1.2. Структура та функції туристичної діяльності

Туристична діяльність як процес, що здійснюється у просторі і часі, має певну протяжність і певні часові рамки тривалості, а також певні складові елементи спеціального механізму здійснення туристичної діяльності. До основних складових, що у взаємодії утворюють соціальний механізм діяльності, як з'ясовано в попередньому підрозділі, належать потреби, мотиви, цілі, засоби, стимули і результат. Отже, для розуміння сутності туристичної діяльності необхідно з'ясувати сутність і роль кожного з елементів цієї діяльності. Оскільки суб'єктами туристичноїдіяльності є професійні працівники, організатори туризму, менеджери, то йтиметься про потреби, мотиви, стимули і цілі саме цієї категорії працівників.

Розглядаючи потреби в туристичній діяльності, варто звернутися до методології визначення туризму як однієї з галузей промисловості, як "індустрії туризму", в якій створюється певний туристичний продукт, надаються різноманітні туристичні послуги і яка фокусується на продажу цього продукту і послуг з метою отримання прибутку. Дослідник В.О. Квартальнов приводить таке визначення: "туризм - це сукупність усіх видів бізнесу, які напряму постачають товари та послуги для сприяння бізнесу, задоволенням та розвагам далеко від звичного домашнього оточення''.

При цьому наголошується на особливостях цієї сфери бізнесу:

1) реалізація продукту туристичноїдіяльності відбувається "з рук в руки", що підвищує значущість комунікативної складової в туристичній діяльності;

2) цей бізнес тісно пов'язаний з організацією розваг і задоволень, а мотивація туриста є визначальною для маркетингу туризму, для формування спектра туристичного продукту і послуг, позиціювання їх на ринку туристичного продукту.

Отже, потреби в туристичній діяльності відрізняються від потреб туриста тим, що це потреби не в розвагах і відпочинку, а в роботі у сфері туризму, яка має забезпечити матеріальні засоби до існування працівників та їх сімей.

Потреби в туристичній діяльності об'єднують потреби двох видів: природні та соціальні. Природні потреби - це повсякденна нужда в їжі, одязі, житлі. Саме вони спонукають людину працювати, заробляти кошти для фінансування задоволення цих життєзабезпечу-вальних потреб.

Соціальні потреби охоплюють потребу людей в творчій, трудовій діяльності, соціально-економічній активності, долученні до культурних цінностей, у самореалізації. Звичайно, туристична діяльність є простором для задоволення потреб обох видів. Однак, враховуючи характер усієї діяльності як бізнесової, більш бажаним і продуктивним є залучення до туристичної діяльності працівників з домінуванням саме соціальних потреб, особливо в творчій самореалізації і досягненні успіху. Адже найбільш відповідними характеру туристичної діяльності є професії менеджера, комерсанта і підприємця. Саме на них лягає основний тягар організації і продажу туристичного продукту і послуг.

Отже, мотивація туристичної діяльності має бути орієнтована на досягнення успіху туристичної організації в задоволенні потреб туристів, в ефективній роботі щодо створення і реалізації туристичного продукту, товарів та послуг. Цей орієнтир закладено в мету туристичної діяльності.

Мета туристичної діяльності - це сукупність обґрунтованих орієнтирів і показників досягнень в цій діяльності за певний проміжок часу. Зрозуміло, що для туристичної індустрії ці орієнтири і показники носять економічний характер. Зокрема, показовим і продуктивним в цьому контексті є визначення М.Б. Біржакова. Ось як він формулює головний, а саме найважливіший, економічний принцип туризму: "Турист повинен приїхати в туристичний центр, придбати туристичні послуги, роботи і товари та виїхати із країни у встановлений термін. Грошей бажано залишити якнайбільше, а виїхати - якнайскоріше. Турист повинен віддавати туристичному центру гроші, а не вивезти їх із нього, він повинен створити робоче місце саме місцевому жителю, а не зайняти його. Туристичні ресурси повинні приносити туристичному центру гроші і славу".

На базі цього головного принципу визначаються й інші основні цілі туристичної діяльності:

• оздоровлення і відпочинок громадян;

• експлуатація туристичних ресурсів;

• політичні цілі-сприяння миру і припинення конфліктів;

• гуманітарні цілі - чинник сприяння взаєморозумінню, пізнанню культур, підвищення поваги і довіри між народами.

Зрозуміло, що ці цілі відображають масштаби туризму як галузі в глобальному контексті. Для кожної країни, регіону, території вони слугують загальними орієнтирами і поповнюються цілями, що відображають особливості конкретних територіальних громад і суспільств.

Завершуючи розгляд структурних елементів туристичної діяльності, звернемо увагу, що взаємодіють вони в процесі реалізації функцій цієїдіяльності.

Поняття "функція"(від лат. functio- виконання) щодо суспільних процесів розуміють, зазвичай, як обов'язки, коло діяльності, призначення, роль. Саме в такому сенсі використовуватиметься воно і в цій лекції.

основною функцією туристичної діяльності слід вважати забезпечення оздоровлення і культурного збагачення людей шляхом створення належних умов для отримання задоволення від відпочинку і розваг в туристичних подорожах і розвитку для цього туристичної галузі як простору для реалізації потреб туристів.

У довідкових джерелах з туризмології склалося розуміння функцій туризму як характеристик впливу сфери туризму на суспільство в цілому та конкретних людей. Туризму властивий цілий ряд функцій економічного, соціального, екологічного та гуманітарного характеру. До економічних функцій туризму належать створення робочих місць, розвиток місцевої інфраструктури, збільшення надходжень до державного бюджету, збільшення валютних надходжень в країну та ін. Соціальні функції туризму включають відновлення працездатності населення, раціональне використання робочого часу, забезпечення зайнятості та зростання рівня життя місцевого населення. Серед функцій туризму, які носять соціально-гуманітарний характер, можна виділити: виховну (формування почуття колективізму, моральних та естетичних якостей); навчальну (закріплення та поповнення знань по краєзнавству, природознавству, топографії, історії, ознайомлення з культурою та традиціями країн та народів світу); оздоровчу (дотримання оптимального режиму навантаження, використання благотворного впливу природних факторів на стан організму, дотримання правил особистої та загальної гігієни); екологічну (пов'язану із збереженням та раціональним використанням природних, історико-культурних ресурсів, а також фізичного та психологічного здоров'я людини) та ін. До оздоровчих функцій туризму належать також розвиток адаптаційних можливостей людського організму, підтримання його на достатньо високому рівні фізичної підготовки. Спортивна функція туризму складається із створення бази загальної фізичної підготовки, а також спеціальної підготовки для оволодіння туристською технікою та досягнення максимальних результатів в туризмі.

Зазначимо, що ці функціїє загальними для туристичноїдіяльності будь-якого масштабу - світового, окремої країни, підприємства і організаторів туризму. Водночас вони конкретизуються за змістом і обсягом відповідно до кожного рівня та виду туристичної діяльності.