- •I. Вступ.
- •II. Програма навчальної дисципліни. «Судова риторика»
- •Тема 1. Риторика: поняття, види, історія розвитку
- •Тема 2. Еристика як різновид комунікативного процесу в суді
- •Тема 3. Судова промова
- •Тема 4. Підготовка судової промови
- •Тема 5. Промова державного обвинувача
- •Тема 6. Захисна промова
- •Блок навчально-методичного забезпечення до курсу «Судова риторика»
- •Тема 1. Зміст риторики, система законів риторики, історія розвитку риторики
- •1. Зміст риторики, сутність в компоненти поняття риторична формула, система законів риторики в організації мисленнєво- мовленнєвої діяльності.
- •2. Зв`язок риторики з іншими науками
- •3. Історія красномовства
- •Тема 2. Еристика як різновид комунікативного процесу в суді
- •2. Шляхи подалання конфліктів
- •3. Причини виникнення конфліктів. Учасники конфліктів
- •Тема 3. Судова промова
- •1. Предмет судової промови
- •2. Види судових промов
- •3. Засади і функції судової промови
- •4. Спілкування із судовою аудиторією
- •5. Словесна наочність
- •Тема 4. Підготовка судової промови
- •1. Збирання матеріалів
- •2. Аналіз матеріалів
- •3. Систематизація матеріалів і письмова підготовка промови
- •Тема 5. Промова державного обвинувача
- •1. Зміст і побудова обвинувальної промови
- •2. Вступна частина промови
- •3. Виклад фактичних обставин злочину (фабула справи)
- •4. Аналіз і оцінка зібраних у справі доказів
- •5. Обґрунтування кваліфікації злочину
- •6. Характеристика особи підсудного
- •7. Обґрунтування пропозицій про міру покарання, цивільний позов
- •8. Аналіз причин і умов, що сприяли вчиненню злочину
- •9. Заключна частина промови
- •10. Репліка прокурора
- •11. Промова прокурора при відмові від обвинувачення
- •Тема 6. Захисна промова
- •1. Зміст захисної промови адвоката
- •2. Вступна частина захисної промови
- •3. Установлення фактичних обставин справи, аналіз і оцінка доказів
- •4. Обґрунтування кваліфікації злочину
- •5. Характеристика особи підсудного
- •6. Міркування про цивільний позов, міру покарання
- •7. Заключна частина захисної промови
- •8. Репліка адвоката
- •9. Альтернатива в захисній промові
- •Порядок поточного і підсумкового оцінювання знань з дисципліни
- •Список рекомендованих джерел
5. Обґрунтування кваліфікації злочину
Зробивши аналіз доказів у справі, прокурор підводить базу для юридичної оцінки встановлених фактів. Правильна кваліфікація злочину є однією з гарантій здійснення правосуддя відповідно до закону. Кримінальній відповідальності і покаранню підлягає підсудний, який винен у вчиненні передбаченого законом суспільно небезпечного діяння.
Обґрунтовуючи питання про кваліфікацію злочину, прокурор повинен чітко й неухильно дотримуватися вимог кримінального законодавства. Особливо старанно слід з'ясовувати суб'єктивний бік вчиненого злочину, маючи на увазі, що шкідливі наслідки, незалежно від їх тяжкості, можуть ставитися підсудному в провину лише втому випадку, якщо він діяв навмисно або допустив їх з необережності. Обсяг цієї частини судової промови залежить від складності справи. Але в усякому разі свій висновок про юридичну оцінку злочину прокурор повинен сформулювати напевне.
Жодна альтернатива в питанні про кваліфікацію злочину з боку прокурора — недопустима. Коли кваліфікація набуває суперечливого характеру, прокурор чітко висловлює свою пропозицію і ґрунтовно її аналізує й аргументує.
Недоліком судових промов у цій частині є те, що прокурори часто погоджуються з кваліфікацією, даною слідчим на попередньому слідстві.
Ось що нерідко звучить у залі судового засідання: «Пред 'явлене Петренку обвинувачення повністю доказане, його дії кваліфіковано правильно».
Деякі прокурори навіть не називають статті Кримінального кодексу України. Вони забувають, що в залі судового засідання знаходяться родичі, знайомі підсудного, потерпілого, свідки, публіка. Тому для роз'яснення і пропаганди законодавства необхідно в простій і дохідлиній формі зробити аналіз елементів складу злочину — об'єкта об'єктивної сторони, суб'єкта і суб'єктивної сторони.
6. Характеристика особи підсудного
У ст. 39 Кримінального кодексу України зазначається, що при призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного і обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Така вказівка закону вимагає від прокурора ґрунтовної характеристики особи підсудного.
Характеризуючи особу підсудного, прокурор з'ясовує не лише його риси, якості та особливості, що пов'язані з вчиненням злочину, а й інші дані. Прокурору слід виявляти ставлення підсудного до праці, навчання, поведінку на виробництві та в побуті, працездатність, стан здоров'я, сімейний стан, дані про минулі судимості. Всі ці дані мають бути оцінені державним обвинувачем у сукупності, і ті з них, які впливають на призначення покарання, повинні бути навіть виділені окремо в обвинувальній промові.
У вже цитованій обвинувальній промові у справі Виноградова прокурор так характеризував особу підсудного: «Життєвий шлях Виноградова підтверджує правильність вислову: «В біду падають, як у провалля, зненацька, але до злочину ідуть сходинками». Ці фатальні для Виноградова сходинки відомі: зловживання горілкою, крадіжки, хуліганство і, нарешті, зґвалтування й убивство.
Проходячи службу в армії, Виноградов, грубо нехтуючи військовою дисципліною, пиячив, здійснював крадіжки з єдиною метою: мати гроші для купівлі горілки. Військовий трибунал засудив Виноградова до одного року позбавлення волі, замінивши покарання направленням до дисциплінарного батальйону.
Демобілізувавшись із армії і повернувшись в Ковров, Виноградов невдовзі скоїв хуліганство. Проти нього було порушено кримінальну справу, але слідчий органів внутрішніх справ прийняв рішення про припинення справи із застосуванням до Виноградова заходів громадського впливу. Адміністрація цеху, в якому працював Виноградов, отримала постанову для обговорення факту хуліганства в товариському суді. З приводу неправильного припинення справи про хуліганство Виноградова слідчий прокуратури, який проводив розслідування нинішньої справи, вніс у відповідні інстанції подання.
Як відповів Виноградов на проявлену до нього поблажливість у зв 'язку іі справою про хуліганство?
Ви чули, товариші судді, показання свідка Кир 'янової, яка дала різко негативну характеристику Виноградову. Вона розповіла, що Виноградов — прогульник і пияк. Був випадок, коли він не виходив на роботу протягом трьох днів, нерідко з 'являвся на роботі в нетверезому стані, співав нецензурні пісні, а коли робітники стали соромити його, нагрубив їм, а Куп 'яновій заявив прямо:
«Ти своєю смертю не помреш, не сунь свого носа не в свою справу». Виноградов не заперечує цих фактів, але стверджує, що в розмові з робітниками, і зокрема з Кир 'яновою, він «пожартував» .
Судова практика показує: якщо прокурор у своїй промові добре проаналізує дані про особу підсудного, це допоможе йому повніше й об'єктивніше оцінити злочин, правильно визначити ступінь суспільної небезпеки, роль і ступінь вини кожного підсудного;
Даючи характеристику підсудному, прокурору слід пам'ятати про такі вимоги:
• не повинно бути місця голослівним твердженням, суб'єктивній думці про підсудного;
• підсудний — це ще не злочинець;
• характеристика повинна базуватися тільки на даних, які є в справі;
• недопустимі необ'єктивність, ігнорування позитивних якостей підсудного.
Ще Цицерон відзначав:
«Хто виступає з обвинуваченням проти когось, то немає нічого несправедливішого як зупинятись на довгому переліку фактів, що говорять проти обвинуваченого, і замовчувати про факти на його користь».
Слід охарактеризувати якості підсудного, які проявилися у злочині, або зумовили його і мають значення для вирішення справи. Дуже важливо звернути увагу на ті риси характеру, які висвітлюють внутрішній світ, вказати на вади і хиби характеру, які призвели до злочину. Не варто «копатися» в біографії підсудного, тим більше не збирати фактів, які компрометують його чи не мають відношення до справи, що розглядається у суді. Від прокурора вимагається стриманість у виразах. «Сила обвинувачення — в доводах, а не в епітетах, — писав А. Коні. — Зовсім недопустимі вирази грубі, принижуючі. Вони не підсилюють, а лише послаблюють обвинувачення».
Звинувачуючи підсудного у злочині, прокурор повинен виступатг як писав А. Коні, «зі спокійним достоїнством сумного обоє 'язку», його промова, особливо в частині характеристики підсудного, повинна бут пройнята «печаллю тверезої думки зрілої».