2. Види судових промов

У судовому засіданні при розгляді кримінальних, цивільних, адміні­стративних, господарських справ можна виділити такі види судових промов:

1. Обвинувальна промова прокурора в кримінальних справах в суді першої інстанції

2. Промова прокурора в кримінальній справі при відмові від обвинувачення в суді першої інстанції

3. Захисна промова адвоката в кримінальній справі в суді першої інстанції

4. Промова адвоката- представника потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача

5. Самозахисна промова підсудного

6. Промова потерпілого і його представника

7. Промова цивільного позивача і цивільного відповідача або їхніх представників (у межах цивільного позову в кримінальних справах)

8. Промови прокурора й адвоката в цивільних справах у суді першої інстанції

9. Промови прокурора й адвоката в адміністративних справах

10. Промови прокурора й адвоката в кримінальних і цивільних справах у судаі другої інстанції

11. Промови позивача та відповідача або їхніх представників у цивіль- их справах.

12. Промови третіх осіб або їхніх представників у цивільних справах.

13. Промови уповноважених органів державного управління, профспілок, підприємств, установ, кооперативних організацій та їх об'єднань у цивільних справах.

14. Промови представників громадських і трудових колективів у цивільих справах.

15. Промови осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, та їхніх представників.

16. Промова потерпілого в адміністративній справі.

17. Захисна промова близьких родичів, опікунів або піклувальників підсудного в кримінальній справі.

18. Промова адвоката (представника сторони) при веденні госпо­дарських справ в господарському суді.

19. Промова прокурора при підтриманні позову в господарсько­му суді.

Виходячи з предмета судової промови, пропонується структура та зміст промови прокурора при відмові від обвинувачення:

- викладення фактичних обставин справи, як вони були встанов­лені досудовим слідством;

- заява про непідтвердження обвинувачення в суді — про відмову від обвинувачення;

- аналіз та оцінка доказів, зібраних і досліджених під час досудового і судового слідства;

- фактичні обставини та юридичні підстави відмови від державного обвинувачення;

- причини необгрунтованого притягнення особи як обвинуваченого до кримінальної відповідальності, пропозиції щодо їх усунення;

- пропозиції про поновлення порушених прав підсудного;

- пропозиції про подальшу долю справи.

3. Засади і функції судової промови

Виходячи з теорії і практики судової риторики, можна виділити три основні засади судової промови: психологічну, етичну і логічну. Кожна з них впливає не тільки на зміст судової промови, а й на спосіб побудови.

Процесуальна діяльність учасників судочинства передусім акт психо­логічний. Вона відбувається у відповідності зі своїми закономірностями і психологічною організацією суб'єктів, які здійснюють цю діяльність. За своєю психологічною природою судові дебати — форма мовленнє­вого спілкування учасників судового процесу, спосіб передачі інфор­мації. Це засіб переконання суду, учасників процесу у правильності ви­сунутих суб'єктами дебатів тез і обґрунтованості висунутих ними рішень.

Змістом судової промови завжди є певні думки, ідеї, доводи, мірку­вання, пропозиції. Вони неминуче пов'язуються з особистим ставлен­ням людей до результатів дослідження, емоційним сприйняттям інформа­ції, психологічним станом переконаності чи непереконаності в правиль­ності зроблених висновків.

У психологічній структурі судових дебатів виділяються такі ком­поненти, як психологічні властивості та якості виступаючого, психологія сприйняття промови і впливу останньої на формування судового пере конання.

Уважно вислуховуючи судові промови, судді подумки простежуют пройдений шлях шукання істини, усвідомлюють і зіставляють довод й аргументи звинувача і захисника, порівнюють їх. Це дозволяє їм по бачити сильні і слабкі сторони в аргументації учасників судових де батів, внести свої корективи в їх оцінку, зробити правильні висновки прийняти законне і обгрунтоване рішення.

Важливе місце в структурі судової промови посідають етичні за сади. Будь-яка професійна діяльність повинна здійснюватися на основі тих етичних принципів, які сформувалися в суспільстві. Більш того, кожен вид діяльності виробляє свої норми професійної етики.

Судова етика містить комплекс моральних заборон і дозволів, обумовлених специфікою розгляду і вирішення в судових засіданнях кри мінальних, цивільних, адміністративних справ. Дотримання етични норм сприяє повнішому, результативнішому виконанню учасникам судових дебатів своїх обов'язків, підвищенню ефективності їх діяль ності. Етичні засади вимагають від судового ритора індивідуальног підходу до кожної справи, яка розглядається, урахування особливос тей учасників, які беруть участь у справі. Недопустимі приниженн людської гідності, упередженість, однобокість у висвітленні обставин справи.

Судовий ритор не має права застосовувати незаконні засоби і методи для відстоювання своєї позиції, наполягати на твердженнях, як не підкріплені матеріалами справи. Він не має також права навмисно затягувати судовий розгляд справи, свідомо вводити суд і осіб, які присутні в залі судового засідання, в оману. Тільки моральні засади здата забезпечити досягнення поставленої мети.

Логічні засада є тією базою, яка визначає обгрунтованість, переконливість і доказовість судової промови. Знання законів логіки, їх дотримання вважається необхідною умовою для правильного мислення, висловлювання своїх думок. В умовах судочинства, де на основі доказів формуються певні висновки і приймаються у справі відповідні рішення, знання законів логіки набуває особливого значення.

Закони логіки вимагають, передусім, точного визначення тез, як доказуються. Всяка невизначеність, розпливчастість предмета обговорення неминуче вплине на невизначеність висновків судового ритора. Вимоги логіки сприяють формуванню у риторів чітких суд­жень і обгрунтуванню їх доказовими даними.

У структурі судових дебатів виділяються такі функції судової про­мови, як комунікативна та інформативна.

Судові дебати виступають здебільшого як засіб спілкування, комунікації, як спосіб обміну думками і судженнями. Це форма відстоювання судовими риторами своїх процесуальних позицій, про­цес взаємодії між ними. В цьому розумінні судові промови — засіб ко­мунікативного зв'язку, спосіб реалізації комунікативної функції.

Судові промови виконують також інформативну функцію. Про­мова кожного учасника судових дебатів повинна містити не лише відо­мості про досліджувані події, але й дані, які підтверджують правильність тлумачення цих подій. Обгрунтованість висновків і пропозицій, іна­кше, промова повинна бути аргументованою, доказовою, переконли­вою.

Кожен судовий ритор, у відповідності зі своєю процесуальною по­зицією, аналізує й дає оцінку зібраним доказам, формулює свої вис­новки і обґрунтовує їх тими даними, які були здобуті в процесі роз­слідування і судового розгляду справи. Старанно і ретельно необхідно проаналізувати не лише ті докази, які підтверджують позицію висту­паючого, але й дані, які не узгоджуються з нею. Цим самим забезпе­чується всебічність, повнота і об'єктивність дослідження. Висновки, зроблені судовими риторами, стають переконливими й обґрунтовани­ми, а якраз цього і чекають від них судді та інші учасники судового процесу.