9 Фінанси 257

Розділ 9

В Україні випуск місцевих позик поки що має не систематичний, а епізодич-

ний характер. Діяльність місцевих рад у цій сфері не набула значного поширен-

ня, що спричинено: нестабільністю умов господарювання, недосконалістю і су-

перечливістю законодавчої бази; недостатнім розвитком вітчизняного фондового

ринку і, зокрема, відсутністю необхідної інфраструктури; негативним поперед-

нім досвідом у практиці випуску місцевих позик і небажанням органів місцево-

го самоврядування брати на себе відповідальність за розміщення і погашення

позик. Проте незважаючи на такі несприятливі передумови для здійснення міс-

цевих запозичень, протягом останніх років спостерігається позитивна тенден-

ція відновлення і поширення випуску облігацій місцевих позик.

Виокремлюють дві основні групи муніципальних позик, що виконують різ-

ні функції, але доповнюють одна одну: 1) позики, призначені для покриття

тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання місцевих бю-

джетів; 2) запозичення до бюджетів розвитку органів місцевого самоврядуван-

ня. Основні вимоги Бюджетного кодексу України щодо другої групи місцевих

запозичень:

— внутрішні запозичення мають право здійснювати Верховна Рада Авто-

номної Республіки Крим і міські ради;

— зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з чи-

сельністю населення понад 800 тис. осіб;

— надходження від запозичень Автономної Республіки Крим та місцевого

самоврядування поступають у бюджет розвитку місцевих бюджетів;

— запозичення здійснюються лише на визначену мету і підлягають

обов'язковому поверненню;

— держава не несе відповідальності за зобов'язаннями за запозиченнями до

місцевих бюджетів;

— видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів за-

гального фонду бюджету;

— видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно

перевищувати 10 % видатків від загального фонду відповідного місцевого бю-

джету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслугову-

вання боргу;

— при порушенні графіка погашення боргу з вини позичальника відповідна

рада позбавляється права здійснювати нові запозичення протягом наступних

п'яти років.

Запозичення до бюджету розвитку, як правило, надають можливість роз-

ширити комунальну інфраструктуру та зміцнити матеріально-фінансову базу

муніципалітетів за рахунок реалізації прибуткових проектів. Ці запозичення

спрямовуються не стільки на розв'язання локальних проблем, як на вирішен-

ня стратегічних завдань, що дають змогу досягти якісно вищого рівня фінан-

сового забезпечення органів місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування діють на засадах правової та організацій-

ної самостійності, основу якої становить їх матеріальна і фінансова база. Од-

258

Місцеві фінанси. Бюджетний федералізм і фінансове вирівнювання

нією з її складових є об'єкти, на які виникає право комунальної власності, це

зокрема — рухоме і нерухоме майно, земля, природні ресурси, підприємства,

установи та організації, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади

культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговуван-

ня тощо. Більшість цих об'єктів (головним чином соціально-культурного при-

значення) утримується за рахунок коштів місцевих бюджетів; окремі об'єкти

(комунального і житлового господарства) одержують дотації з місцевих бю-

джетів. Суб'єкти господарювання комунальної форми власності є платниками

як загальнодержавних, так і місцевих податків і зборів, тобто наповнюють

дохідну частину місцевих бюджетів.

Світовий та вітчизняний досвід підтверджує, що вирішальною умовою функ-

ціонування місцевого самоврядування є забезпечення принципу фінансової не-

залежності у здійсненні ним своїх функцій і завдань, адже саме від фінансових

можливостей залежить виконання реальних владних повноважень органами

місцевого самоврядування. Самостійність буде завжди лише формальною, якщо

залишатиметься залежність у фінансовому відношенні. Тому під фінансовою

незалежністю органів місцевого самоврядування слід розуміти незалежність їх

від загальнодержавних органів влади у прийнятті певних рішень щодо місцевих

проблем і, головне, забезпечення їхнього вирішення відповідними ресурсами.