
- •Історія україни
- •Лекція 9: Українські землі у складі Росії в другій половині хіх ст. 47
- •Пояснювальна записка
- •Мета та завдання курсу:
- •Структура курсу ”Історія України”
- •Література
- •1. Українські землі в первісну епоху.
- •2. Скіфо-сарматський час (кіммерійці, скіфи, сармати).
- •3. Античні міста-держави Північного Причорномор’я.
- •Контрольні запитання і завдання:
- •Література
- •Передумови утворення держави на Русі. Теорії походження Київської Русі.
- •2. Суспільно-політичний устрій та соціально-економічний розвиток Київської Русі.
- •3. Історичний розвиток Київської Русі.
- •Причини занепаду Київської Русі.
- •Контрольні запитання і завдання:
- •Література
- •1. Приєднання українських земель до складу Великого князівства . Литовського. Литовсько-Руська держава.
- •2. Етапи об’єднання Литви і Польщі. Люблінська унія та її наслідки.
- •3. Соціально-економічне становище українських земель в литовсько-польську добу.
- •Характерні риси господарського життя:
- •Лекція 5-6: Українська національно-визвольна революція
- •Література
- •1. Причини, характер, рушійні сили і проблеми періодизації революції.
- •Формування української державності в ході визвольної війни під проводом б.Хмельницького
- •Загострення кризи української державності у 1657-1663 рр. Політика і.Виговського і ю.Хмельницького.
- •4. Розкол України на Лівобережну та Правобережну.
- •5. Петро Дорошенко у боротьбі за незалежність українських земель.
- •6. Причини поразки національно-визвольних змагань середини хvіі ст.
- •Контрольні запитання і завдання:
- •Література
- •Наступ на політичну автономію України. Політика
- •2. Україна в роки Північної війни
- •3. Перший український уряд в екзилі. Конституція Пилипа Орлика.
- •Контрольні запитання і завдання:
- •Лекція 8: Правобережна Україна наприкінці хvіі- хvііі ст.
- •Література
- •1. Політичний статус Правобережжя.
- •2. Гайдамацький рух: причини, характер, розмах.
- •3. Загарбання українських земель Росією та Австрією.
- •Контрольні запитання і завдання.
- •Лекція 9: Українські землі у складі Росії в другій половині
- •Література
- •1. Модернізаційні процеси в Російській імперії та Україна. Скасування кріпацтва.
- •2. Соціально-економічний розвиток українських земель у пореформену добу.
- •3. Суспільно-політичні процеси в українських землях
- •Контрольні запитання і завдання:
- •Література
- •1. Активізація національного руху в Наддніпрянщині.
- •2. Україна в роки революції 1905-1907 рр.
- •3. Столипінська реакція.
- •Контрольні запитання і завдання:
- •Лекція 11-12: Українська національно-демократична революція
- •Література
- •1. Створення Центральної Ради та її політична діяльність.
- •2. Українська держава гетьмана п.Скоропадського.
- •4. Політика Директорії та її наслідки.
- •5. Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях
- •5. Уроки українських визвольних змагань.
- •Контрольні запитання і завдання.
- •Лекція 13: Радянська Україна в першій половині 20-х років хх ст.
- •Література
- •1. Урср на початку 20-х років.
- •2. Нова економічна політика.
- •3. Політика українізації.
- •Контрольні запитання і завдання:
- •Література
- •1. Польська політика щодо Західної України
- •2. Національно-визвольний рух в Західній Україні
- •3. Українські землі під румунською окупацією
- •4. Закарпаття у складі Чехословаччини. Карпатська Україна.
- •Література
- •1. Радянсько-німецькі договори 1939 р. І західноукраїнські землі.
- •28 Червня 1940 р. Румунський уряд заявив про свою згоду передати Радянському Союзу Бессарабію і Північну Буковину.
- •3. Напад Німеччини на срср. Бойові дії на території України в 1941-42 рр.
