Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Історія Укр Мет. консп. лекц..doc
Скачиваний:
34
Добавлен:
14.08.2019
Размер:
851.46 Кб
Скачать

3. Дисидентський рух.

У 60-70-і роки політику уряду стала відкрито критикувати невелика, але дедалі більш активна кількість людей, яких звичайно звали дисидентами. Найбільш відомим був московський демократичний рух представників російської інтелігенції (письменник Олександр Солженіцин, фізик-ядерник Андрій Сахаров та ін.).

Спочатку осередок українських дисидентів складали "шістидесятники" - нове плідне покоління письменників: Ліна Костенко, Василь Симоненко, Іван Драч, Іван Світличний, Євген Сверстюк, Микола Вінграновський, Алла Горська та Іван Дзюба. Пізніше до них приєдналися Василь Стус, Михайло Осадчий, Ірина та Ігор Калинці, Іван Гель та брати Горіни. Вони являли собою зразковий продукт радянської системи освіти, швидко робили свою кар'єру. Хоча дисиденти діяли переважно в Києві та Львові, вони походили з різних частин України. Більшість складали східні українці, проте багато з них мали ті чи інші зв'язки їз Західною Україною.

Проведена 1963 p. у Київському університеті офіційна конференція з питань культури та мови, участь у якій взяло більше тисячі чоловік, претворилася на відкриту демонстрацію проти русифікації.

У серпні - вересні 1965 p. органи держбезпеки заарештували понад два десятки представників української інтелігенції, звинувачених в антирадянській діяльності. Причиною був протест цих мужніх людей проти припинення процесу десталінізації, відстоювання ними громадських, у т.ч. національних прав. Тоді зазнав першого ув'язнення відомий десидент Валентин Мороз (у 1979 p. його було обміняно на радянського шпигуна). В 1975 p. заарештовано В'ячеслава Чорновола, який видав у Парижі збіош/ "Лихо з роману" про ці арешти.

1972 рік розпочався масовий погром опозиційної інтелігенції, що призвів до арешту сотень людей і набагато суворіших вироків Відвертих дисидентів, співробітників дослідних інститутів редакційних колегій, університетів, яких підозрювали в "неблагонадійних" поглядах, викинули з роботи.

В 1975 p. дисиденти дістали новий імпульс, коли СРСР підписав Хельсінську угоду й офіційно погодився шанувати громадянські права. Десиденти організували відкриті групи, завдання яких полягало в тому, щоб наглядати за дотриманням громадянських прав з боку Кремля. У листопаді 1976 p. в Києві з'явилася Українська Хельсінська група. Очолив її письменник Микола Руденко. Група налічувала 37 учасників, найрізноманітніших за походженням: генерал Григоренко, Стус, Лук'яненко, Кандиба, Чорновіл, Юрій Шухевич (син командуючого УПА) та ін. Вони вбачали вирішення суспільних проблем у дотриманні законів узагалі й поважанні прав особи зокрема.

В 1978 p. у зверненні 18 українських політв'язнів, що перебували в мордовських таборах, пролунав заклик до "виходу України зі складу так званого СРСР і створення незалежної демократичної української держави".

Контрольні запитання і завдання:

Лекція 18: Розбудова української держави після проголошення незалежності (2 год.)

  1. Суспільно-політичний процес після проголошення незалежності.

  2. Труднощі і перспективи економічного розвитку.

  3. Україна в системі міжнародних відносин.

4. Духовне життя суспільства.