5. Фінансовий контроль: суть, види, форми та методи

Фінансовий контроль — це контроль законодавчих і виконав­чих органів влади всіх рівнів, а також спеціально створених уста­нов за фінансовою діяльністю всіх економічних суб'єктів із за­стосуванням певних методів і прийомів.

Мета фінансового контролю та способи її виконання наведеш в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2. Мета та виконавці зовнішнього і внутрішнього фінансового контролю

Мета фінансового контролю	Вид контролю	Виконавці
1. Перевірка відповідності на­прямків фінансової діяльності та окремих фінансових операцій чинним правовим нормам	зовнішній фінансовий контроль	— органи податкової служби — аудиторські фірми — державна контрольно-ревізійна служба — інші зовнішні органи

Закінчення табл. 3.2

Мета фінансового контролю	Вид контролю	Виконавці
2. Перевірка виконання і забезпечення реалізації всіх управлінських рішень у галузі фінансової діяльності, попере­дження кризових явищ	внутрішній фінансовий контроль	— фінансові менеджери — керівники підприємств — засновники — інші структурні підрозділи

Характерні особливості та принципи фінансового контролю відображені на рис. 3.5.

Принципи			Характерні ознаки
дієвість		є формою прояву контрольної функції фінансів
гласність
об'єктивність		основними об'єктами є процеси формування й використання фінансових ресурсів
незалежність
		регламентується державним законодавством, тобто має нормативний характер
превентивність

Рис. 3.5. Характерні ознаки та принципи організації фінансо­вого контролю

Рис. 3.6. Основні умови ефективності організації системи внут­рішнього фінансового контролю на підприємстві

Основні умови, що забезпечують ефективність організації си­стеми внутрішнього фінансового контролю на підприємстві наве­дені на рис. 3.6.

Фінансовий контроль класифікують за певними ознаками (рис. 3.7).

Рис. 3.7. Класифікація фінансового контролю

Види фінансового контролю:

1. Державний — позавідомчий — здійснюється комісіями ВРУ, Кабінетом Міністрів, місцевими радами народних депутатів, державними фінансовими органами.

2. Внутрішньовідомчий — проводиться відомствами, міністер­ствами, державними комітетами щодо підвідомчих їм підпри­ємств, організацій, установ.

3. Внутрішньогосподарський — здійснюється структурними підрозділами підприємств — бухгалтерією, фінансовою служ­бою підприємства. Мета — перевірка правильності і своєчас­ності зарахування коштів на рахунок у банку, контроль за залишком коштів на рахунку, за протермінування заборгова­ності постачальникам, банку, бюджету тощо.

4. Громадський — полягає у проведенні перевірки, виявленні і попередженні різних порушень у фінансово-господарській діяльності підприємств, організацій з ініціативи місцевих органів влади або окремих груп громадян.

5. Аудиторський — здійснюється аудиторськими фірмами або незалежними аудиторами.

Попередній фінансовий контроль — перевірка операцій до того, як вони відбудуться. Мета — недопущення незаконних і не­правильних фінансових операцій. Завдання — виявлення резервів зростання обсягів виробництва, підвищення рентабельності, по­передження неекономічного і нераціонального використання гро­шових коштів; проведення органами державної влади і управ­ління, фінансовими і податковими органами, банківськими уста­новами, працівниками служби обліку на стадії складання плану та бюджету і прийняття фінансових рішень.

Поточний фінансовий контроль полягає у регулярній перевірці виконання підприємствами встановлених завдань з фінансових показників і платежів до бюджету, дотримання ними фінансових норм і нормативів. Здійснюється працівниками служби обліку у процесі проведення тих чи інших фінансових операцій; забезпе­чує режим економії у використанні коштів, мобілізує внутрішні резерви.

Наступний фінансовий контроль проводиться після проведен­ня операцій практично всіма контролюючими органами. Мета — аналіз і узагальнення підсумків виконання фінансових операцій, виявлення випадків порушення фінансової дисципліни, законів, перекручень у звітності та цільовому використанні коштів.

Камеральні та документальні перевірки проводяться, головним чином, податковими органами. Перший вид контролю здійсню­ється без виходу на підприємство і полягає у перевірці поданої податкової звітності. Документальна перевірка проводиться з ви­ходом на підприємство і передбачає перевірку первинних доку­ментів, пов'язаних із нарахуванням податків. Результати доку­ментальної перевірки можуть оформлятися довідкою — якщо порушень не виявлено; актом — при встановленні порушень по­даткового законодавства.