- •Контрольні запитання і завдання:
- •Література
- •1. Зміни в суспільно-політичному житті України після смерті Сталіна.
- •2. Економічні реформи м.С.Хрущова та їх наслідки.
- •3. Основні тенденції та характерні риси духовного життя в Україні.
- •Контрольні запитання і завдання:
- •Лекція 17: Україна в період загострення кризи радянської системи
- •Література
- •1.Економічна реформа середини 60-х років та її згортання. Наростання кризових явищ.
- •2. Суспільно-політичне життя та духовний розвиток суспільства.
- •3. Дисидентський рух.
- •Контрольні запитання і завдання:
- •Література
- •1. Суспільно-політичний процес після проголошення незалежності.
- •3 Грудня 2004 р Верховний су4д виніс рішення про переголос4ування іі туру президентських виборів.
- •8 Грудня вр прийняла пакт документів про політичну реформу (набрала чинності з вересня 2005 р.), переобрання цвк.
- •26 Грудня 2004 р. – переголосування іі туру. Переміг в.А.Ющенко (51,99 %).
- •2. Труднощі і перспективи економічного розвитку.
- •3. Україна в системі міжнародних відносин.
- •4. Духовне життя суспільства.
- •Контрольні запитання і завдання:
- •Навчально-методичне видання
- •43018 М. Луцьк, вул. Львівська, 75.
3. Напад Німеччини на срср. Бойові дії на території України в 1941-42 рр.
22 червня 1941 р. після сигналу "Дортмунд" фашистська Німеччина раптово напала на СРСР. Сконцентровані у мобільні угруповання "Північ", "Центр" і "Південь" німецькі армії швидко просувалися на Ленінград, Москву та Київ. За три тижні війни глибина вторгнення на головних напрямках — 400—600 км, 28 радянських дивізій було повністю розгромлено, а ще 72 дивізії втратили понад 50% особового складу — це 3/5 військ, що перебували у західних округах. Уже 16 липня Гітлер ставив питання про приєднання до третього рейху радянських територій — України, Білорусії, Прибалтики та інших районів.
Раптовий напад Німеччини спричинив шок у сталінського партійно-державного керівництва. У перші дні війни воно не виявило належної оперативності. Лише 3 липня Сталін виступив по радіо, закликавши народ дати відсіч агресору. З перших днів війни в Україні розпочалася активна мобілізація: 2,5 млн громадян України було мобілізовано у діючу армію, 1,5 млн добровільно вступили до лав народного ополчення. На п’ятий день війни в УРСР було створено комісію з евакуації.
Основними причинами поразок Червоної армії на початку війни були: раптовість фашистського нападу; матеріальна непідготовленість до війни, незавершеність процесу переозброєння СРСР; відсутність надійних союзників, міжнародна ізоляція Радянського Союзу; розпорошення сил Червоної армії на кордонах, масові репресії наприкінці 30-х років проти армійського командного складу; некомпетентність воєнно-стратегічного керівництва тощо.
Український напрямок для Гітлера був одним із головних, і це чітко виявлялося у процесі експансії проти СРСР. Уже 18 серпня 1941 р. він припиняє наступ на Москву і переорієнтовує вістря головних ударів на Ленінград і Київ, наголошуючи, що наступ на столицю України — "безпосереднє стратегічне завдання".
Така зміна акцентів була зумовлена багатьма факторами: економічними — захоплення України суттєво підривало військово-промисловий потенціал СРСР і забезпечувало Німеччину ресурсами для ведення війни (напередодні війни частка УРСР в Радянському Союзі становила у видобутку вугілля 50,5%, залізної руди — 67,6, у виплавлянні чавуну — 64,7, сталі — 48,9%); воєнними — окупація України не тільки створювала вигідний плацдарм для подальшої експансії, а й давала змогу “нейтралізувати" Крим, який Гітлер називав "радянським авіаносцем для нанесення ударів по румунських нафторозробках"; морально-політичними — взяття Києва могло підняти рейтинг Німеччини на міжнародній арені.
