Державний кредит

8.1. Економічна природа та роль державного кредиту

Питання державного кредиту, дослідження державного боргу мають давню

традицію як у зарубіжній, так і у вітчизняній фінансовій науці. Батьківщи-

ною державного кредиту вважається Англія. Зокрема, вміле використання дер-

жавного кредиту для фінансування державних потреб підняло Англію у XVII ст.

до великої слави, могутності і величі. Розквіт економіки і динамічний розви-

ток Англії, незважаючи на зростання державного боргу, став прикладом, який

почали наслідувати всі держави світу. Поява і розвиток у XVII ст. державних

кредитних операцій спонукали уряди різних країн до залучення коштів для

покриття своїх потреб шляхом позик і кредитів, які стали відігравати надзви-

чайно важливу роль у забезпеченні державних органів додатковими фінансо-

вими ресурсами та у фінансуванні бюджетних дефіцитів.

Державний кредит в умовах повноцінної ринкової економіки і демократич-

них форм державності — досить розвинена ланка державних фінансів, що

відіграє важливу роль у функціонуванні фінансової системи. Ця роль доволі

багатогранна і вже давно не зводиться лише до проблеми пошуку і залучення

коштів, яких бракує, а пов'язується з регулюванням соціально-економічних

процесів.

Державний кредит як специфічна ланка державних фінансів — досить

складне і багатогранне явище у суспільстві, своєрідна суспільна позикова си-

стема. Розкриваючи економічну природу державного кредиту, доцільно про-

аналізувати основні сутнісні характеристики цього поняття. Система таких

найважливіших характеристик передбачає з'ясування сутності державного

кредиту в таких аспектах:

216

Державний кредит

— за економічним змістом;

— матеріально-речовим втіленням;

— формою прояву;

— юридично-правовим статусом.

Як відомо, кожна економічна категорія має свій зміст, понятійне наванта-

ження, займає відведене їй місце. У зв'язку з цим слід підкреслити, що дер-

жавний кредит є самостійною економічною категорією, яка будучи невід'єм-

ною складовою фінансів, характеризується ознаками, притаманними фінансам

у цілому, але одночасно має свої особливості, які відрізняють її від інших сфер

і ланок фінансових відносин.

Як економічна категорія державний кредит — сукупність економічних

відносин між державою в особі органів влади і управління, з одного боку, і ре-

зидентами (фізичними та юридичними особами) та нерезидентами (у тому чис-

лі іноземними державами й міжнародними фінансовими інституціями), з ін-

шого, при яких держава традиційно виступає у ролі позичальника (рідше

кредитора і гаранта).

У класичному розумінні державний кредит безпосередньо обслуговує еко-

номічні інтереси держави, опосередковує зв'язки між державним бюджетом і

всіма сферами економіки і при цьому держава, зазвичай, відіграє роль пози-

чальника, а юридичні і фізичні особи — роль кредиторів. Споконвічне за допо-

могою державного кредиту залучаються тимчасово вільні фінансові ресурси

юридичних і фізичних осіб, які використовуються для задоволення постійно

зростаючих державних потреб. Проте у сфері міжнародних економічних від-

носин держава може виступати одночасно і кредитором, і позичальником. У

тих випадках, коли держава бере на себе відповідальність за погашення позик

чи виконання інших зобов'язань, взятих фізичними і юридичними особами,

вона є гарантом. У кількісному співвідношенні переважає діяльність держави

як позичальника коштів, натомість, обсяги операцій, у яких вона виступає у

ролі кредитора і гаранта, значно менші.

Матеріально-речовим втіленням державного кредиту є рух позичкового

капіталу у результаті вторинного перерозподілу валового внутрішнього про-

дукту. Особливістю такого руху є те, що кошти, які мобілізуються за допомо-

гою державного кредиту, не формують окремого фонду, а перерозподіляються,

як правило, через бюджет. Тобто державний кредит забезпечує формування і

використання централізованих грошових фондів держави. З одного боку, дер-

жава мобілізує вільні грошові кошти юридичних і фізичних осіб у тимчасове

користування; а з іншого — ціною позикового капіталу для держави е відсоток

за позикою, джерелом сплати якого виступають кошти бюджету.

