41.Паперові гроші. Причини та історія їх появи.

Паперові гроші - це знаки справжніх золотих або срібних грошей, випущених державою в обіг. Історично вони з'явилися в обіг як замінники золотих та срібних монет. Вважають що перші паперові гроші були випущені в Китаї в XIII ст. У Європі паперові гроші з'явилися значно пізніше : у Франції - з 1716р., в Англії - наприкінці XVIII ст., Росії - 1769 р. Важливою ознакою паперових грошей є їх несталість та поступове знецінення. Система паперового обігу базується на використанні емісії грошей для покриття бюджетного дефіциту. Здійснюється у двох формах: І) емісія грошових знаків державним казначейством; 2) прямого використання кредитної емісії центрального банку для покриття дефіциту державного бюджету. У випадки за формою грошові знаки емітуються як банківські білети, а за суттю вони мало чим відрізняються від казначейських білетів. Спільним між ними є те, що випуск їх в обіг, а отже й зростання пропозиції грошей, визначається не попитом на гроші, а величиною бюджетного дефіциту ця обставина створює загрозу переповнення обігу зайвими грошима.

42.Державний та міжнародний види кредитів. Їх загальна характеристика. 43.Комерційний, банківський та споживчий види кредитів. Їх особливості та

роль в ринковій економіці.

44. Становлення і розвиток банківської системи України. Принципи

банківського кредитування.

45.Європейська валютна система. Історія її становлення.

46.Ямайська валютна угода, її характеристика.

47.Кредитна система і її складові елементи.

У широкому розумінні кредитна система — це сукупність від­носин, що складаються в процесі акумуляції тимчасово вільних ко­штів держави, господарюючих суб'єктів і населення, та їхнього ви­користання на умовах терміновості, повернення і платності. Однак у практиці кредитну систему визначають більш вузько, пов 'язуючи її з системою кредитно-фінансових установ. В історії становлення кредитної системи особливе місце за­ймає Англія XIX ст.До своєї структури вони включають банківську систему і систему небанківських кредитних установ. Банківська система функціонально призначена для акумуляції тимчасово вільних коштів і видачі кредитів. Крім того, банки об­слуговують розрахунки між господарюючими суб'єктами і нада­ють їм і населенню різні послуги, перелік котрих зазвичай регла­ментується законодавством країни. У більшості країн із ринко­вою економікою банківська система складається з двох рівнів.Перший рівень — це центральний банк країни. Це банк банків, він має монопольне право на емісію грошей і відіграє визначальну роль в організації функціонування всієї кредитної системи.Другий рівень представлений системою комерційних банків, які у своїй діяльності безпосередньо пов'язані з підприємствами, фірмами, установами і населенням. Небанківські кредитні установи (їх ще називають парабанка-ми) утворюють другу ланку кредитної системи. Система цих установ представлена інвестиційними компаніями і фондами, страховими компаніями, пенсійними фондами, довірчими това­риствами, кредитними союзами і ломбардами. Так, парабанки залучають не тільки ті кошти населення, як воно розміщує з метою отримання на них прибутку, а й кошти призначені для страхування життя, майна і т. ін. (страхові компа нії) або для досягнення певного пенсійного забезпечення в май бутньому (пенсійні фонди). Разом з тим окремі структурні елементи небанківських кредитних установ беруть майно, кошти або цінні папери юридичних та фізичних осіб в управління (довірч товариство).Банк. система акумулює ті грошові потоки, які з початку свого руху набирають вигляду капіталу(самозрост. вартість),а парабанки- акомулюють ті гроші, які в процесі свого руху не мають характеру капіталу,вони ще надають позику шляхом купівлі ЦП тих, хто хоче отримати позику.