Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
международное єкзамен.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
04.08.2019
Размер:
258.19 Кб
Скачать

133. Міжнародний кримінальний суд

У 1918 р. відбулася в Римі Дипломатична конференція під егідою ООН прийняла Римський статут Міжнародного кримінального суду (далі - Суд). У роботі Конференції взяли участь делегації 160 держав. За прийняття Статуту проголосували 120 держав, включаючи Росію. Двадцять одна держава утрималося, і сім проголосували проти. Найбільш активно за обмеження повноважень Суду виступали США. Суд був заснований як постійний орган, що володіє юрисдикцією щодо осіб, відповідальних за найсерйозніші злочини, що викликають занепокоєння міжнародного співтовариства. При цьому мова йде тільки про ті злочини, які перелічені в Статуті. Міжнародний кримінальний суд не підмінює кримінальні суди держав. Його юрисдикція є заповнювати.

Свої функції Суд може здійснювати на території будь-якої держави-учасника Статуту, а на основі спеціальної угоди і на території будь-якої іншої держави. Суд є самостійним міжнародним органом. Він володіє міжнародною правосуб'єктністю. Відносини Суду з ООН будуть регулюватися його угодою з цією організацією. Місцем перебування є Гаага.

Юрисдикція Суду обмежена найбільш серйозними злочинами, що зачіпають інтереси міжнародного співтовариства в цілому. До таких злочинів віднесено: геноцид, злочини проти людяності, військові злочини і агресія. Держави пішли шляхом граничного обмеження кола злочинів, що відносяться до юрисдикції Суду.

До юрисдикції Суду віднесено й військові злочини, що здійснюються під час збройних конфліктів неміжнародного характеру. При цьому підкреслюється, що це положення не порушує відповідальність уряду за підтримання або відновлення права і порядку в державі або за захист єдності і цілісності держави всіма законними засобами (ч. 3 ст. 8).

Міжнародний кримінальний суд здійснює свою юрисдикцію, якщо:а) ситуація, при якій були здійснені одне або декілька злочинів, передається прокурору державою-учасницею;б) Прокурор почав розслідування за власною ініціативою.

Здійснення юрисдикції в таких випадках можливе за умови, що мова йде про держави, які є учасниками Статуту або визнали його юрисдикцію і відносяться до однієї з наступних категорій:а) держава, на території якого відповідні дії мали місце;б) держава, громадянином якої є звинуваченим обличчя.

Статут встановлює кримінальну відповідальність командирів та інших начальників за злочинні дії осіб, які перебувають під їх контролем.

Організація Суду. До складу Суду входять наступні органи: Президія, Апеляційне відділення, Судове відділення, Відділення попереднього виробництва, Канцелярія Прокурора і Секретаріат. Незалежним органом у складі Суду є Канцелярія Прокурора, що несе відповідальність за здійснення кримінального переслідування. Значення незалежності підкреслюється тим, що прокурор і його заступники обираються не Судом, а безпосередньо державами - учасниками Статуту строком на дев'ять років. Переобрання вони не підлягают. Судді, прокурор і його заступники, секретар Суду при виконанні своїх обов'язків користуються дипломатичним імунітетом. Робочі мови Суду - англійська і французька, офіційні - англійська, арабська, іспанська, китайська, російська і французька.

135. Міжнародне співробітництво та судова допомогу. Держави - учасники Статуту зобов'язані співпрацювати з Судом в розслідуванні злочинів і переслідування винних, що підпадають під юрисдикцію Суду (ст. 86). Держави повинні забезпечити, щоб їх внутрішнє законодавство передбачало відповідні форми співробітництва з Судом.

Статут детально регламентує передачу осіб Суду. При цьому проводиться різниця між передачею та видачею (ст. 102). Під передачею розуміється доставка особи державою до Суду, під видачею - доставка особи однією державою іншій відповідно до договору або внутрішнім законодавством. Ця різниця має юридичне значення. Як відомо, видача регулюється законодавством держав і міжнародними договорами. Втілена в Статуті ідея полягає в тому, що закони і договори держав про видачу не мають прямого відношення до передачі осіб Суду. Статут Міжнародного кримінального суду містить спеціальні положення на випадок конкуруючих запитів про видачу і передачу (коллідірующіе прохання - ст. 90).

