21. Геополітичні ідеї Бжезинського У книзі «Велика шахівниця - панування Америки і її геостратегічні імперативи»(1997) американський політолог Збігнев Бжезінський розвиває думку про всесвітню роль США як єдиної наддержави, здатної стати гарантом стабільності і безпеки для всього світу. Автор вважає, що свою гегемонію США повинні здійснювати не силоміць, а «керуючи світом». Предметом пильної уваги автора є альтернативи американської світової політики, звідси і вибір дороги для США: «наддержава із знаком плюс або із знаком мінус». Бжезинський вважає США єдиною на сьогоднішній день державою, здатною утримати світ від хаосу. Євразія - головний геополітичний приз Америки, чия глобальна першість безпосередньо залежить, як Америка "керує" Євразією. Така залежність пояснюється факторами: 1) Євразія є геополітично осьовою, має контроль над Західноєвропейським та Азіатсько-Тихоокеанським регіонами, Африкою та Океанією; 2) у Євразії 75% населення світу, виробляється 60% ВНП, зосереджено 80% світових енергозапасів 3) усі потенційні політичні та економічні суперники американської першості в Євразії, чия сукупна сила значно перевищує американську. Оскільки Євразія не є сьогодні політично єдиною, вона існує у вигляді шахівниці, на якій розігрується боротьба за глобальну першість. Євразія розпадається на Захід, Середній простір, Південь та Схід. Останні існують як геостратегічні гравці (держави, спроможні змінити наявний геополітичний стан справ до міри, що зачіпає інтереси Америки: Франція, Німеччина, Росія, Китай та Індія) та геополітичні осі (держави, важливість яких для євразійської геостратегії атлантизму зумовлена географічним розташуванням, яке може мати важливі наслідки чи створювати умови для поведінки геостратегічних гравців: Україна, Азербайджан, Південна Корея, Туреччина та Іран). Україна на євроазійській шахівниці стала геополітичною віссю, тому що сам факт незалежності допомагає трансформувати Росію, яка без України не може бути імперією. Лише від України залежить імперський статус Росії. Україна, має шанс стати членом НАТО і Євросоюзу тільки за умови здійснення внутрішніх реформ і набуття статусу держави Центральної Європи.
Євразійська геостратегія атлантизму оперує також поняттями: 1. "Чорна дірка" територія Росії, де після краху СРСР виникла порожнеча влади,це територія проблемної національної держави, позбавлена легкого географічного доступу до зовнішнього світу та потенційно вразлива на західних, південних і східних ділянках. 2. "Зона нестабільності" простягається від Криму через індійськи океан, чорне море, тоді на північ до східного Середземномор'я і назад до Криму. Цей регіон потенційно основне поле бою як між націями-державами, так і тривалого етнічного та релігійного насильства. 3. "Євразійські Балкани" утворюють внутрішнє ядро зони нестабільності, що провокує втручання могутніших сусідніх держав, кожна з яких намагається протистояти регіональному пануванню іншої.
22. Геополітичні ідеї ю. Липи та с. Рудницького
Геополітичний доробок Ю. Липи представлений у трьох монографічних дослідженнях: «Призначення України» (1938), «Чорноморська доктрина» (1940) та «Розподіл Росії» (1941). В них розкриваються основні аспекти буття українського народу та напрямні розвитку майбутньої незалежної Української держави: політико-географічний, соціально-економічний, антропологічний, національний, духовно-культурний та ін. При цьому велику увагу Липа приділяє суто географічній проблематиці, аналізуючи специфіку розташування України в регіоні, її кліматичні особливості, природні та демографічні кордони. Сутність «чорноморської доктрини» Ю. Липи, зокрема її географічний зміст - центральними геополітичними організмами в ній виступають чорноморський простір і Україна (т.зв. «українське склепіння»). Перший комплекс являє собою Чорне море з країнами на його узбережжі, тобто і з українською територією, якій Липа пророкує провідну роль в регіоні. Забезпечивши собі надійний захист від зазіхань північних сусідів, а також контролюючи Крим, українці зможуть по праву претендувати на провідне місце в чорноморському регіоні. У «Призначенні України» автор вказує на об’єднуючий та системотворчий вплив річок в історії нашої країни, адже «річна мережа формує одність території, її торгівлі, влади, звичаїв, врешті мови й релігії». Більше того, Липа переконаний, що саме наявна мережа річок впродовж тисячоліть брала активну участь у формуванні тієї етнокультурної спільноти, що нині мешкає на українських землях. При цьому особливу увагу Ю. Липа приділяє таким водним артеріям, як Дністер і Дон, називаючи їх «опертям українського склепіння» на Заході і Сході. Ю.Липа був одним з не багатьох дослідників, котрі вважали, що основною віссю для України має бути не Схід-Захід, а Південь-Північ. Вісь “Схід-Захід” є для України “найбільш ворожа”, тому що яку б сферу суспільного життя не взяти (релігійну, політичну, духовну) всюди будемо мати не відчуття серединності, а тільки джерело української поразки. Також він зауважив, що командний центр цієї напрямної находиться в Криму, а ключ – у Білорусі.
Основні геополітичні ідеї Степана Рудницького були окреслені у працях з досліджень політичної географії, таких як “Чому ми хочемо самостійної України”, “Україна і українці”, “Українська справа зі становища політичної географії”, “До основ українського націоналізму”, “Галичина та соборна Україна”. Це було обґрунтування геополітичної сутності України. С.Рудницький вже у перших своїх працях стояв на позиціях самостійництва. Національну територію він вважав головною основою нації. С.Рудницький висунув ідею Балтійсько-Понтійської федерації. До складу цієї федерації мали ввійти Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Білорусь і Україна. Ці країни є природними для України. На відміну від сучасних пропагандистів ідеї Чорноморсько-Балтійського союзу, він не включає до переліку країн-членів федерації Польщу, вважаючи, що Польща є середньоєвропейським краєм. Дана федерація мала об’єднати країни, які через своє невигідне геополітичне становище були своєрідною картою у політичній грі сусідніх держав, зокрема Росії, Польщі, Німеччини. У праці “Українська справа зі становища політичної географії” С.Рудницький аналізує геополітику сусідніх з Україною країн, а також Франції, Німеччини, Італії, Великобританії та США, по відношенню до України. Крим є ключем до морських комунікацій Чорного моря. Хто матиме контроль над Кримом, той зможе контролювати вихід України до моря і далі – до океанів. Він обґрунтовує необхідність існування Галичини, як самостійної держави для стримання Східної експансії Польщі. Лише самостійна Галичина може гарантувати політичну безпеку Прибалтійським державам.