12. 3. Глобальні проблеми людства

Категорія “глобальні проблеми” з’явилася в науковій літера­турі наприкінці 1960-х років. Її виникнення пов’язане з набут­тям міжнародними відносинами планетарного характеру. На початку 1990-х років стало очевидним, що глобальні проблеми являють собою сукупність загальнолюдських ускладнень, які приховують у собі небезпеку для всього людства, а тому для розв’язання їх необхідні спільні зусилля всього міжнародного співтовариства Сьогодні дослідники дедалі частіше сходяться у висновках, що ефективне розв’язання окремих проблем з числа глобальних неможливе, якщо не підійти до їх аналізу як систем­ної цілісності, що має свою структуру і динаміку розвитку.

При всьому зовнішньому розходженні характеру прояву і джерел виникнення окремих проблем між ними існує певний взаємозв’язок. Усі вони, по-перше, торкаються життєдіяльності усього людства, по-друге, репрезентують себе як об’єктивний фактор розвитку суспільства в планетарному масштабі, по-третє, загрожують підірвати основи існування міжнародного співтовариства, по-четверте, вимагають спільних дій з боку дер­жав з різним соціально-економічним устроєм у їх вирішенні.

Спектр глобальних проблем не тільки надзвичайно широ­кий, але й зачіпає основи національної безпеки кожної країни світу незалежно від сучасного рівня її соціально-економічного розвитку та місцезнаходження на землі. На сьогодні найбільш суттєвими проблемами, які постають перед людством, є такі: енергетична, сировинна, соціальна, інформаційна, технологічна, екологічна, епідемічна та контроль за озброєннями. Ці пробле­ми зумовлюють постійно зростаючі зусилля всіх країн і народів світу з тим, щоб:

– досягти виробництва необхідної кількості енергії різних видів, забезпечити себе енергоресурсами для стійкого еко­номічного розвитку, особливо за умов кризових ситуацій;

– забезпечии необхідні темпи економічного розвитку, а населення - якісною питною водою;

• призупинити неконтрольоване зростання чисельності населення, яке супроводжується небезпечним загострен­ням негативних соціальних явищ і погіршенням рівня життя, що спровокувало нові глобальні проблеми – міжнародний тероризм, нелегальну еміграцію, наркобізнес, нелегальну торгівлю зброєю, транснаціональну злочинність, відродження піратства та работоргівлю;

• мати доступ до відкритих міжнародних інформаційних ресурсів і захистити свій інформаційний суверенітет, адже небезпека полягає в тому, що інформаційні засоби дедалі частіше стають об’єктами інформаційних атак, особливо в таких галузях, як енергетика, фінанси, військова справа, що може привести до катаклізмів глобального характеру;

• володіти сучасними виробничими технологіями та ліквідувати при цьому застарілі підприємства підвищено­го ризику (виробничі технології, що стрімко розвивають­ся, стають головною рушійною силою створення багатства, тому технологічно розвиненим країнам сьогодні належить85% світового валового внутрішнього продукту і 80%світових експортних ринків і лише 15% і 20% відповідно припадає на країни, що розвиваються, і в яких проживає переважна більшість населення планети);

• зберегти природній стан навколишнього середовища і підви­щити екологічну культуру світового співтовариства, адже небезпека полягає в тому, що людство саме руйнує середо­вище свого життя (подальше потепління клімату землі, підвищення рівня Світового океану вже у найближчій пер­спективі можуть поставити на порядок денний необхідність евакуації населення островів, архіпелагів і прибережних рай­онів);

• запобігти поширенню природних осередкових інфекцій і виникненню їхніх нових мутацій (сьогодні інфекційні зах­ворювання - причина чверті смертей серед населення планети, за останні ЗО - 40 років, наприклад, в Африці загинуло від захворювання на СНІД значно більше людей, ніж від воєн на тому ж континенті);

• попередити поширення технологій виробництва зброї масового знищення, засобів її доставки та установити контроль над поширенням звичайних засобів ураження (на сьогодні, за даними експертів ООН, тільки 60% світо­вої торгівлі стрілецькою зброєю вважається легальною, інша частина – це тіньовий бізнес, що зумовлює наявність її у терористів і незаконних збройних формуваннях);

♦ запобігти тероризму, який останнім часом набрав плане­тарного масштабу (небезпека тероризму криється не лише у загрозі життю окремих людей; на прикладі подій, що сталися 11 вересня 2001 р. у США, стало безперечним, що тероризм почав переслідувати цілі глобального характе­ру, акти тероризму можуть спровокувати значний за свої­ми масштабами воєнний конфлікт, а тому на передній план у геополітиці вийшли проблеми глобальної безпеки, регіональна і міжнародна взаємодія).

Таким чином, наявність глобальних проблем примушує людство по-справжньому усвідомлювати свою родову спільність, пріоритет загальнолюдських цінностей. Цей процес впливає на сферу міжнародних відносин, на розробку та реалі­зацію зовнішньої політики кожної держави.

У своїй зовнішньополітичній діяльності Україна керується такими геополітичними пріоритетами:

• Україна - це європейська країна, тому вона має укріплю­ вати, розширювати всебічні відносини з державами Європи з метою інтегрування в європейські структури;

• Україна - це колишня республіка СРСР, яка була тісно пов’язана з усіма колишніми республіками, й надалі по­ требує збереження та подальшого розвитку взаємовигідних відносин з ними;

• Україна - морська держава, а тому для неї є актуальними взаємовигідні відносини з країнами Чорноморського та Середземноморського басейнів;

– Україна не в змозі самостійно забезпечити себе сировин­ ними ресурсами (нафта, газ, золото, алмази тощо), а це змушує її закуповувати їх за кордоном – у Росії, Туркменії, Ірані та інших країнах.