3.Функція грошей як міри вартості і функція грошей як засобу платежу.

Міра вартості  це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни. Зміст цієї функції полягає в тому, що гроші висткупають в якості самостійної форми мінової вартості, призначеної вимірювати вартість товарів. На основі цієї функції вартість виявляє себе в ціні товару: поза зазначеною функцієї вартість існує абстрактно. Отже, функціональне призначення грошей як міри вартості нероздільно повязано з категорією  “ціна”, що є грошовим вираженням вартості товару. Функція міри вартості виражає відношення товару до грошей як до загального еквіваленту. Виходячи з цього, гроші реалізують функцію міри вартості ідеально, тобто на основі мисленого прирівнювання товару, що продається до уявно представленої кількості грошей. Однак для визначення ціни товарів цього недостатньо. Потрібний масштаб (стандарт вартості) для їх порівняння, одиниця виміру матеріальної субстанції загального еквівалента. Практично, виміряти величину вартості товарів в грошах тобто кількісна оцінка можлива з допомогою масштабу цін, який забезпечує якісну єдність обєкту (товари) і засобу виміру (гроші). Це зумовлює ще одну принципову особливість функції міри вартості: вона реалізується лише в органічному поєднанні з масштабом цін.

Засіб платежу  це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобовязань між субєктами економічних відносин. Функція грошей як засіб платежу з’явилась на вищій стадії розвитку товарного виробництва і кредитних відносин. Ця функція грошей формально не є обовязковою. Вона виникає там, де має місце регулярна купівля-продаж товарів у кредит, тобто з відстрочкою платежу. Це значить, що товари безпосередньо продаються не за гроші, а під боргові зобовязання покупця. Товар поступає у розпорядження покупця раніше, ніж гроші до продавця. Продавець стає кредитором, а покупець  боржником. (Т-З(боргове зобов’язання/вексель) З-Г)

4.Функції грошей як засобу обігу, як засобу нагромадження і як світових грошей. Засіб обігу  це функція, в якій гроші виступають як посередник в обміні товарів і заабезпечеють їх обіг. Функція грошей як засіб обігу завжди поєднується із попередньою функцією як міра вартості. Тільки в єдності вони дають абстрактну визначеність категорії грошей. Це обумовлено тим, що мінова вартість товару отримує загальне визнання (товарні ціни реалізуються) тільки в результаті обміну товару на гроші. Передумовою товарного обміну є ціна. Але якщо цінова оцінка вартості товару визначається на основі функції міри вартості ще до обміну товарів, то ціна товару безпосередньо реалізується у сфері обміну. Суть грошей у функціії засобу обігу полягає у тому, що гроші виступають посередником при обміні товарів. (Т-Г-Т)

Засіб нагромадження  це функція, що повязана із здатністю грошей бути засобом збереження вартості, представником абстрактної форми багатства.Можливість і необхідність цієї функції витікає із функції грошей як засіб обігу, завдяки розподілу товарного обміну (Т-Г-Т) на два самостійно відокремлених акти: (Т-Г і Г-Т) продаж і купівлю. У даному випадку продаж (Т-Г) здійснюється не заради купівлі, а заради самих грошей. У цій функції гроші не є посередником в обміні, а стають метою продажу. Нагромадження грошей має таке призначення: збереження вартості; створення резерву платіжних засобів; розширення виробництва і одержання додаткового прибутку.

Світові гроші  це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами. Функція світових грошей зумовлена інтернаціоналізацією економічних звязків, поглибленням міжнародного поділу праці, зовнішньої торгівлі та появою світового ринку. Світові гроші є синтезом попердніх функцій і мають трояке призначення: міжнародного платіжного засобу; мміжнародного купівельного засобу і формою матеріалізації суспільного багатства. Це значить, що світові гроші  комплексна функція, що повторює по суті всі функції, властиві грошам на внутрішньому ринку.