4. Для того, щоб плоди творчої фантазії актора могли «під- сценічне ставлення – шлях до образу

готувати» його сценічну гру, треба, щоб його фантазія: В творчому перетворенні об’єкту ми знаходимо

а) створювала не тільки факти, не анкетні дані та загальні два моменти: перший – створення нової творчої реально-

місця, а яскраві живі уявлення (образи), чуттєво-конкретні сті, другий – знаходження суб’єктивного ставлення до

й захоплюючі для самого актора; цієї реальності даного персонажу п’єси.

б) мала б характер притаманний саме акторській фантазії, Наприклад, актор бере в руки якийсь предмет. Для

тобто примушувала б актора внутрішньо програвати все про сцени – це бомба. Він повинен сприйняти для себе (і для

що він фантазує (примушувала б діяти в уяві в якості образу, глядача) цей предмет як справжню бомбу (повірити в це)

приводячи в дійовий стан його м’язову пам'ять). і, по-друге, поставитись до нього так, як мав би постави-

тись до цього предмету даний образ.

Засвоюючи ставлення образу, актор тим самим ро-

Розділ восьмий биться іншим, перевтілюється в заданий йому образ.

Сценічне ставлення та оцінка факту

Фантазія актора – процес перетворення об’єкту в щось ФІЗИЧНІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ ДІЇ,

зовсім інше, що виявляється у зміні ставлення до об’єкту. ПРОПОНОВАНІ ОБСТАВИНИ І СЦЕНІЧНИЙ

Все, що знаходиться на сцені, актор не має права спри- ОБРАЗ

ймати так, як ці предмети вимагають. Намальований «задник» Хоча б умовно ми маємо розрізняти два основних

- море для актора, чистий аркуш паперу – змістовний лист, види людських дій: 1) фізична і 2) психічна.

молодий актор у гримі – старезний дідуган і т.д. Вистава йде Фізичними діями ми називаємо дії, які мають за

в сотий раз, а репліку про щось несподіване актор має сприй- мету внести ту чи іншу зміну в оточуюче людину сере-

мати, ніби вперше її чує. довище, в той чи інший предмет, і для здійснення яких

Актор повинен вміти встановлювати й змінювати у вимагається затрата переважно фізичної (м’язової)

відповідності з завданням свої сценічні ставлення. Без такої енергії.

здібності актором стати неможливо. До даного виду належать всі різновиди фізичної

Яким же законам підпорядковується оволодіння цією роботи.

здібністю? В попередньому розділі ми вияснили, що будь- Психічними ж діями ми називаємо дії, які мають

який об’єкт на сцені актор сприймає таким, яким він є, але за мету впливати на психіку (почуття, свідомість, во-

ставиться до нього так, як йому задано образом. Це він здій- лю) людини.

снює за допомогою творчої віри в правду вимислу, фантазії, Об’єктом може бути не лише свідомість іншої лю-

яка надає необхідні сценічні виправдання. дини, а й власна свідомість діючого.

Таким чином увага й віра зцементовані за допомогою ря- Психічні дії – найвища для актора категорія сцені-

ду сценічних виправдань в єдине нерозривне ціле викликають чних дій. Саме за їхньою допомогою здійснюється та бо-

в психіці актора нове ставлення до об’єкту і таким чином пе- ротьба, яка складає зміст будь-якої ролі й будь-якої п’є-

ретворюють цей об’єкт в нову, народжену акторською фанта- си.

- 54 - - 55 -

ЗНАЧЕННЯ НАЙПРОСТІШИХ ФІЗИЧНИХ ДІЙ завжди виглядатиме фальшиво. Шукати мімічну форму

У ТВОРЧОСТІ АКТОРА для вираження дії актор має право, але шукати мімічну

В останні роки свого життя К.С.Станіславський вво- форму для вираження почуттів він не повинен ні в яко-

дить в систему нове поняття: «метод простих фізичних дій». му разі. Вона має народитися сама в процесі дії.

Він домагався від акторів, щоб вони, перш ніж шукати «вели-

ку правду» важливих і глибоких психічних завдань ролі, до- ЗАРОДЖЕННЯ СЦЕНІЧНОЇ ДІЇ

моглися «малої правди» при виконанні найпростіших фізич- Момент зародження дії надзвичайно важливий і

них дій. відповідальний в творчому процесі актора. Тут не можна

Потрапляючи на сцену, актор спочатку розучується ви- допуститися помилки, фальші, внутрішнього вивиху, бо

конувати найпростіші фізичні дії. Він підсвідомо вважає, - саме цей момент у значній мірі визначає успіх всієї нас-

«на людях» (перед глядачами) не можна рухатись, говорити, тупної роботи. Це означає, що актор має вміти підвести

співати, бігти, стояти, сидіти, як він робив це в житті, автома- себе до дії, бо, як говорить К.С.Станіславський, - «голов-

тично. Адже в житті всі дії актора виконувалися, бо вони на не не в самій дії, а в природному зародженні потягів до

той час були необхідні, а на сцені актор повинен спочатку по- неї». Він рекомендує навіть на початку роботи над рол-

вірити, що це йому потрібно. лю, не виконуючи дій фізично, лише підвести себе від

«В житті,.. якщо людині необхідно щось зробити, - гово- одного вірного завдання й дії до іншого, обмежуючись

рить Станіславський, - вона просто робить це. На сцені ж вона «лише збудженням внутрішніх потягів до дії» і «закріп-

здійснює ті ж самі дії приблизно, майже так, як у житті. А ленням цих потягів повтореннями».

треба не приблизно, а ще сильніше, яскравіше, виразніше».

Досвід показує, - найменша неправда, ледь-ледь помітна ПРАКТИЧНІ ВИСНОВКИ

фальш при виконанні фізичної дії повністю руйнує правду пси- Говорячи про сценічне ставлення, ми зрозуміли:

хічного життя. Правдиві виконання найнезначнішої фізичної 1) Актор має вміти шукати й знаходити, робити свої-

дії, збуджуючи сценічну віру актора, позитивно впливають на ми ставлення, які вимагає його роль.

виконанняня ним значних психічних завдань. 2) До всього, що знаходиться й відбувається на сцені,

«Секрет мого прийому зрозумілий, - говорить Станіслав- актор має вміти ставитись у відповідності з вимогами

ський. – Справа не в самих фізичних діях, а в тій правді й вірі в художнього вимислу даної п’єси і даної ролі.

них, які ці дії допомагають нам викликати й відчувати їх в собі. 3) Актор має вміти будь-який факт сценічного життя

В кожній фізичній дії прихована внутрішня дія, переживання». прийняти як несподіваний і вірно(у відповідності з пси-

Візьмемо, наприклад, таку просту фізичну дію, як одяган- хологією образу) оцінити цей факт.

ня пальта. Ця дія може бути виконана на сцені вільно, невиму- 4) Актор має вміти з допомогою зосередженої уваги,

шено й правдиво лише тоді, коли ми дамо собі відповіді на без- сценічної віри та вірних сценічних ставлень підводити

ліч запитань пов’язаних з цією дією. Слід одягати його повіль- себе до органічної дії.

но чи поспіхом? Я одягаю пальто, щоб кудись піти, чи мені

зимно? Яке це пальто – старе чи нове, моє чи мого друга? І т.д., Розділ дев’ятий

і т.п. Враховуючи відповіді на такі запитання, я одягатиму це С Ц Е Н І Ч Н А Д І Я

пальто відповідно до запропонованих обставин і виправдань. Для дії характерні дві ознаки:

- 60 - - 57 -