Конкретними формами прояву державного кредиту є державні позики (за-

безпечені випуском цінних паперів чи залучені на підставі угод) та гарантії. На

відміну від державних позик, які відразу впливають на величину централізо-

ваного грошового фонду — бюджету, гарантування погашення зобов'язань не

обов'язково призводить до зміни останнього. Якщо боржник своєчасно і в пов-

217

___________________ __ ____ __ Розділб

ному обсязі розрахувався за своїми зобов'язаннями, то гарант (у нашому ви-

падку держава) не несе будь-яких додаткових витрат.

За юридично-правовим статусом державний кредит можна трактувати як

врегульований нормами права механізм залучення додаткових коштів держа-

вою або сукупність особливих фінансових правовідносин, передбачених нор-

мативно-правовими актами, що обумовлюються політико-економічними пре-

рогативами держави у процесі залучення нею тимчасово вільних коштів на

засадах добровільності, зворотності, платності і строковості. Юридичною осно-

вою державних позик є договір/угода. Навіть у випадку залучення державних

позик шляхом випуску цінних паперів, кредитори (замість надання у розпо-

рядження держави на певний строк коштів) отримують документи — держав-

ні цінні папери, які надають їм певні фінансово-правові переваги. Зазвичай

угодами оформляються кредити від урядів інших країн та міжнародних ор-

ганізацій, тоді як за допомогою цінних паперів мобілізуються кошти на фінан-

совому ринку.

У традиційному розумінні державний кредит виникає як реакція на бюджет-

ні дефіцити, зумовлені неекономним, нераціональним використанням коштів,

або додатковими з економічних, соціальних і політичних причин державними

видатками, що виходять за межі фіскальних можливостей оподаткування. Саме

тому об'єктивна необхідність використання державного кредиту для задоволен-

ня суспільних потреб зумовлена постійною суперечністю між обсягом цих по-

треб і можливостями держави щодо їх задоволення за рахунок коштів єдиного

централізованого фонду держави — бюджету. За сучасних функцій держави і

потенційних фіскальних можливостях ефективної ринкової економіки держав-

ний кредит має особливе значення у зосередженні, з'єднуванні й використанні

розрізнених капіталів в інтересах суспільства. Державний кредит набув вража-

ючих масштабів за умов розвинутого фінансового сектору економіки та демо-

кратичних форм державності, оскільки уряди щоразу намагаються проводити

політику "щедрих" видатків у поєднанні з невідчутними методами мобілізації

доходів, у тому числі за допомогою державного кредиту. Таким чином, сучасні

фінансові системи побудовані на двох фіскальних засадах: податковій і кредит-

ній. Податки і позики є свого роду взаємодоповнюючими інструментами дер-

жавних фінансів, за допомогою яких держава мобілізує кошти для фінансуван-

ня своїх постійно зростаючих потреб. З приводу оптимального поєднання

податків і позик ще у 1832 р. декабрист, суспільний діяч і вчений М.Ф. Орлов у

праці "Все про державний кредит" писав: "Вся наука фінансів полягає у тому,

щоб обидва інструменти — податки і позики — урівноважити так, щоб податки

не перешкоджали позикам, а позики полегшували податки".

Державний кредит — специфічна інтегрована категорія, яка за внутріш-

ньою сутністю та економічною природою поєднує характерні особливості двох

видів грошових відносин — фінансів і кредиту. Усе це зумовлює багатоплано-

вий характер взаємодії державного кредиту із державним бюджетом, безпосе-

редній зв'язок із системою оподаткування та рухом позикового капіталу.

218

Державний кредит

Державний кредит як фінансова категорія і метод мобілізації коштів для

тимчасового поповнення бюджетного фонду має низку особливостей, що відріз-

няють його від класичних фінансових категорій і, зокрема, податків.

По-перше, податкам притаманний односторонній безеквівалентний рух вар-

тості — від платника до бюджету або у державні цільові фонди (зворотний рух

можливий тільки у випадку повернення переплачених або помилково стягне-

них сум) (рис. 8.1).