Ревізія — це всеохоплююча перевірка усіх сторін діяльно­сті суб'єкта господарювання; проводиться регулярно, а її резуль­тати оформляються актом; мета — всебічно сприяти поліпшен­ню фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, установ.

Залежно від обсягу даних, що перевіряються, розрізняють ревізії:

1. суцільні;

2. вибіркові;

3. комбіновані.

Залежно від повноти охоплення діяльності підприємства, орга­нізації розрізняють ревізії:

1. повні;

2. часткові;

3. тематичні;

4. комплексні.

Ревізії також поділяють на планові і позапланові.

Плани практичних занять

Заняття 3 (с). Суть та основи організації фінансової політи­ки держави. Фінансовий механізм і його складові елементи.

1. Суть, ланки, умови результативності фінансової політики.

1. Фінансова тактика і фінансова стратегія як форми реаліза­ції фінансової політики.

2. Поняття фінансового механізму та його складові елементи.

3. Система управління фінансами: суть, об'єкти і суб'єкти.

4. Функціональні елементи управління фінансами.

2. Повноваження державних органів влади й управління в сфе­рі управління фінансами.

Заняття 4 (с). Фінансове планування і фінансовий контроль.

1. Суть, принципи та завдання фінансового планування.

2. Етапи і методи фінансового планування.

3. Фінансовий контроль: суть, мета, принципи.

4. Класифікація фінансового контролю.

5. Органи фінансового контролю та їхні повноваження.

Питання для самостійного опрацювання

1. Взаємозв'язок фінансової політики і фінансового права.

2. Фінансова політика в економіках перехідного типу.

3. Взаємодія фінансового механізму з фінансовою політикою.

4. Фінанси як суб'єкт і об'єкт управління.

5. Стратегічне і оперативне фінансове планування.

6. Зведений баланс фінансових ресурсів держави.

7. Форми і методи фінансового контролю.

8. Аудит як форма незалежного фінансового контролю.

Література: 28, 29, 36, 38, 42, 43, 46, 48, 49, 50.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Фінансова політика характеризується як:

1. Державна політика у сфері розподільчих і не розподільчих відносин.

2. Частина економічної політики держави, яка спрямована на досягнення максимального соціально-економічного рів­ня розвитку суспільства.

1.3. Сукупність заходів щодо забезпечення відповідними фінансовими ресурсами реалізації державних програм.

1.4. Сукупність фінансових заходів, які здійснює держава че­рез фінансову систему.

2. За характером заходів і часом їх здійснення фінансова по­літика поділяється на:

1. Фінансову тактику і фінансову стратегію.

2. Фінансову стратегію і бюджетне регулювання.

3. Оперативну фінансову політику і фінансову тактику.

4. Фінансову стратегію і податкову політику.

3. Яке найбільш характерне визначення змісту фінансової по­літики держави?

1. Розробка основних напрямів формування і використання фінансів, виходячи із необхідності вирішення економічних і соціальних завдань суспільства.

2. Розробка основних напрямів економічного і соціального розвитку суспільства (держави).

3. Розробка заходів щодо регулювання грошового обігу і опе­рацій на відкритому ринку цінних паперів.

4. Розробка заходів щодо охорони довкілля.

4. Фінансова стратегія держави — це:

1. Сформована система довгострокових цілей фінансової ді­яльності і найефективніших шляхів їх досягнення, які ви­значаються фінансовою ідеологією.

2. Напрями, форми і методи використання фінансових ре­сурсів.

3. Система принципів і методів розробки та реалізації управ­лінських рішень, пов'язаних з рухом фінансових ресурсів.

1. Процес визначення оптимальної структури капіталу.

5. Прикладом фінансової тактики можуть бути:

1. Амортизаційна і податкова політика.

2. Грошова реформа, бюджетна політика.

3. Бюджетна концепція, податкова політика.

4. Правильні відповіді 5.1 і 5.3.

6. Фінансовий механізм є:

1. Господарським розрахунком, який ґрунтується на прин­ципі самоокупності.

2. Сукупністю різних організаційних, правових та інших форм і методів, за допомогою яких здійснюється процес розпо­ділу і перерозподілу ВВП, створюються фонди грошових коштів і забезпечується їх використання.

3. Порядком надання і погашення кредитів, контролем за ефективним їх використанням.

4. Сукупністю організаційно-технічних заходів, використову­ваних на підприємстві для створення виробничого потен­ціалу.

7. Елементами фінансового механізму є:

1. Фінансове планування і прогнозування, фінансові важелі і стимули.

2. Фінансові санкції, фінансові резерви, фінансові ліміти.

3. Нормативно-правове забезпечення.