На території України групі німецьких армій "Південь", якою командував генерал-фельдмаршал фон Рундштедт, протистояли війська Київського особливого і Одеського воєнних округів. На цьому напрямку німці мали незначну кількісну перевагу в живій силі 1:1,4, але значно поступалися у техніці: у радянських частинах було в 1,3 раза більше гармат і мінометів, у 4,9 раза — танків і в 2,4 раза літаків. Проте навіть за таких сприятливих для Червоної армії обставин втримати німців на радянському кордоні не вдалося. У середині липня 1941 р. на житомирсько-київському, уманському і одеському напрямках точилися вирішальні бої.
Найбільші оборонні операції:
(липень—вересень 1941 р.) – тривала оборона Києва. Гітлерівці втратили під стінами української столиці понад 100 тис. війська. Після прориву німецькими військами Південно-Західного фронту захисники Києва опинилися перед загрозою оточення. Проте Сталін, незважаючи на реальні обставини, не дозволив військам своєчасно відійти".
Героїчна оборона Севастополя (30 жовтня 1941 р. по 4 липня 1942 р.). За 8 міс. Ворог втратив тут майже 300 тис. осіб.
оборона Одеси, що тривала 73 дні. (4 серпня – 16 жовтня 1943 р.) Сковуючи 18 дивізій противника, вона дала змогу відійти Південному фронту за Дніпро і організувати оборону. Проте наприкінці вересня Червона армія змушена була залишити Одесу і вести оборонні бої на Кримському півострові.
Розгром у грудні 1941 р. під Москвою 38 німецьких дивізій зірвав плани "Бліцкригу", створивши умови для контрнаступу радянських військ. У березні наступного року Генеральний штаб запропонував план операції на весну і початок літа 1942 р. Головна ідея цього документа — активна стратегічна оборона, накопичення резервів, а потім — рішучий наступ. Сталін же наполягав на серії наступальних операцій на окремих напрямках, підкреслюючи: "Не сидіти ж нам в обороні склавши руки і чекати, доки німці вдарять першими".
Радянські війська зазнали поразки у Криму (у лютому—квітні 1942 р.) Кримський фронт змушений був перейти до оборони. Уже 8 травня перейшло у наступ ударне угруповання гітлерівців. Внаслідок невмілої організації оборони командуючим Кримським фронтом генерал-лейтенантом Д. Козловим, некомпетентних втручань у воєнні справи представника Ставки ВГК Л. Мехліса, битва закінчилася цілковитою катастрофою для радянських військ і втратою Керченського півострова.
Катастрофічною поразкою завершився і початий 12 травня 1942 р. наступ на харківському напрямку. Погана організація, недостатнє матеріальне забезпечення, тактичні помилки призвели до трагедії (у полон потрапило 240 тис. червоноармійців).
Поразки радянських військ в Україні та Криму різко змінили ситуацію на користь німців. Оволодівши стратегічною ініціативою, вони 28 червня 1942 р. розпочали широкомасштабний наступ. 22 липня 1942 р., після захоплення гітлерівцями м. Свердловська Ворошиловградської області, вся територія Української РСР була остаточно окупована.
Отже, некомпетентність воєнно-стратегічного керівництва, незавершеність процесу переозброєння, мобілізаційна неготовність армії, багато тактичних прорахунків та інші фактори стали основними причинами трагічних поразок та катастроф на початковому етапі війни. Незважаючи на те що Червона армія чинила героїчний опір, сковуючи значні сили противника, все ж поразки під Києвом, Харковом, у Криму та в інших бойових операціях призвели до загибелі та полону сотень тисяч солдатів та офіцерів; окупації України; переходу стратегічної ініціативи до рук Гітлера.