Фізичні особи

Трансферти <

Податки

Держава

Рис. 8.1. Рух грошових потоків в умовах податкових відносин

Для державного кредиту характерний двосторонній рух вартості на прин-

ципах строковості, поворотності, платності — через певний період часу внесе-

на сума повертається з відсотками (рис. 8.2). Тобто державний кредит, з одного

боку, є джерелом формування додаткових фінансових ресурсів держави, а з ін-

шого — джерелом збільшення доходів власників цінних паперів шляхом

виплати відсотків і виграшів за державними позиками.

Фізичні та юридич-

ні особи

. \/\ __

^Кредит О, Кредит «+%

Держава (позичальник)

Рис. 8.2. Рух грошових потоків в умовах державного кредиту

По-друге, на відміну від податків, що відображають процес примусового від-

чуження частки доходів юридичних осіб і громадян на загальносуспільні по-

треби і характеризуються примусовим характером стягнення, державний кре-

дит має добровільний характер (хоча в історії окремих держав відомі випадки

відходу від принципу добровільності при розміщенні позик). Іншими словами,

податки — це імперативні грошові відносини, тоді як кредит — це відносини,

що базуються на довірі, високій репутації і відповідальності.

По-третє, якщо в організаційно-правовому аспекті податок — обов' язковий

платіж, який надходить у бюджет у визначених законом розмірах і встанов-

219

__ __ __ __ Розділ 8

лені строки, то державні запозичення, як правило, здійснюються тоді, коли

вичерпано інші джерела мобілізації фінансових ресурсів держави або коли до-

цільно обмежити рівень оподаткування.

По-четверте, призначення державного кредиту виявляється насамперед у

тому, що він є засобом мобілізації державою додаткових фінансових ресурсів,

тоді як податки — основне фінансове підґрунтя існування держави.

Разом з тим, за своєю соціально-економічною сутністю державний кредит

має безпосередній зв'язок із системою оподаткування. Зокрема, податки є ос-

новним джерелом погашення боргу і виплати відсотків у майбутньому. Тобто

державний кредит є свого роду антиципацією податків, іншими словами по-

датками, взятими наперед, авансом.

Як економічна категорія державний кредит поєднує особливості кредитних

відносин і, зокрема, здійснюється на принципах зворотності, терміновості і

платності. Проте між державним і банківським кредитом, як класичною фор-

мою кредитних відносин, є суттєві відмінності.

По-перше, банківський позиковий фонд використовується для кредитуван-

ня підприємств (з метою забезпечення безперебійності процесу розширеного

відтворення і підвищення його ефективності) чи приватних осіб (для вирішен-

ня тимчасових індивідуальних фінансових проблем). Коли мова йде про дер-

жавний кредит, то отримані через державну позику кошти надходять у розпо-

рядження органів державної влади, перетворюючись у додаткові фінансові

ресурси держави.

По-друге, характерною ознакою банківського кредитування суб'єктів гос-

подарювання є продуктивне використання позикового фонду з метою збіль-

шення вартості додаткового продукту, що є джерелом погашення кредиту і

виплати відсотків за ним. У випадку державного кредиту кошти використову-

ються, як правило, на покриття бюджетного дефіциту. Згодом джерелом пога-

шення державних позик і виплати відсотків за ними є кошти бюджету.

По-третє, у випадку банківського кредиту у ролі позичальника і платника

виступає одна і та сама юридична чи фізична особа. Особливістю державного

кредиту є те, що безпосереднім позичальником є держава в особі органів дер-

жавної влади, а виплати кредиторам (власникам державних цінних паперів)

забезпечуються переважно за рахунок бюджетних надходжень, зокрема по-

даткових. При цьому коло платників податків (які опосередковано є платни-

ками за державним кредитом) не збігається з колом власників державних цін-

них паперів.

Як фінансова категорія державний кредит виконує дві функції фінансів -—

розподільну і контрольну.

