- •10. Суб єкти мп- носіїміжнар. Прав і обов язків, що витікають з норм мп.
- •11. Держава є основним суб єктом мп. Всі держави мають статус суб єкта мп. Лише держава має повну право- та дієздатність. Саме держави можуть створювати інші суб єкти мп.
- •20. Правопреемстве государств относительно государственной собственности, государственных архивов и государственных долгов
- •27. Обставини, щов виключають відповідальність держав:
- •Принципи права міжнародних договорів
- •33. Першим кодифікованим актом в галузі права міжнародних договорів була Гаванська конвенція 1928 року про договори, що носила регіональний характер і діяла у Латинській Америці.
- •38. Право міжнародних договорів містить презумпцію дійсності договорів: кожний чинний договір є обов'язковим для учасників, поки інше не встановлено на основі міжнародного права.
- •39. У національне законодавство України про міжнародні договори входять такі нормативно-правові акти:
- •53. Співдружність Незалежних Держав (снд) — міждержавне об'єднання більшості пострадянських країн.
- •54. Організація північноатлантичного договору (нато)-1949 рік.
- •58. У 1863 році п'ятеро громадян Швейцарії - Анрі Дюнан, Гійом Анрі Дюфур, Гюстав Муан'є, Луї Аппіа та Теодор Монуар заснували Міжнародний Комітет Червоного Хреста (мкчх).
- •60. Поняття, джерела права зовнішніх зносин
- •62. Дипломатичне представництво — це орган зовнішніх зносин держави, що знаходиться за її межами на території іншої держави, для здійснення дипломатичних зносин із нею.
- •76. Відповідальність у міжнародному повітряному праві
- •79. Арктика - часть земного шара, ограниченная Северным полярным кругом, включающая в себя окраины материков Евразия и Северная Америка, а также Северный Ледовитый океан.
- •84. Территориальное море (территориальные воды) и его правовой режим
- •90. Міжнародні канали
- •96. Права женщин. Основу международно-правового механизма защиты прав женщин заложен в ст. 1 Устава оон, которая возлагает на государства обязанность уважать всех людей независимо от пола.
- •103. Початок війни і його правові наслідки. Театр війни
- •104. Воєнні дії між державами можуть закінчуватися укладанням перемир'я або капітуляцією однієї з них.
- •106. Міжнародно-правовий захист жертв війни
- •129. Нюрнберзький і Токійський міжнародні військові трибунали
- •130. Міжнародні кримінальні трибунали для Югославії і Руанди
- •133. Міжнародний кримінальний суд
- •142. Право мирного вирішення міжнародних спорів - галузь міжнародного права, принципи і норми якого визначають порядок врегулювання спорів між суб'єктами міжнародного права мирними засобами.
- •143. Переговори
- •150. Право міжнародної безпеки - галузь міжнародного права, принципи і норми якої регулюють взаємодію суб'єктів цього права з метою забезпечення миру і безпеки.
- •151. Миротворчі операції оон
- •152. Регіональні міжнародні організації
- •Универсальные организации
- •Процедура введения добровольного ограничения экспорта
- •Налоги как нетарифные ограничения
- •Защитные меры
- •Структура банка
- •Организационная структура опек
60. Поняття, джерела права зовнішніх зносин
Зовнішні зносини — частина загальної системи міждержавних відносин і міжнародної діяльності кожної держави, що охоплює лише офіційні, підтримувані за допомогою особливих державних органів переважно політичні зв'язки і відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного права з метою здійснення їх зовнішніх функцій мирними засобами відповідно до основних принципів міжнародного права.
Право зовнішніх зносин є галуззю сучасного загального міжнародного права, що складається із системи юридичних норм, які регулюють становище і діяльність суб'єктів міжнародного права у здійсненні їхніх зовнішніх зносин відповідно до основних принципів міжнародного права.
