- •1Коклен – старший. Мистецтво актора. «Мистецтво», 1937. Ступеню щирості, сили й глибини, на які даний актор в
- •Актор і глядач
- •Свобода зовнішня й внутрішня
- •О ц і н к а ф а к т у сценічне виправдання – шлях до віри
- •4. Для того, щоб плоди творчої фантазії актора могли «під- сценічне ставлення – шлях до образу
- •Сценічне ставлення та оцінка факту
- •1. Вольове походження. 2. Наявність мети. В залежності від об’єкту впливу психічні дії мож-
- •Домашні етюди
- •5. Живопис, скульптура та архітектура того часу
- •Робота режисера над мізансценою
- •Щоденник спостережень. Дуже добре, якщо май- на якому головним чином заснована наша творчість. Я
- •Режисерська розповідь. Записи в щоденнику допов- йте вчинки з обставинами, запитуйте себе: «Чому люди-
- •Режисерський показ. Він полягає в тому, що сту- вправи.
- •1. Вправа на зорову увагу. Виконується без людей. Лиш кілька предметів мають під-
- •2. Впправи на слухову увагу. Слід з цілком конкретних життєвих ситуацій. Потім мож-
- •Вправи на ставлення й оцінку факту
О ц і н к а ф а к т у сценічне виправдання – шлях до віри
Ставлення другої групи (вони з’являються в процесі дії) Шлях до сценічної віри – через переконливе для
називають також оцінкою факту. Нові факти, що виникають актора пояснення, через захоплюючу мотивацію всього,
на сцені, вимагають від актора-образу певної оцінки. Звідси що відбувається на сцені, і що він сам робить в своїй ро-
вимога: актор повинен вміти правдиво й органічно оцінювати лі.
сценічні факти, - вміти вірно сприйняти несподіванку, хоч ця Секрет акторської віри в добре знайдених відпові-
- 52 - - 49 -
дях на питання: «чому?», «навіщо?», «для чого?». Додамо до правдовувати все, що стосується його життя на сцені в
цього питання: «коли?», «де?», «яким чином?», «за яких об- якості образу.
ставин?» і т.д. Відповіді на ці запитання К.С.Станіславський
називав сценічним виправданням. СПЕЦИФІКА АКТОРСЬКОГО УЯВЛЕННЯ
Виправдати – означає пояснити. Але тільки ті пояснен- Процес фантазування має свою специфіку в кож-
ня, які повністю реалізують формулу «МЕЕНІ ПОТРІБНО», ному мистецтві. Уява письменника відрізняється від уяви
мають право називатися сценічним виправданням. Мотивація художника чи музиканта. Існує також специфічна актор-
повинна бути більш ніж переконливою – захоплюючою для ська уява.
самого актора. Специфічність акторської уяви полягає в тому, що
Отже, сценічним виправданням ми називаємо вірну для для актора фантазувати – означає внутрішньо програ-
вистави й захоплюючу для самого актора мотивацію. вати. Уявляючи, актор відчуває самого себе діючим в
Виправдання – в особливому, сценічному змісті. Виправ- якості образу. Він думає про образ не «він», а завжди -
дати – означає зробити для себе правдою. Зробити для себе і «я».
для глядача вимисел художньою правдою. Для того, щоб в майбутньому злитися зі своїм об-
Виправдати вчинки негативного героя не означає виправ- разом на сцені, актор має попередньо «зливатися» з ним
дати його аморальні вчинки. Необхідно встановити мотиви та багато разів у своїй уяві.
їхню мету і, таким чином, розкрити перед глядачем сутність Акторська уява нагадує дитячі мрії, уявлення, фан-
його поведінки. В результаті наш моральний вирок такому об- тазії. Недаремно робота актора на сцені зветься грою.
разу може виявитись ще суворішим, ніж без цього пояснення. Його найдорожча професійна якість виявляє себе в здат-
ності вірити в правду вимислу, яку часто називають ак-
ВИПАДКОВОСТІ НА СЦЕНІ ТА ЇХНЄ ПОЯСНЕННЯ торською наївністю.
Значення виправдань в роботі актора величезне. Актор, У акторської фантазії є ще одна особливість. Фан-
що володіє майстерністю сценічних виправдань, не боїться тазії художника ґрунтуються на зорових враженнях, му-
ніких несподіванок і випадковостей на сцені. зиканта – на слухових. А у фантазії актора всі п’ять чут-
Будь-яка випадковість на сцені негайно має бути ви- тєвих органів беруть участь, але найголовніші з них ті,
правдана – так звучить закон внутрішньої техніки акторсько що пов’язані з дією. Дія ж, це акт психофізичний. Фанта-
го мистецтва. З допомогою виправдань випадковість вводи- зуючий актор фактично залишається нерухомим, але м’я-
ться в логіку сценічного життя, як кажуть актори, вона має зи його працюють, щоправда, настільки, що ці рухи мож-
бути «обіграна». Справжній актор не тільки не боїться неспо- на назвати зародками рухів (або м’язовими уявленнями).
