25.Принципи та організація готівкового грошового обігу.

В організації грошового обігу завжди має місце і готівково-грошовий обіг. Його суть полягає в тому, що обмінні операції супроводжуються рухом готівкових грошей. Готівкова маса обслуговує значну частину товарообігу, а остання постійно змінюється. У зв’язку з цим виникає питання про поповнення готівки в обігу. У цілому цей механізм діє таким чином. Касове обслуговування клієнтів (а це як господарюючі суб’єкти, так і населення) у нашій державі, згідно з відповідним законом, покладено на комерційні банки. Вони мають свою оборотну касу і при зростанні потреб у готівці вирішують це питання за рахунок своїх касових резервів. Якщо ж цього резерву не вистачає, то комерційний банк звертається до відповідного правління НБУ і в разі обґрунтованості такого звернення Національний банк дає дозвіл на підкріплення оборотної каси комерційного банку. Це підкріплення здійснюється за рахунок резервних фондів (запасів) грошових знаків, які НБУ тримає у своїх регіональних відділеннях для забезпечення своєї емісійної функції. Готівковий грошовий обіг є лише частиною грошового обігу. Друга його частина представлена безготівковим грошовим обігом. Між ними існує тісний взаємозв’язок, що реалізується в постійному переході грошей із безготівкової форми у форму готівки й навпаки. Цей процес є досить складним, а головне, він має бути чітко збалансованим, щоб не призвести до небажаних процесів в економіці. Тому як безготівковий, так і готівковий грошовий обіг та їх взаємодія постійно контролюються і регулюються Національним банком України.

26.Загальна організація і економічна структура грошового (фінансового)

ринку.

Грошовий ринок - це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщуються розподіляються та перерозподіляються під впливом попиту та пропозиції з боку різних суб'єктів економіки. Грошовий ринок складається з багатьох потоків якими грошові кошти переміщуються - від власників заощаджень до позичальників та інвесторів. В умовах ринкової економіки виникають дві протилежні ситуації в потоках грошей : 1) домашні господарства щорічно витрачають коштів менше, ніж отримують доходів, тобто у них з'являються заощадження - це частина доходів домашніх господарств, яка не використовується на купівлю товарів та послуг, сплату податків чи інших зобов'язань. Найпоширенішою формою заощаджень є нагромадження у вигляді готівки, вклади в банки або придбання цінних паперів. Грошовий ринок складається з ринку грошей (обліковий, міжбанківський, валютний ринки) і ринку капіталів (ринок середньо- та довгострокових зобов’язань, ринок цінних паперів).

Специфіка гр., як товару полягає в тому, що попит на гр. приймає форму попиту на кредит, пропозиція гр. приймає форму пропозиції кредиту, а ціна на гр. – форму %. Коли гр. є вільними, то передача гр. від одного суб’єкта до іншого набуває сенсу. Продавець гр. (кредитор) не втрачає право власності на гр., а втрачає тільки право розпоряджуватися гр. Покупець гр. здобуває право розпоряджуватися гр. на поворотній основі. Ціль проведення операції на гр. ринку – отримання додаткового доходу, що називається %. Тут продаж гр. як передача гр. у тимчасове користування при збереженні права власності на ці гр., одержання % доходу в обмін на спец інструменти, а саме: зобов’язання покупців. Купівля гр. –одержання суб’єктом суми гр. в обмін на інструменти. 2 групи зобов’язань: неборгові (акції) – за продавцем право власності на гр. і розпорядження ними. Продавець – емітент – купує гр. у інвесторів, фіз та юр осіб. Боргові зобов’язання . За ек. призначенням гр., що купуються на ринку: ринок гр. – гр. купуються на строк до 1 року. Вони використовуються для руху накопиченого капіталу. Це краткострокові кредити банків, операції на міжбанк. ринку, казначейські операції; ринок капіталу – гр. на строк більше 1 року. Придбані гр. використовуються для звеличення основного та оборотного капіталу, для інвестиційних цілей (купівля житла). Основні операції: довгострокові кредити, облігації, акції.