За допомогою розподільної функції державного кредиту забезпечується фор-

мування коштів єдиного централізованого фонду держави — бюджету, а інко-

ли (рідко) і державних цільових фондів. Як позичальник, держава акумулює

додаткові кошти для фінансування своїх витрат. У промислове розвинутих

220

Державний кредит

країнах державні внутрішні позики є основним джерелом фінансування бю-

джетного дефіциту і разом з тим другим після податків методом фінансування

витрат бюджету. Зокрема, частка внутрішнього боргу в загальній сумі держав-

ного боргу становить: у СІЛА — 86 %, у Великій Британії — 92, в Італії — 96,

у Німеччині — 61, у Данії — 74, в Австрії — 71 % . Окрім цього, розподільна

функція державного кредиту дає можливість більш рівномірно розподілити у

часі і між поколіннями податковий тягар. Цей ефект особливо посилюється у

випадку фінансування за рахунок запозичених коштів витрат капітального

характеру, що мають загальносуспільне призначення.

Контрольна функція державного кредиту органічно поєднується із конт-

рольною функцією фінансів, однак має свої специфічні риси, породжені особ-

ливостями цієї категорії та її внутрішньою сутністю. Вона забезпечує контроль

у процесі залучення державних позик і розміщення позикових коштів, дає

можливість контролювати напрями та цільове використання позик, строки їх

повернення і своєчасність сплати відсотків, проводити моніторинг і забезпечу-

вати платоспроможність та ліквідність держави.

Окрім розподільної та контрольної функцій, державному кредиту прита-

манна регулююча функція. Держава, свідомо використовуючи державний кре-

дит як інструмент регулювання економіки, може проводити певну фінансову

політику. Розміри державного кредиту, його форми, методи розміщення і по-

гашення прямо чи опосередковано впливають майже на всі процеси економіч-

ного життя держави: рівень оподаткування і масштаби бюджетного фінансу-

вання, економічне зростання і розподіл доходів, бюджетний дефіцит і розмір

грошової маси в обігу (що тісно пов'язано з темпами інфляції), звуження чи

розширення сукупного попиту і пропозиції, рівень споживання і нагрома-

дження, баланс поточних зовнішніх рахунків, міжнародну платоспромож-

ність та кредитний рейтинг держави.

Отже, функції державного кредиту розкривають його об'єктивну необхід-

ність, доцільність використання та функціональне призначення у розвитку

держави і суспільства.

8.2. Форми державного кредиту та класифікація

державних позик

Державний кредит є невід'ємною складовою економічної і фінансової систе-

ми держави. У теорії і на практиці його прийнято поділяти на внутрішній і

міжнародний державний кредит, кожен з яких у свою чергу має свої особли-

вості і форми вияву.

При внутрішньому державному кредиті держава зазвичай виступає пози-

чальником грошових коштів, а її кредиторами є банківські установи, підпри-

221

__ __ _________________________________ Розділ 8

ємства, страхові компанії, населення та ін. Внутрішній державний кредит

може виступати у таких формах: державні позики, використання частини

вкладів населення в ощадних установах, грошово-речові лотереї, використан-

ня коштів державного позикового фонду.

У випадку міжнародного державного кредиту однією зі сторін кредитної

угоди виступає держава, яка причому може виступати і як боржник, і як кре-

дитор, а може бути боржником і кредитором одночасно. Найбільш типовими

формами такого кредиту є зовнішні державні позики, забезпечені випуском

цінних паперів, позики, що надаються на підставі угод на двосторонній та ба-

гатосторонній основі, державна гарантія (рис. 8.3).

ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО КРЕДИТУ

^

Форми внутрішнього державного

кредиту

Форми міжнародного державного

кредиту

Державні позики

Зовнішні державні позики, за-

безпечені випуском цінних паперів

Використання частини вкладів

населення в ощадних установах

Грошово-речові лотереї

Позики, що надаються на підставі

угод на двосторонній основі

т

Використання коштів державного

позичкового фонду

Позики, що надаються на підставі

угод на багатосторонній основі

(позики міжнародних фінансових

інституцій)

Державні гарантії

Рис. 8.3. Форми державного кредиту

Основною формою державного кредиту є державні позики, які прийнятої

класифікувати за певними ознаками (табл. 8.1). і

За правовим оформленням розрізняють: ;

— державні позики, що надаються на підставі угод (безоблігаційні). Як і

правило, угодами оформляються кредити від урядів інших країн (міжурядові"'.

