3. Систематизація матеріалів і письмова підготовка промови

Підготовка судової промови — це опрацювання зібраного матеріа­лу, відбір і систематизація фактів, додаткова перевірка міркувань, правиль­ність яких підлягає доказуванню, послідовність розміщення думок майбутньої промови.

У справі, яка слухається один день або кілька годин, обставини, як правило, простіші та й картина події ясніша. В такій справі ритору уже в процесі судового слідства необхідно займатися письмовою підготов­кою промови. Бажано написати один варіант тез і перечитати його. Якщо є необхідність, а головне — можливість, то на цій основі треба написати другий варіант або внести в перший поправки і доповнення, думки, які виникли у зв'язку з промовою прокурора або інших учасників судового розгляду. Важливо, щоб до початку захисної промови все було написано, написане — прочитано. Це допоможе ритору краще з'ясувати, що необхідно сказати на захист підсудного.

Досудова підготовка прокурора до участі в судових дебатах також завершується роботою над звинувачувальною промовою. Остання детально обмірковується і пишеться повністю або у вигляді розгорнугих тез, детального плану чи начерків.

Прокурор, особливо початківець, не має права покладатися на експромт, розраховувати на своє натхнення. Як правильно відзначає Є. Матвієнко, імпровізація, натхнення — це дуже ненадійна основе формування промови. Вони ніколи не взмозі замінити сумлінної по­передньої підготовки, компенсувати відсутність дисципліни, думки продуманості суджень. Вони завжди містять у собі загрозу підвести найдосвідченішого ритора, позбавити його промови цілісності ї чіткості, завести далеко в бік від задуманих висновків.

Обсяг письмової підготовки може бути і буває різним в залежності від характеру й складності справи, аудиторії, кваліфікації прокурора адвоката, інших обставин. В одних випадках, особливо на перших порах, складається повний текст промови, в інших — обмежуються розгорнутим планом, розширеними тезами, детально проробленими начерками промови, окремими її фрагментами. Але в усіх випадках таку заготовку необхідно розглядати лише як попередній варіант, який потім буде доповнюватися, мінятися, уточнюватися, шліфуватися у ході судового розгляду справи. Після закінчення судового слідства наступає завершальний етап у підготовці промови. Тут прокурор ще раз до дрібниць продумує зміст і структуру промови, чітко визначає всі доводи й судження, які він має намір висловити суду, відшліфовує окремі думки, які виникли в ході судового процесу, образи, порівняння Якщо така робота вимагає додаткового часу, прокурор може попрохати суд оголосити перерву для завершення підготовки до виступу із звинувачувальною промовою.

Адвокат, беручи участь у судовому засіданні, складає план захисту. В ньому має бути передбачено:

- які клопотання необхідно заявити суду з метою забезпечення прав і законних інтересів підсудного;

- які докази подати суду для обгрунтування невинуватості або мен шого ступеня відповідальності підзахисного;

- в якій послідовності і як провести допит підсудного, які за­питання поставити йому;

- які обставини з'ясувати при допиті свідків, потерпілих, експертів і дослідженні інших доказів у справі.

Систематизація матеріалів. Приступати до цього етапу найкраще тоді, коли необхідний матеріал у справі зібраний. Різні факти, які підтверджують одну й ту саму ідею, дозволяють обгрунтувати загаль­ний висновок. Судовий ритор фіксує висновок, а поряд розміщує до­кази, які цей висновок підкріплюють. Так виникає група міркувань, з'єднана загальним висновком. Інші фактичні дані й міркування та­кож розподіляються на групи, кожна з яких має своє завдання, висвіт­лює певне питання. Міркування і висновки розташовуються так, щоб вони були між собою пов'язані. Попередня група готує появу наступ­ної, наступна — додатково підкріплює попередню.

Закінчивши систематизацію матеріалів і їх послідовне розміщення, ритор переходить до безпосередньої письмової підготовки судової про­мови.

Найкраща форма підготовки судової промови — це складання детальних тез промови.

Тези промови. Як і закінчена судова промова, тези повинні містити головні положення, найважливіші докази, хід міркувань, необхідні фактичні, юридичні, суспільно-політичні висновки. На відміну від промови, в тезах все повинно бути викладено фрагментами без плав­них переходів, без надмірного літературного тексту, який у промові неминучий, а тут зайвий.

Тези дають можливість молодому ритору в творчій атмосфері про­голосити промову, виробити необхідні професійні якості, а готовий текст промови не лише не дає цієї можливості, але, більше того, пере­творює живу мову в заздалегідь написаний твір на задану тему, ство­рює інколи непереборну спокусу цю промову прочитати «з папірця».

Молодий правник-ритор повинен учитися думати і працювати в складних умовах судового процесу. Проголошуючи судову промову за тезами і формулюючи думки під час промови, він виробляє майстер­ність говорити публічно, без чого неможливо уявити собі належне виконання обов'язку судового ритора. Промова, яка читається за го­товим текстом, не створює необхідного контакту між ритором і судом, ритором і його слухачами. Судовий ритор, який завжди і в усіх випад­ках буде писати повний текст промови, опиниться у важкому стано­вищі, якщо в процесі виникне необхідність обмінятися репліками. Репліка, як правило, буває негайною, особливо це стосується адвоката. Закінчив прокурор говорити і потрібно негайно відповідати. Як ж бути адвокату, якщо він звик думати і працювати повільно, в спокійній домашній обстановці. Більшість справ, які слухаються в районних судах, тривають не більше одного дня. Якраз у таких справах на перших порах виступаюті молоді прокурори і адвокати. Тут просто немає можливості написати промову від початку і до кінця. Тези промови доводиться писати, коли закінчується судове слідство, або ж, у кращому разі, під час обідньо перерви, або під час вельми короткої перерви після обіду.

