2. Шляхи подалання конфліктів

Кажуть, що в спорі народжується істина, але тільки за умови рівноправного обговорення поглядів, думок, аналізу аргументів і контраргументів. Однак нерідко ми просто нав'язуємо свою думку, не дбаючи про докази, забуваючи про предмет суперечки, або наводимо такі докази, що применшують оцінку розуму, компетентності, інтересу до справи нашого співрозмовника. У цьому разі опір опонента, захист власної позиції не має меж.

Як припинити конфлікт? Як з'ясувати істину? Конструктивне розв'язання спору - це з'ясування суті справи не як святкування перемоги над опонентом чи визнання своєї поразки, а як взаємозбагачення, усвідомлення необхідності в діалозі та співробітництві. А культура поведінки в спорі передбачає уважне вислуховування заперечень свого опонента, поважне ставлення до його позицій. Бо гнів, навіть праведний, та ще й виражений у різкій формі, може обернутися проти самої людини. Приміром, згідно із звичаєвим правом в Україні, волосні суди, з'ясувавши, що суперечці можна було покласти край у приватному порядку, інколи піддавали покаранню самого скаржника, накладаючи на нього грошовий штраф. Звісно, у гніві людина втрачає здоровий глузд і переконана у марності зусиль розв'язати суперечку без сторонньої допомоги, тобто не вдаючись до послуг третейського судді. У народі про таких кажуть: "Гризуться, як собаки за кістку". Цей вислів засуджує необ'єктивну, гостру й злу манеру суперечки, невитриману поведінку.

Експерименти психологів показали, що в стані емоційного напруження ми оцінюємо інших людей нижче від їхніх можливостей. Водночас у ситуаціях, які багато важать, страх "поразки" паралізує більшість людей: тоді навряд чи можна виявити справжній рівень компетентності або працездатності співрозмовника. Та вихована людина за допомогою вдало дібраних слів, спокійної манери розмови може перетворити боязкого чи сором'язливого її учасника в рівноправного партнера.

Ввічлива людина не намагається погамувати хвилювання, пристрасті, викликані спором, за допомогою куріння, ще більшою мірою це стосується запеклих курців, які повсякчас із цигарками, до того ж всюди струшують попіл, залишають недопалки...

А ще психологи запевняють, що для взаємопорозуміння керівникові, "лідеру" (в товаристві чи сім'ї) слід завжди зважати на те, як його слова й дії співвідносяться з самооцінкою людини, тобто з наявним у кожного образом "Я", - зрозуміло, він є і в його співрозмовника, партнера. Заниження цієї самооцінки призводить у кращому разі до нерозуміння, у гіршому - до ворожості, агресивності, конфлікту. І тоді може зарадити лише доброзичливість, емоційна стриманість, висока порядність обох співрозмовників (за О.Корніякою).

Конфлікт поза спілкуванням неможливий. Конфліктні порушення сприймаються як перешкоди особистій діяльності. Проте перешкоди діяльності можуть не мати жодного відношення до конфлікту. Наприклад, посуха, повінь, землетрус тощо.

Конфліктне спілкування суперечливе: ми хотіли б уникнути його, але тільки в ньому можемо реалізувати свої інтереси.