позики на двосторонній основі), а також кредити від міжнародних організацій;

(зовнішні позики на багатосторонній основі); |

222

Державний кредит

Таблиця 8.1. Ознаки класифікації та види державних позик

Ознака класифікації	Вид позики
За правовим оформленням	На підставі угод (безоблігаційні); забезпечені випуском цінних паперів
За місцем розміщення	Внутрішні; зовнішні
Залежно від статусу позичаль- ника (емітента)	Державні; місцеві
Залежно від термінів пога- шення	Короткострокові (поточні, як правило, до 1 року); середньострокові (від 1 до 5 років); довгострокові позики (понад 5 років)
За видами дохідності	Відсоткові позики; безвідсоткові (дисконтні) позики; виграшні позики
За характером обігу цінних па- перів	Ринкові; неринкові
За формою випуску	Готівкові; безготівкові
За способом погашення	Ординарні; серійні; з достроковим погашенням
За видами забезпеченості	Заставні; беззаставні

— державні позики, забезпечені випуском цінних паперів, за допомогою

яких мобілізуються кошти на фінансовому ринку.

За місцем розміщення позики поділяються на:

— внутрішні (облігації, казначейські зобов'язання), що розміщуються в

певній країні на внутрішньому фінансовому ринку і зазвичай у національ-

ній валюті. У процесі розміщення внутрішніх державних позик можуть

брати активну участь і нерезиденти. У такому випадку допуск нерезидентів

до ринку державних цінних паперів розширює фінансові можливості остан-

нього;

— зовнішні (облігації, фідуціарні позики), які розміщуються на міжнарод-

ному фінансовому ринку переважно в іноземній валюті чи безоблігаційні пози-

ки, що надаються на підставі угод і надходять ззовні від урядів інших країн,

міжнародних організацій та нерезидентів.

Залежно від статусу позичальника (точніше емітента) позики поділяють-

ся на:

— державні, що випускаються центральними органами управління (в Укра-

їні Міністерством фінансів за рішенням Кабінету Міністрів України). Кошти,

акумульовані від їх розміщення, спрямовуються у державний бюджет;

223

____________________________________________ Розділ 8

— місцеві, що випускаються місцевими органами управління, а кошти від

них спрямовуються у відповідні місцеві бюджети. У розвинутих країнах ринок

муніципальних цінних паперів є одним із динамічних і значних за обсягом еле-

ментів національного фондового ринку, а місцеві позики є важливою складо-

вою фінансів місцевого самоврядування. Місцеві позики дають змогу мобілізу-

вати тимчасово вільні грошові кошти для потреб розвитку конкретних регіонів

і є однією з форм залучення інвестицій. Разом з тим, вони мають дивовижну

властивість задовольняти фінансові інтереси усіх учасників: емітенти отриму-

ють позикові кошти для втілення своїх програм і проектів, у результаті чого у

них немає потреби збільшувати місцеві податки для фінансування локальних

суспільних потреб; інвестори не мають збитків, бо стають власниками цінних

паперів, які приносять хоч і невеликий, але стабільний дохід; населення регіо-

ну одержує важливі для нього об'єкти у сферах виробництва, торгівлі й обслу-

говування, не відчуваючи підвищення податкового тягаря.

В Україні місцеві позики ще не набули поширення, однак у перспективі

можуть стати важливим фінансовим інструментом економічного розвитку.

Залежно від строків погашення державою своїх боргових зобов'язань розріз-

няють: короткострокові (поточні, як правило, до одного року), середньостро-

кові (від одного до п'яти років) і довгострокові позики (понад п'ять років).

За видами дохідності державні позики поділяються на:

— відсоткові, коли виплата доходу за державними позиками здійснюється

у вигляді позикового відсотка. При цьому власники державних цінних папе-

рів можуть отримувати дохід як за фіксованою на весь період позики ставкою,

так і плаваючою, яка регулярно переглядається і може змінюватися відповід-

но до певних чинників. Наприклад, основою визначення відсоткових ставок

за єврооблігаціями чи фідуціарними позиками є плаваючі відсоткові ставки,

які розраховуються на базі облікової ставки — ШВОК (Ьіопсіоп Іпїег ВапЬ

Оїїісіаі Каіе, або лондонська ставка пропозиції за міжбанківськими депози-

тами), 8ІВОК (сінгапурська ставка пропозиції за міжбанківськими депозита-

ми), "прайм рейт" — американська. До цих ставок додається спред, що зале-

жить від кредитного рейтингу держави-позичальниці і становить 0,50—

2,50%;