При передачі особи Суду дотримується принцип спеціалізації: передане Суду особа не може переслідуватися за поведінку, що мало місце до передачі, інше, ніж те, за яке вона була видана. Разом з тим передбачено право Суду запропонувати передати особа державі відмовитися від наведеного положення (ст. 101).

136. Розслідування та кримінальне переслідування. Рішення про початок розслідування приймається Прокурором. Палата попереднього виробництва за заявою держави або у відповідних випадках Ради Безпеки ООН може переглянути рішення прокурора про початок розслідування або про відмову розпочати розслідування. У Статуті викладені загальноприйняті стандарти щодо прав людини в ході розслідування (ст. 55). До функцій Палати попереднього виробництва віднесено наступне:

а) за запитом Прокурора віддавати такі розпорядження і видавати такі ордери, які необхідні для проведення розслідування;б) на прохання осіб, заарештованих або викликаних до Суду, надавати їм допомогу в організації захисту;в) у разі необхідності забезпечувати безпеку підслідних, свідків і потерпілих.

Після початку розслідування Палата попереднього виробництва за запитом Прокурора видає ордер на арешт, попередньо переконавшись, що для цього є достатні підстави. Отримавши прохання про попередній арешт або про арешт і передачу особи Суду, держава - учасник Статуту зобов'язана негайно вжити заходів до виконання прохання у відповідності зі своїми законами.

Судовий розгляд. Суд засідає в Гаазі, але може вирішити провести процес і в іншому місці. Процес ведеться в присутності обвинуваченого і є відкритим.

Презумпція невинності сформульована таким чином: кожен вважається невинним, поки його вина не буде доведена в суді, відповідно до застосовуваних правом. Тягар доведення провини лежить на Прокурорі (ст. 66). Статут детально викладає права обвинуваченого у відповідності до міжнародних стандартів (ст. 67). Визначено порядок надання та оцінки доказів. При цьому докази, здобуті в порушення Статуту або міжнародно визнаних прав людини, не зізнаються. Статут визначає юрисдикцію Суду стосовно злочинів проти відправлення правосуддя.

Суд може призначити одну з таких покарань:а) позбавлення волі до 30 років або б) довічне ув'язнення у випадку особливо тяжких злочинів і з урахуванням особи засудженого. Додатково може бути ухвалене рішення про накладення штрафу.

Оскарження і перегляд. Рішення Судової палати про виправдання або судженні може бути оскаржено в апеляційній палаті Прокурором з таких підстав: процесуальна помилка, помилка у факті, помилка в праві. На цих же підставах рішення може бути оскаржено особою, визнаним винним, або Прокурором від його імені. В останньому випадку підставою може служити також все, що впливає на справедливість або обгрунтованість процесу або рішення.

Виконання. Покарання у вигляді позбавлення волі відбуває в державі, визначеному Судом зі списку держав, які висловили готовність брати засуджених. Суд здійснює контроль за тим, щоб утримання засуджених відповідало міжнародним договірним стандартам. Після відбуття ув'язнення особа, яка не є громадянином держави, у якій воно відбували ув'язнення, може бути передано державі, яка зобов'язана його прийняти, або державі, погодився його прийняти. При цьому враховується бажання особи (ст. 108).

Регламент Суда 1. В соответствии с настоящим Статутом и Правилами процедуры и доказывания судьи принимают абсолютным большинством голосов Регламент Суда, необходимый для обеспечения его повседневного функционирования. 2. При разработке Регламента и любых поправок к нему проводятся консультации с прокурором и секретарем. 3. Регламент и любые поправки к нему вступают в силу по их принятии, если судьи не примут иного решения. Непосредственно после их принятия они рассылаются государствам-участникам для представления замечаний. Они остаются в силе, если в течение шести месяцев против них не будет выдвинуто возражений со стороны большинства государств-участников.

