісту рольових вимог, а й від можливостей і якості його самого.

Зокрема, у сфері туризму, в тій її частині, що пов'язана з виробництвом та споживанням туристичних послуг, доцільно виділяти дві основні групи соціальних ролей у відповідності до соціальних статусів, яким ці ролі притаманні, - турист (мандрівник) та організатор {менеджер) туристичної діяльності.

Для туриста зміст, характер і наповнення соціальної ролі обумовлено як змістом і характером туристичних послуг того чи іншого виду обраного виду туризму, так і можливостями самого туриста (фізичними, матеріальними та ін.) здійснити цю подорож.

Для організатора (менеджера) туристичної діяльності соціальна роль визначається як професійним статусом (місцем роботи в системі туризму), так і можливостями (професійними і особистими) зайняти ту чи іншу посаду в ієрархії управлінської, організаторської та виконавчої туристичної діяльності.

Зрозуміло, що рольові вимоги і можливості їх суб'єктів не завжди збігаються. Між різноманітними соціальними ролями, що їх виконує індивід, можуть виникати внутрішні або міжрольові конфлікти.

Для вивчення сукупності соціальних ролей, які виконує в суспільстві особистість, використовують два основних поняття:

• спосіб життя як відображення соціального в індивідуальному;

• стиль життя як відображення індивідуального в соціальному. Рольова інтерпретація особистості - корисний інструмент пізнання і формування її соціальних якостей.

Спрямованість особистості. У загальному вигляді спрямованість особистості розкриває її ставлення до навколишньої дійсності і самої себе. Український соціолог В. Хмелько виділяє три складові соціальної спрямованості особистості:

1) ідейно-політична, яка містить у собі різні сторони суб'єктивного ставлення людини до певних ідеологій, класів, націй, держав, правових систем, мікросоціальних груп, спільнот і соціальних організацій;

2) соціально-культурна, тобто ставлення до праці, інших видів неполітичної діяльності, їхніх безпосередніх умов, сім'ї, до інших нечисленних соціальних груп;

3) моральна, що включає соціальні орієнтації, які відображають суб'єктивне ставлення людини до інших людей і до себе.

У своїх безпосередніх проявах спрямованість особистості виступає щодо інших людей як сукупність особистих якостей індивіда, які характеризують його потреби, інтереси, прагнення, ідеали, переконання, цінності тощо.

Таким чином, соціологічна структура особистості туриста є сукупністю стійких зв'язків між елементами у процесі становлення, діяльності і спілкування людей як суспільної істоти.

Висновки

1. В розумінні сутності людини соціологія враховує такі основні концепції: біологізаторську, соціологізаторську, біосоціальну.

2. Серед біосоціальних підходів до розуміння людини соціологія туризму спирається на концепцію людини як живої біопсихосоціаль-ної багаторівневої системи (І.І. Хоміч). При такому підході людина виступає носієм особистіших характеристик, а отже, соціологія туризму головним об'єктом дослідження визначає людину-туриста, що є носієм статусних характеристик особистості туриста.

3. Методологічною базою дослідження особистості туриста і менеджера туризму є такі соціологічні концепції і теорії особистості: марксистська теорія особистості, теорія "дзеркального "Я", теорія ролей, теорія установки, теорія референтної групи, теорія інтегрального синтезу, парадигма, що грунтується на екоантропоцентричній та семюсоціо-психологічній концепціях соціального пізнання (Т.М. Дрідзе).

4. Серед існуючих в літературі визначень поняття "турист" найбільш соціологічно спрямованим є визначення, яке подали В.К. Федорченко та І.М. Мініч, згідно з яким турист (мандрівник) розуміється як особа, що здійснює подорож у межах своєї країни або в іншу країну з різною, не забороненою законом країни перебування, метою на термін від 24 годин до шести місяців без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування у зазначений термін.

5. До основних соціально-демографічних характеристик туриста відносять: вік, стать, національність, освіту, релігійні уподобання.

6. При аналізі соціологічної структури особистості туриста доцільно використовувати як нормативний підхід (світогляд, духовне багатство, висока мораль), так і функціональний підхід (соціальний статус, соціальна роль, спрямованість особистості).

7. Соціальні ролі у сфері туризму об'єднані в дві основні групи: діоди із соціальним статусом "турист" та із соціальним статусом "менеджер туризму".

8. Типологізація, здійснена за ознаками основних соціальних типів особистості перехідного періоду, засвідчує представленість у сфері туризму всіх основних соціальних типів амбівалентної особистості-конформно-амбівалентного, нігілістично-амбівалентного, мозаїчно-амбівалентного. В той же час домінування того чи іншого типу особистості серед туристів певної країни обумовлюється конкретно-історичними умовами соціального життя в цій країні.