— безвідсоткові (дисконтні), які характерні тим, що державні цінні папе-

ри реалізуються зі знижкою, а погашаються за номінальною вартістю. Відсот-

ки за такою облігацією не нараховують, а дохід (інтерес) кредитора виникає

внаслідок її погашення за ціною, вищою від ціни придбання;

— виграшні, які реалізуються без встановлення фіксованих відсотків, а

виплата доходу здійснюється на підставі проведення тиражів виграшів. Влас-

ники отримають дохід за умови включення номера їхньої облігації у виграш-

ний тираж погашення, причому дохід отримають лише ті кредитори, чиї облі-

гації виграли.

За характером обігу цінних паперів державні позики поділяють на:

— ринкові, які вільно купуються і продаються на ринку цінних паперів;

224

Державний кредит

— неринкові, які мають обмеження щодо купівлі і продажу, або не допуска-

ють виходу цінних паперів на ринок, тобто їх власники не можуть їх перепро-

дати.

За формою випуску державних позик розрізняють готівкові (супроводжу-

ються емісією державних пінних паперів) і безготівкові позики (шляхом за-

писів на відповідних рахунках в електронному депозитарії).

За способом погашення позики поділяються на: ординарні (погашення може

проходити одночасно для всіх випущених позик); серійні (погашення здійс-

нюється деякими частинами через певні проміжки часу); з достроковим пога-

шенням (до дострокового погашення державних позик держава може вдатися

лише за наявності коштів).

Залежно від забезпеченості державні позики поділяються на: заставні (за-

безпечуються державним майном чи конкретними доходами) і беззаставні (не

мають конкретного матеріального забезпечення, а їх надійність визначається

авторитетом держави).

У практиці країн з ринковою економікою оформлення внутрішніх держав-

них позик здійснюється двома видами цінних паперів — облігаціями і казна-

чейськими зобов'язаннями. Ці боргові цінні папери, символізують боргове

зобов'язання держави, з одного боку а з іншого — засвідчують внесення їхніми

власниками коштів до бюджету, гарантують повернення основної суми боргу

після визначеного строку, а також дають право власникам на отримання дохо-

ду. Разом з тим, є певні ідентифікаційні ознаки, що відрізняють їх (рис. 8.4).

В Україні дефіцит державного бюджету найчастіше покривається за раху-

нок випуску облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП). Активне вико-

ристання ОВДП як форми державного кредиту розпочалося в Україні у 1995 р.

Цінні папери уряду України почали випускатись відповідно до Постанови Кабі-

нету Міністрів від 23 серпня 1994 р. № 586. 10 березня 1995 р. вперше в історії

України відбулись торги з розміщення державних облігацій внутрішньої пози-

ки. Перша емісія ОВДП 1995 р. була здійснена безготівковим шляхом — через

записи на рахунках інвесторів; розміщення облігацій проводилося на строк

3—6 місяців (хоча за світовими стандартами державними облігаціями вважа-

ються цінні папери зі строком обігу понад 5 років); номінальна вартість однієї

облігації становила 100 млн крб, а відсоткова ставка дохідності — 140 % річ-

них. Такі якісні характеристики ОВДП були зумовлені нестабільною фінансо-

вою кон'юнктурою в умовах становлення ринку цінних паперів, високою став-

кою рефінансування НБУ (50 % річних), недовірою населення до держави.

Одним із перспективних джерел залучення позикового капіталу державою

є вихід на світові фінансові ринки. Акумулювати кошти із зовнішніх джерел

можна шляхом розміщення єврооблігацій, залучення фідуціарних позик,

емісії облігацій державної зовнішньої позики. Єврооблігації — це боргові

зобов'язання, що є одним із видів цінних паперів, котрі випускаються пози-

чальниками з метою отримання довгострокових кредитів на євроринку. Євро-

облігації мають всі ознаки облігацій, а також деякі особливості: