58. У 1863 році п'ятеро громадян Швейцарії - Анрі Дюнан, Гійом Анрі Дюфур, Гюстав Муан'є, Луї Аппіа та Теодор Монуар заснували Міжнародний Комітет Червоного Хреста (мкчх).

МКЧХ - це нейтральна, безпристрасна і незалежна гуманітарна організація. Народилася вона на полі бою понад 130 років тому. Sui generis (організація особливого напряму) МКЧХ має повноваження (манадат), отримані від міжнародного товариства, виступає в якості нейтрального посередника між воюючими сторонами. МКЧХ є пропагандистом та хранителем міжнародного гуманітарного права, прагне забезпечити захист та допомогу жертвам збройних конфліктів, внутрішніх безладів та насильства усередині країни.

Мандат організації на надання захисту жертвам збройних конфліктів отриманий і закріплений у чотирьох Женевських конвенціях 1949 р. і Додаткових протоколах до них 1977 р. - гідних продовжувачів першої Женевської конвенції 1864 р.

Мандат і правовий статус додають МКЧХ особливого характеру. Будучи приватною неурядовою установою, вона відрізняється як від міжурядових організацій, наприклад тих, що входять у систему ООН, так і від неурядових організацій. Відповідно до цих угод, що відносяться до міжнародного права, МКЧХ надаються пільги та імунітети, якими зазвичай користуються тільки міжурядові організації (зокрема, юрисдикційний імунітет, завдяки якому МКЧХ не підлягає адміністративному і судовому переслідуванням, а також недоторканність приміщень, архівів та іншої документації). Ці пільги і привілеї забезпечують дві найважливіших умови діяльності МКЧХ - нейтральність і незалежність. МКЧХ уклав угоду зі Швейцарією, що гарантує йому волю дій і незалежність від швейцарського уряду.

Принцип, яким керується МКЧХ, полягає у тому, що навіть у війни є межі - межі, які обмежують методи і засоби ведення воєнних дій і поведінки комбатантів (учасників конфлікту). Майже всі держави зобов'язалися дотримуватися правил, що випливають з цього принципу і складають міжнародне гуманітарне право, в основі якого лежать чотири Женевські конвенції.

Місія МКЧХ полягає в тому, щоб, суворо дотримуючись принципів нейтральності і неупередженості, надавати захист і допомогу цивільним особам і військовослужбовцям, які постраждали від збройних конфліктів і внутрішнього безладу. До завдань МКЧХ входять: - відвідування військовополонених, а також цивільних осіб, затриманих у зв'язку з конфліктом; - розшук зниклих без вісти; - організація обміну листами між членами родин, розлучених у результаті конфлікту; - возз'єднання розлучених родин; - надання продовольства, води і медичної допомоги цивільним особам, що позбавлені всього самого необхідного; - поширення знань про міжнародне гуманітарне право і контроль за дотриманням його норм; - залучення уваги до порушень гуманітарного права і сприяння його розвиткові.

59. Дипломатія — це здійснення міжнародних відносин шляхом переговорів; сукупність засобів, що їх використовують посли й посланники з метою забезпечення переговорного процесу; праця або мистецтво дипломата».

Дипломатична служба України – це професійна діяльність громадян України, спрямована на практичну реалізацію зовнішньої політики України,захист національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном. Дипломатичний працівник є державним службовцем, який виконує дипломатичні або консульські функції в Україні чи за кордоном та має відповідний дипломатичний ранг.

Основними завданнями дипломатичної служби є: - забезпечення національних інтересів і безпеки України шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права; - проведення зовнішньополітичного курсу України, спрямованого на розвиток політичних, економічних, гуманітарних, наукових, інших зв'язків з іншими державами, міжнародними організаціями;- захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном; - сприяння забезпеченню стабільності міжнародного становища України, піднесенню її міжнародного авторитету, поширенню у світі образу України як надійного і передбачуваного партнера; - забезпечення дипломатичними засобами та методами захисту суверенітету, безпеки, територіальної цілісності та непорушності кордонів України, її політичних, торгово-економічних та інших інтересів;

Система органів дипломатичної служби: 1) Міністерство закордонних справ України (центральний орган виконавчої влади, який забезпечує проведення зовнішньої політики держави і координацію діяльності у сфері зовнішніх зносин України); 2) представництва Міністерства закордонних справ України на території України; 3) закордонні дипломатичні установи України (дипломатичні представництва та консульські установи Прийняття на дипломатичну службу здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли призначення на дипломатичні посади здійснює Президент України. Порядок проведення конкурсу для прийняття на дипломатичну службу визначається Кабінетом Міністрів України.