4. Правильні відповіді 7.1, 7.2 і 7.3.

8. Методи і форми фінансового механізму вміщують:

1. Планування, стратегічне управління та збір інформації.

2. Фінансове регулювання і оперативне управління.

3. Прогнозування і контроль.

4. Планування, оперативне управління, фінансове регулюван­ня, фінансове забезпечення, фінансовий контроль.

9. До фінансових важелів і стимулів належать:

1. Процес формування і використання фінансових ресурсів на макро- і мікрорівнях економіки.

2. Нормативно-правове забезпечення господарсько-фінансової діяльності.

9JS. Форми і методи формування і використання фінансових ресурсів, які одночасно виступають як система фінансових показників, норм, нормативів, використовуваних у фінан­сових відносинах.

9.4. Система керівництва фінансами.

10. Фінансове забезпечення здійснюється у таких формах:

1. Самофінансування, кредитування, бюджетні асигнування.

2. Кредитування і акціонування.

3. Самофінансування, кредитування, бюджетні асигнування і акціонерний капітал.

4. Бюджетне фінансування і кредитування.

11. Суть самофінансування можна охарактеризувати як:

1. Принцип господарювання, при якому господарська само­ стійність тісно пов'язана із самостійністю у формуванні і використанні власних фінансових ресурсів.

2. Форму фінансового забезпечення, яка передбачає викори­стання кредитів та інших позикових коштів.

3. Форму фінансового забезпечення, яке проводиться винят­ково за рахунок коштів державного бюджету.

4. Інструмент перерозподілу тимчасово вільних коштів суб'єк­тів господарювання і заощаджень населення.

12. Кредитування як форма фінансового забезпечення полягає у:

1. Тимчасовому використанні позичених ресурсів на прин­ципах поворотності, строковості, платності і забезпече­ності.

2. Формуванні і використанні власних фінансових ресурсів.

3. Колективному фінансуванні суб'єкта господарювання.

4. Винятковому використанні коштів державного бюджету для фінансування підприємств.

13. Бюджетне фінансування — це:

1. Форма фінансового забезпечення, яке проводиться ви­нятково за рахунок коштів державного бюджету.

2. Інструмент перерозподілу тимчасово вільних коштів фі­зичних і юридичних осіб.

3. Принцип господарювання, заснований на самофінансу­ванні і кредитуванні.

4. Метод фінансового регулювання через механізм оподатку­вання.

14. Сальдовий метод розподільчих відносин передбачає:

1. Виділення системи нормативних показників і нормативів.

1. Виділення підсумкового елемента в розподілі доходу, на який припадає основне стимулююче навантаження.

2. Встановлення оптимального співвідношення між норма­тивним регламентуванням і самостійністю юридичних і фізичних осіб у витрачанні коштів.

2. Визначення ринкових механізмів розподілу ВВП.

15. Фінансове планування розглядається як:

1. Метод формування стратегічних цілей фінансової діяль­ності підприємства.

2. Розробка фінансової політики у напрямах фінансової ді­яльності підприємства.

3. Процес розробки системи фінансових планів і бюджетів.

4. Інструмент перерозподілу фінансових ресурсів держави.

16. До основних методів фінансового планування належать:

1. Балансовий, розрахунково-аналітичний, нормативний.

2. Економіко-математичне прогнозування і моделювання.

3. Метод фінансових коефіцієнтів.

4. Правильні відповіді 16.1 і 16.2.

17. Що таке фінансовий контроль?

1. Система інформаційного забезпечення фінансового ме­неджменту.

2. Процес дослідження фінансового стану підприємства.

3. Особлива сфера вартісного контролю за фінансовою ді­яльністю всіх економічних суб'єктів, дотриманням фінан­сово-господарського законодавства, доцільністю витрат.

4. Процес управління грошовим обігом, формуванням і ви­користанням фінансових ресурсів підприємства.

18. Які види фінансового контролю використовують залежно від взаємовідносин суб'єкта й об'єкта контролю?

1. Зовнішній і внутрішній.

2. Державний, муніципальний.

3. Обстеження, ревізії, перевірки.

4. Попередній, поточний, наступний.

19. У яких формах здійснюється фінансовий контроль?

1. Документальні перевірки і ревізії.

2. Тематичні обстеження і спостереження.

3. Попередній, поточний, наступний.

4. Зовнішній і внутрішній.

20. Управління фінансами вміщує дві основні складові:

1. Фінансове забезпечення і фінансове регулювання.

2. Органи управління та форми і методи управлінської ді­яльності.

3. Нормативне і правове забезпечення.

4. Фінансовий і кредитний механізми.