7.2. Види, форми і методи контролю

Викладені у першому питанні функції і принципи як регулятори контролю навчально-пізнавальної діяльності визначають конкретні види, форми і методи контролю.

Види контролю визначаються ступенем їх адекватності сформульованим вище принципам контролю знань. У роботі загальноосвітньої школи використовуються такі види контролю за навчальними досягненнями учнів: попередній, поточний, періодичний, підсумковий.

Попередній контроль носить діагностичний характер. Напередодні вивчення певної теми, засвоєння якої має ґрунтуватися на раніше вивченому матеріалі, учитель має з’ясувати рівень розуміння опорних знань, актуалізувати їх. Наприклад, приступаючи до вивчення теми „Обмеженість виробничих ресурсів і проблема вибору. Закономірності економічної поведінки виробника”, вчителю доцільно визначити рівень засвоєння таких понять, що вивчалися у попередній темі, як зміст процесу виробництва, його структура і фактори (ресурси) виробництва.

Поточний контроль – проводиться протягом усього навчання, майже на кожному уроці; його мета – перевірка якості засвоєння знань у процесі вивчення конкретної теми.

Періодичний контроль – полягає у визначенні рівня та обсягу набутих учнями знань, навичок та вмінь за певний період (декілька уроків або тем) для виявлення рівня оволодіння ними. Наприклад, в курсі „Основи економіки”, що складається з п’яти розділів, доцільно провести перевірку знань після вивчення матеріалу кожного розділу.

Підсумковий контроль має своїм завданням з’ясувати рівень засвоєння учнями знань, умінь і навичок за більш тривалий період навчання: за семестр, рік або курс навчання. Цей вид контролю дає змогу визначити також ефективність викладання шкільного курсу економіки. Підсумковий контроль, як правило, проводиться у формі семестрового оцінювання та екзаменів. Інструкція МОН України регламентує організацію і проведення контролю в умовах семестрової системи оцінювання навчальних досягнень учнів 5-х – 11 (12-х) класів ЗНЗ. Державна підсумкова атестація (проводиться відповідно щорічного листа МОН України „Про порядок закінчення навчального року та проведення державної підсумкової атестації в загальноосвітніх навчальних закладах”) у 2007 – 2008 н.р. з основ економіки могла проходити в усній (за білетами) або в письмовій формі за навчальним посібником „Збірник різнорівневих завдань для державної підсумкової атестації з економіки” (за ред. Є.І.Тимченка. – Кам’янець-Подільський: „Абетка-Нова, 2003). Форму проходження атестації обирають учні. Білети складаються з двох теоретичних і одного практичного завдання. На виконання завдання атестації у письмовій формі відводиться 1,5 астрономічні години.

Форми організації контролю. Відповідно з формами навчання на практиці виділяють три форми контролю: індивідуальну, групову і фронтальну. Індивідуальний контроль спрямований на конкретного учня і має на меті виявлення рівня засвоєння ним певних знань, умінь і навичок, професійних рис та визначення напрямів подальшої роботи. Кожен учень одержує своє завдання, яке він повинен виконати без сторонньої допомоги. При цьому індивідуальні завдання отримує кожен учень, а вчитель заздалегідь планує: коли, кого, з якою метою опитати, які для цього використати засоби.

У процесі групового контролю клас тимчасово ділять на декілька груп (від 2 до 10 учнів) і кожній групі дається завдання. Залежно від мети перевірки групам пропонуються однакові завдання або диференційовані, для чого розробляється декілька варіантів завдань. Ця форма контролю доцільна при повторюванні з метою узагальнення і систематизації навчального матеріалу конкретної теми чи розділу.

При фронтальному контролі завдання пропонуються всьому класу; його метою є з’ясування рівня засвоєння учнями програмного матеріалу за порівняно короткий термін. Вчитель готує короткі запитання, ставить їх учням і вимагає від них коротких відповідей з місця. Наведемо декілька коротких питань з теми „Гроші, їх функції та види”:

1. Що таке гроші?

2. Назвіть функції грошей.

3. Які ви знаєте види грошей?

Методи контролю. Відповідно до цілей контролю, для реалізації його основних видів і форм, використовуються певні методи контролю рівня знань, вмінь і навичок учнів. Методи контролю (перевірки) рівня знань, вмінь і навичок учнів можна визначити, як сукупність прийомів і способів педагогічної діагностики, за допомогою яких здійснюється зворотній зв’язок у навчальному процесі та отримуються данні про ефективність цього процесу. В історії розвитку школи виокремились такі основні методи перевірки (контролю) знань, умінь і навичок учнів: усна, письмова, графічна, практична, тестова.

Усна перевірка полягає у тому, що вчитель ставить перед учнями певні запитання, на які школярі дають відповіді, використовуючи слово. Цей метод сприяє розвитку в учнів вміння використовувати економічні поняття і категорії, запам’ятовуванню вивченого. Застосування цього методу вимагає від вчителя вмінь чітко сформулювати запитання, спонукаючи учнів до активного мислення. Питання, котрі ставляться учням, повинні бути коректно сформульованими, логічно закінченими та поставлені в такій послідовності, щоб відповідь на попереднє питання готувала учнів до відповіді на наступне.

Письмова перевірка має свої особливості: дозволяє охопити велику кількість учнів; економиться час; більш об’єктивна оцінка ніж при усній відповіді; можливість ранжування учнів за рівнем засвоєння навчального матеріалу як при виконанні однакових завдань так і завдань різного рівня складності.

Графічна перевірка спрямована на виявлення вмінь і навичок учнів у процесі виконання різноманітних графічних робіт. У шкільному курсі економіки – це побудова кривих виробничих можливостей, попиту та пропозиції; зображення економічного циклу та його фаз; відображення кругообігу ресурсу, продукту і доходу тощо. Метод графічної перевірки дає можливість узагальнити знання, систематизувати певні економічні процеси, технології, сприяє активізації самостійності учнів у процесі навчання.

Практична перевірка дає можливість одержувати дані про уміння учнів застосовувати набуті знання при розв’язанні практичних задач економічного характеру, користуватися різними таблицями, формулами, електронними засобами. При вивченні основ економіки розраховуються альтернативні витрати, еластичність попиту і пропозиції, витрати виробництва, основні макроекономічні показники (ВНП, ВВП, НД), темп інфляції, рівень безробіття, торгівельний баланс країни тощо.

Тестова перевірка набуває все більшого поширення в навчальних закладах. Сутність цього методу контролю полягає у визначенні завдань (запитань), на які можуть бути подані альтернативні відповіді. Педагогічний тест – це система завдань специфічної форми, визначеного змісту, зростаючої трудності, яка дозволяє якісно оцінити структуру та вимріяти рівень знань, вмінь і навичок. Тести, порівняно з традиційними формами контролю, мають багато переваг, основними з яких є:

• можливість кількісно виміряти рівень, структуру та систематичність знань;

• можливість визначення і коригування складності завдань;

• об’єктивність і порівнянність оцінки;

• систематичність контролю та індивідуальний підхід.

У той же час, тести – не ідеальний спосіб оцінювання рівня знань. При виконанні тестових завдань зростає можливість угадування (тому, що є варіанти відповідей), також можуть бути помилки педагогічних вимірів. Але незважаючи на певні недоліки тестових перевірок, вони знаходять все більше поширення в загальноосвітніх школах.