Джерелами права зовнішніх зносин є численні міжнародні договори, як двосторонні, так і багатосторонні, найважливішими з яких є Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 p., Віденська конвенція про консульські зносини 1963 p., Конвенція про спеціальні місії 1969 р. та Віденська конвенція про представництво держав у їх відносинах із міжнародними організаціями універсального характеру 1975 р., а також міжнародні звичаї та внутрішнє законодавство держав (наприклад, кількісний склад дипломатичних представництв, повноваження органів державної влади, які вступають в зовнішні зносини, порядок ввезення призначених для дипломатичних представництв предметів і звільнення їх від усіх митних зборів тощо).
Органи зовнішніх зносин — державні органи, за допомогою яких здійснюються зв’язки з іншими державами і міжнародними організаціями.
Види органів зовнішніх зносинЗакордонні — органи, які знаходяться за межами території держави. Вони в свою чергу поділяються на:
Постійні:
дипломатичні представництва держав (посольства і місії);
консульські представництва;
постійні представництва держав при міжнародних організаціях.
Тимчасові:
спеціальні місії, що направляються в інші держави для участі в церемоніальних заходах, ведення переговорів тощо;
делегації, що направляються для участі в міжнародних конференціях;
інші.
Внутрішньодержавні — органи, які постійно знаходяться на території держави. Вони в свою чергу поділяються на:
Органи, що представляють державу з усіх питань (парламент, глава держави, глава уряду, відомство іноземних справ)
Органи, що представляють державу тільки в одній галузі його зовнішніх зв’язків (міністерство зовнішньої торгівлі; інші міністерства і відомства в межах встановлених законом).
61. У структуру внутрішньодержавних органів зовнішніх зносин України входить:— парламент — Верховна Рада України;— глава держави — Президент України;— уряд — Кабінет Міністрів України;— відомство іноземних справ — Міністерство закордонних справ України;— міністерства та відомства України.
Відповідно до положень Конституції України Верховна Рада України: визначає основи внутрішньої і зовнішньої політики; заслуховує позачергові і щорічні послання Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України; оголошує по представленню Президента України стан війни і укладання миру; схвалює рішення Президента України про використання Збройних Сил України й інших військових формувань у випадку збройної агресії проти України; здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України; Президент України: є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України (стаття 102 Конституції України); він забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; звертається з посланнями до народу, щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Раді України про внутрішнє і зовнішнє становище України; представляє державу в міжнародних зносинах; здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави; веде переговори й укладає міжнародні договори України; приймає рішення про визнання іноземних держав; Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України: забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України; здійснює внутрішню і зовнішню політику держави, виконує Конституцію і закони України, акти Президента України; вживає заходів із забезпечення прав і свобод людини і громадянина; здійснює заходи із забезпечення обороноздатності і національної безпеки України; організує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади. Головними завданнями МЗС України є:— участь у реалізації державного суверенітету України в сфері зовнішньої політики, сприяння підвищенню міжнародного авторитету держави;— забезпечення в межах своїх повноважень проведення єдиного зовнішньополітичного курсу України з метою всебічного розвитку політичних, економічних, гуманітарних, наукових та інших зв'язків із закордонними державами;— розроблення й участь у здійсненні концепції розвитку зовнішньополітичної діяльності держави;— захист прав і інтересів України, її фізичних і юридичних осіб за кордоном; Міністерства і відомства України є органами зовнішніх зносин держави спеціальної компетенції, вони діють на підставі положень про відповідне міністерство або відомство, що розробляються і затверджуються Кабінетом Міністрів України, або їх підтверджує Президент України.
До закордонних органів зовнішніх зносин належать:— постійні органи (дипломатичні представництва: посольства і місії, консульські представництва, торгові представництва, постійні представництва держав при міжнародних організаціях);— тимчасові органи (спеціальні комісії або місії, що направляються в інші держави для участі в церемоніальних заходах, ведення переговорів і вирішення інших питань, делегації, що направляються для участі в міжнародних конференціях).