Молоді правники-ритори повинні виховувати в собі професійне уміння виконувати два паралельні процеси, брати участь у закінченн судового слідства і фіксувати тези своєї промови.

Зачитування наперед написаної промови не дає можливості належним чином реагувати на промови інших учасників судових дебатів, позбавляє виступ полемічності. Звичайно, до промови можна включити її останній момент, уже в суді, нові вставки, розділи, але це може зашкодити її логічності й гармонійності.

Хвилювання промовців у суді. Вони властиві всім риторам не­залежно від віку і стажу роботи. У молодих виникає почуття боязкості, нерішучості, несміливості і полохливості. Вони хворобливо реагують на погляди, які їм видаються суворими або несхвальними чи осудли­вими. Може вивести із рівноваги чиясь іронічна посмішка. Поступо­во, з набуттям досвіду, це почуття слабшає і майже зникає.

Промова може бути написана повністю, декілька разів прочитана ритором для себе або для вузького кола «своїх» слухачів, перероблена, переписана. Ця підготовча праця може бути корисною, навіть дуже корисною, коли вона підготовча. За текстом закінченої промови ритор вже сміливо може складати тези, які йому необхідно проголосити. Тези промови, а за ними і сама промова, не повинні бути переказом всього того, що проходило в судовому засіданні, оскільки це все бачили і чули судді. В тезах головне місце повинні займати доказові тверджен­ня. До них підводяться і їх підкріплюють установлені факти й обста­вини, які допомагають доказуванню, сприяють утвердженню висновку. Правильна побудова тез судової промови вимагає від ритора чіткого розуміння, що є головним, а що другорядним і допоміжним. Це необхідно ритору для того, щоб відповідно розподілити зусилля і час: головному — максимум зусиль і більше часу, другорядному — мінімум того й іншого.

Неможливо заздалегідь і на всі випадки життя визначити, з чого необхідно починати раніше: з головної думки чи з другорядної, з тим, щоб потім перейти до головного. Все буде залежати від конкретних обставин справи. Будь-яке вирішення питання є допустимим, якщо судовий ритор приймає його обдумано. Якщо адвокат доказує алібі свого підзахисного, звичайно, немає ніякого сенсу відтягувати доказу­вання головної думки на кінець промови. Довівши алібі, захисник може звернутися до критики показань потерпілого або свідків, даючи цим показанням відповідні пояснення. Після доказування головного, пояснення із суміжних питань стає переконливішим і достовірнішим.

Текст промови чи тез необхідно писати так, щоб він легко читався, щоб судовому ритору не потрібно було в процесі виступу розгадувати власний почерк. Часу для цього не буде, судова обстановка аж ніяк не сприятиме цьому. Прізвища, найменування, цифри, найбільш важливі документи необхідно записувати чітко, бажано крупнішими літерами чи іншим кольором чорнила або виділити якимось іншим чином.

Не лінуйтесь перечитувати свої тези. Це допоможе віднайти і вип­равити допущену помилку, вилучити те, що після промови попередніх риторів втратило свою актуальність, або перенести акцент з того, що стало менш важливим, на те, що в результаті уже проголошених про­мов набуло більшого значення.

ПИТАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ

1. Які чотири питання повинен з'ясувати судовий ритор, готуючись до виступу?

2. Що є головним положенням (висновком) судової промови?

3. Що є головним висновком звинувачення в теорії і на практиці?

4. Що є головним висновком захисту в теорії і на практиці?

5. З яких етапів складається підготовка судової промови?

6. Як збираються матеріали в процесі вивчення кримінальної справи?

7. Як проходить збирання матеріалів під час судового слідства?

8. Як рекомендується групувати різні джерела доказів?

9. Що таке наглядове провадження?

10. Що таке адвокатське досьє?

11. Як перевіряються докази та їх джерела?

12. Які правила оцінки доказів та їх джерел?

13. Що означає належність і допустимість доказів та їх джерел?

14. Що значить не задовольнятися готовими поясненнями фактів?

15. Навіщо перевіряти факти з точки зору протилежної сторони?

16. Навіщо звертати увагу на негативні факти при аналізі доказів?

17. Що являє собою безпосередня підготовка судової промови?

18. Коли займається судовою підготовкою промови судовий ритої у невеликих справах?

19. Від чого залежить обсяг письмової підготовки промови судовим ритором?

20. В чому полягає досудова підготовка прокурора в судових дебатах?

21. Коли настає завершальний етап у підготовці судової промови?

22. Що повинно бути передбачено в плані захисту адвоката?

23. Коли слід приступати до систематизації матеріалів судової промови?

24. Як належить фіксувати висновки і докази у справі?

25. Як повинні бути розташовані міркування і висновки промови? 26. Що мають містити тези судової промови?

27. Яка різниця між розгорнутими тезами і закінченою судовок мовою?

28. Які переваги дають тези судової промови ритору?

29. Як перебороти ритору хвилювання у суді?

30. Що посідає головне місце в тезах судової промови?

31. Як будувати тези судової промови при доказуванні алібі підсудного?

32. Які технічні рекомендації щодо складання тез судової промови