1/3.Стратегічне планування

Стратегічне планування є особливим видом планової роботи, яка полягає в розробці стратегічних рішень у формі прогнозів, про­ектів, програм і планів. Вони передбачають висунення таких цілей і стратегій поведінки об'єктів управління, реалізація яких забез­печує їм ефективне функціонування в довго­строковій перспективі, швидку адаптацію до мінливих умов зовнішнього середовища.

Стратегічному плануванню притаманні такі характерні риси:

• націленість на середньо- і довгострокову перспективу;

• орієнтація на вирішення ключових цілей підприємства, від досягнення яких залежить його виживання і прогрес;

• поєднання накреслених цілей з ресурсами на їх досягнення (наявних і залучених у майбутньому);

• врахування впливу на плановий об'єкт численних зовнішніх факторів;

• здатність адаптуватися до змін зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства.

Зміст стратегічного планування розкривають його про­цедури, основними з яких є: стратегічне прогнозування, програмування, проектування.

Прогнозування — це процес передбачення майбутнього стану підприємства, його внутрішнього і зовнішнього середовища, а також можливих термінів і способів досяг­нення очікуваних кількісних і якісних ре­зультатів.

Важливість прогнозування в умовах ринку пояснюється тим, що, по-перше, ринкове господарство відрізняється ко­ливанням ринкової кон'юнктури і необхідно ці коливання передбачати і згладжувати, по-друге, в цих умовах при роз­робці стратегічних програм присутній високий ступінь не­визначеності і можна прогнозувати лише окремі показники.

Суть прогнозування полягає в науковому передбаченні стану об'єкта прогнозування, в основі якого лежить або аналіз тенденцій його розвитку і їх екстраполяція (проекпія) на майбутній період, або використання нормативних розрахунків.

Змістом прогнозування є розробка прогнозів з різними часовими рамками, а важливішими функціями є:

1. пєредбачувальна (описова) - опис можливих або бажаних перспектив;

2. рекомендуюча - підготовка проектів рішення різноманітних проблем планування.

Класифікація прогнозів здійснюється залежно від різних критеріїв та ознак, об'єктів прогнозування, цілей і завдань, а саме:

> за масштабом прогнозування:

а) макроекономічні, міжгалузеві, міжрегіональні;

б) розвитку окремих комплексів національної економіки;

в) галузеві і регіональні;

г) окремих господарюючих суб'єктів, виробництв, продуктів.

> за часом передбачення:

а) коротко-;

б) середньо-;

в) довгострокові.

> за характером об'єкта:

а) розвитку економічних, політичних, соціальних відносин;

б) передумов і наслідків НТП;

в) динаміки розвитку економіки;

г) відтворення населення і підготовки кадрів;

д) доходів і цін та ін.

> за функцією прогнозу:

а) пошукові;

б) нормативні.

У своїй практичній діяльності підприємства найчастіше використовують такі типи прогнозування:

1. прогнозування, яке ґрунтується на використанні інтуїції в процесі передбачення майбутнього;

2. пошукове прогнозування, яке опирається на наявну в Даний час інформацію і передбачає перехід від теперішнього стану до майбутнього;

нормативне, яке оцінює можливості розвитку підприємства, виходячи із поставлених цілей

Основними розділами стратегічного плану є:

• план маркетингу;

• план виробництва;

• план кадрового забезпечення;

• фінансовий план;

• планування ризиків;

• створення і підтримання іміджу фірми.

Процес стратегічного планування починається з розроб­ки стратегії. Стратегія - це визначення довгострокового курсу розвитку фірми, його затвердження та розподіл ре­сурсів для його реалізації.

Розробці стратегії передує визначення місії підприємст­ва, тобто мети, для якої фірма створена і яка повинна бути досягнута в плановому періоді. Місія є комплексною метою, яка включає як зовнішні (пов'язані з конкуренцією) орієнти­ри діяльності, так і внутрішні (підвищення продуктивності).

На виконання місії спрямовуються стратегічні цілі (стратегії). Ціль - це конкретний стан окремих характе­ристик фірми, досягнення яких є для неї бажаним і на які спрямована її діяльність. Цілі можуть бути економічними і неекономічними.

У рамках із зазначених базових стратегій виділяють ряд їх видів, наприклад, різновидами стратегії зростання мо­жуть бути: стратегія концентрованого росту, стратегія інте­грованого росту, стратегія диверсифікованого росту.

На виконання базових стратегій спрямовується розробка функціональних стратегій (стратегій окремих функціо­нальних підрозділів підприємства).

Середньострокові плани деталізують стратегічні плани щодо хронологічного порядку досягнення тих чи інших цілей, ресурсного забезпечення їх досягнення, відповідаль­них за виконання осіб. Чітко вираженої межі між стратегіч­ними і середньостроковими планами немає.