діванок на сцені, навпаки, він їх любить. Ці випадковості сти- В психіці актора з’являються зародки почуттів (або емо-
мулюють фантазію актора, зміцнюють його сценічну віру, по- ційні уявлення).
силюють її, даючи акторові велику творчу насолоду. Якщо ми добре знаємо ставлення людини (до ре-
Отже, для того, щоб здобути цілковиту переконаність у чей, людей, фактів, подій), це означає, що ми знаємо цю
всіх своїх сценічних вчинках і грати з впевненістю й творчим людину в її внутрішній сутності. Тому працювати над
спокоєм, які характерні для великих майстрів сцени, актор по- роллю – означає шукати ставлення. Якщо актор зробив
винен виробити звичку добросовісно, старанно й докладно ви- ставлення образу своїми ставленнями – це означає, що
- 50 - - 51 -
Навряд, щоб у житті будь-якої людини був такий день, несподіванка добре відрепетирувана. Наперед відоме
коли б їй не довелося просити, пояснювати, дорікати, жар- слід сприйняти, як несподіване. В цьому головні трудно-
тувати, втішати, відмовляти, вимагати, обдумувати, при- щі акторського мистецтва, але саме в цьому й виявляє-
знаватися, попереджати, втримуватися, хвалити, лаяти, ться талант актора. Таланту навчити неможливо, але нав-
слідкувати і т.п. Все це і є звичайні психічні дії. Саме з них чити максимально створювати необхідні умови для емо-
і складається акторська гра, акторське мистецтво, як із зву- ційно точної оцінки кожної події на сцені не тільки мож-
ків складається музика. Послідовно виконуючи вірно знайде- ливо, а й необхідно. Найважливішою умовою цього є по-
ні фізичні чи прості психічні дії в запропонованих п’єсою об- передня заготовка стійких і міцних ставлень накопиче-
ставинах, актор і створює основу заданого образу. Фізичні дії них дійовою особою протягом всього життя. Без такої за-
можуть бути засобом (пристосуванням) для виконання якоїсь готовки неможливі вибухи сценічної віри актора, органі-
психічної дії. Наприклад, щоб когось втішити, слід підійти, чної емоційної оцінки сценічних несподіванок.
покласти руку на плече, зазирнути в очі, - виконати ці фізичні Лише перетворюючи всі ставлення образу в свої
дії. Але фізичні дії підпорядковані психічному завданню. Ад- власні, роблячи їх для себе звичними, підкріплюючи їх з
же кожна з фізичних дій матиме вплив психічного завдання. допомогою своєї фантазії живими конкретними фактами
Підійти, щоб втішати, не так, як підійти, щоб допитати і т.п. біографії героя, переживаючи ці факти в своїй творчій
Часто фізична й психічна дії відбуваються паралельно. уяві, актор зможе вірно й органічно прийняти й оцінити
Наприклад, жінка прибирає кімнату і в цей же час свариться несподіваний факт, а потім почати діяти.
з чоловіком. Хіба психічна дія сварки не вплине на характер Отже, зосереджена увага актора та його віра в
фізичної дії прибирання кімнати? І навпаки, несподіванка в правду вимислу народжують в акторі потрібні ставлен-
прибиранні (знайшлась колись загублена річ) може вплинути ня, а ці ставлення служать тим ґрунтом, на якому заро-
на характер сварки або й зовсім її припинити. джується дія.
Отже, фізичні дії можуть здійснюватися, по-перше, як
засіб виконання психічного завдання, і, по-друге, паралельно з П Р А К Т И Ч Н І В И С Н О В К И
психічним завданням. Тобто, - обов’язкова взаємодія між фі- З усього сказаного можна вивести правило:
зичними та психічними діями. Ведуча роль належить психіч- 1. Кожну мить свого перебування на сцені актор пови-
ній дії, або переходить від однієї до іншої в залежності від то- нен бути до кінця серйозним, тобто, вірити в правду
го, яка мета для людини в даний момент важливіша. всього, що відбувається на сцені (ставитись до вимислу,
як до правди).
ВИДИ ПСИХІЧНИХ ДІЙ 2. З допомогою вірних для вистави і захоплюючих для
УМОВНИЙ ХАРАКТЕР КЛАСИФІКАЦІЇ актора мотивацій (сценічних виправдань) актор має до-
Психічні дії можуть бути: а) мімічними б) словесними. магатися цілковитої внутрішньої переконаності в необ-
Міміку дій необхідно відрізняти від міміки почуттів. Мі- хідності всього, що він робить на сцені (за формулою
міка дії має вольовий характер, а міміка почуттів мимовільна. «МЕНІ ПОТРІБНО!») Лише тоді він зможе повірити в
Можна, наприклад, прийняти рішення висловити докір з до- правду вимислу, і його гра стане переконливою для гля-
помогою погляду, без слів і виконати його. Але неможливо дача.
захотіти мімічно впадати у відчай, гніватись, радіти і т.п. Це Сценічне виправдання – шлях до віри. Все, що зна-
- 56 - - 53 -
ходиться й відбувається на сцені (включаючи й випадковос- зією в сценічну реальність, в художню правду вимислу.
ті) має бути виправдане акторською фантазією.