137. Преступления против человечности

1. Для целей настоящего Статута "преступление против человечности" означает любое из следующих деяний, которые совершаются в рамках широкомасштабного или систематического нападения на любых гражданских лиц, если такое нападение совершается сознательно:a) убийство;b) истребление;c) порабощение;d) депортация или насильственное перемещение населения;e) заключение в тюрьму или другое жестокое лишение физической свободы в нарушение основополагающих норм международного права;f) пытки;g) изнасилование, обращение в сексуальное рабство, принуждение к проституции, принудительная беременность, принудительная стерилизация или любые другие формы сексуального насилия сопоставимой тяжести;i) насильственное исчезновение людей; 2. Для целей пункта 1:a) "нападение на любых гражданских лиц" означает устойчивое поведение, связанное с многократным совершением деяний, указанных в пункте 1, против любых гражданских лиц, предпринимаемых в целях проведения политики государства или организации, направленной на совершение такого нападения, или в целях содействия такой политике;b) "истребление" включает умышленное создание условий жизни, в частности лишение доступа к продуктам питания и лекарствам, рассчитанных на то, чтобы уничтожить часть населения;c) "порабощение" означает осуществление любого или всех правомочий, связанных с правом собственности в отношении личности, и включает в себя осуществление таких правомочий в ходе торговли людьми, и в частности женщинами и детьми;e) "пытки" означает умышленное причинение сильной боли или страданий, будь то физических или психических, лицу, находящемуся под стражей или под контролем обвиняемого; но пытками не считается боль или страдания, которые возникают лишь в результате законных санкций, неотделимы от этих санкций или вызываются ими случайно;g) "преследование" означает умышленное и серьезное лишение основных прав вопреки международному праву по признаку принадлежности к какой-либо группе или общности; 3. Для целей настоящего Статута понимается, что термин "гендерный" в контексте общества относится к обоим полам, мужскому и женскому. Термин "гендерный" не имеет какого-либо иного значения, отличного от вышеупомянутого.

139. . Военные преступления

1. Суд обладает юрисдикцией в отношении военных преступлений, в частности когда они совершены в рамках плана или политики или при крупномасштабном совершении таких преступлений. 2. Для целей настоящего Статута военные преступления означают: a) серьезные нарушения Женевских конвенций от 12 августа 1949 года, а именно любое из следующих деяний против лиц или имущества, охраняемых согласно положениям соответствующей Женевской конвенции:i) умышленное убийство;ii) пытки или бесчеловечное обращение, включая биологические эксперименты;iii) умышленное причинение сильных страданий или серьезных телесных повреждений или ущерба здоровью;iv) незаконное, бессмысленное и крупномасштабное уничтожение и присвоение имущества, не вызванное военной необходимостью;viii) взятие заложников;

b) другие серьезные нарушения законов и обычаев, применимых в международных вооруженных конфликтах в установленных рамках международного права, а именно любое из следующих деяний:i) умышленные нападения на гражданское население как таковое или отдельных гражданских лиц, не принимающих непосредственного участия в военных действиях;ii) умышленные нападения на гражданские объекты, т.е. объекты, которые не являются военными целями;v) нападение на незащищенные и не являющиеся военными целями города, деревни, жилища или здания или их обстрел с применением каких бы то ни было средств;vi) убийство или ранение комбатанта, который, сложив оружие или не имея более средств защиты, безоговорочно сдался;xi) вероломное убийство или ранение лиц, принадлежащих к неприятельской нации или армии;xii) заявление о том, что пощады не будет;

c) В случае вооруженного конфликта немеждународного характера серьезные нарушения статьи 3, общей для четырех Женевских конвенций от 12 августа 1949 года, а именно: любое из следующих деяний, совершенных в отношении лиц, не принимающих активного участия в военных действиях, включая военнослужащих, сложивших оружие, и лиц, выведенных из строя в результате болезни, ранения, содержания под стражей или по любой другой причине:i) посягательство на жизнь и личность, в частности убийство в любой форме, причинение увечий, жестокое обращение и пытки;ii) посягательство на человеческое достоинство, в частности оскорбительное и унижающее обращение;iii) взятие заложников;

e) Другие серьезные нарушения законов и обычаев, применимых в вооруженных конфликтах немеждународного характера в установленных рамках международного права, а именно любое из следующих деяний:i) умышленное нанесение ударов по гражданскому населению как таковому, а также умышленное нападение на отдельных гражданских лиц, не принимающих непосредственного участия в военных действиях;v) разграбление города или населенного пункта, даже если он взят штурмом;vii) набор или вербовка детей в возрасте до пятнадцати лет в состав вооруженных сил или групп или использование их для активного участия в боевых действиях;ix) вероломное убийство или ранение комбатанта неприятеля;x) заявление о том, что пощады не будет;xii) уничтожение или захват имущества неприятеля, за исключением случаев, когда такое уничтожение или захват настоятельно диктуются обстоятельствами конфликта.