53. Співдружність Незалежних Держав (снд) — міждержавне об'єднання більшості пострадянських країн.

Цілі:

-співпраця в різних галузях

-всебічний розвиток держав-членів

-забезпечення прав та свобод людини

-взаємна правова допомога

-мирне вирішення суперечок та конфліктів

Орган:рада глав держав снд

Співдружність Незалежних Держав засвідчується "Біловезькою угодою" - документом, підписаним 7—8 грудня 1991 року Президентом України Леонідом Кравчуком, Президентом Росії Борисом Єльциним та Головою Верховної Ради Республіки Білорусь Станіславом Шушкевичем у Біловезькій Пущі під Брестом у садибі Віскулі (Білорусь), яким оголошено розпуск Союзу РСР і створення Співдружності Незалежних Держав. Окрема угода була укладена щодо здійснення єдиного контролю над наявною в державах ядерною зброєю. 8 грудня 1991р. на зустрічі керівників Білорусі, Росії та України в Біловезькій пущі було прийнято рішення про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД). 21 грудня у Алма-Аті до Співдружності приєдналося II з 15-й колишніх республік СРСР. Чотири інші (країни Балтії та Грузія) фактично підтримали цей історичний факт. країна є однією з засновниць Співдружності Незалежних Держав і розвиває співробітництво з державами СНД на основі Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав від 8 грудня 1991 року і Протоколу до цієї Угоди від 21 грудня 1991 року, який є його невід’ємною частиною, з урахуванням зауважень, зроблених Верховною Радою України при ратифікації (Постанова ВРУ «Про ратифікацію Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав»від 10.12.1991 №1958-XII) вказаної Угоди.

54. Організація північноатлантичного договору (нато)-1949 рік.

Завдання:захищати свободу і безпеку всіх її членів політичними та військовими засобами, відповідно до принципів статуту оон.

Керівні органи:північноатлантична рада, комітет оборонного планування, група ядерного планування,інші комітети, секретаріат.

Основні принципи співробітництва України з НАТО закріплені в Хартії про особливе партнерство між Укра­їною і НАТО, підписаній в Мадриді (Іспанія) 9 липня 1997 року. Відповідно до розділу II цього документа Україна і НАТО будуть будувати свої відносини на за­гальній схильності принципам і зобов'язанням, відпо­відно до міжнародного права і міжнародних механіз­мів, включаючи Статут ООН, Гельсінський Заключний акт і наступні документи ОБСЄ.

Відповідно до цього Україна і НАТО підтверджують свої зобов'язання:— визнавати, що безпека всіх держав у регіоні ОБСЄ є нероздільної, що кожна країна не може будувати свою безпеку за рахунок безпеки іншої країни, і що кожна країна не може розглядати будь-яку частину регіону ОБСЄ як сферу свого впливу; утримуватися від погрози силою або використан­ня сили проти будь-якої держави будь-яким чином, не сумісним із принципами Статуту ООН або Гельсінського Заключного акта, яким керуються країни-учасниці; визнавати невід'ємне право всіх держав вільно обирати і застосовувати власні засоби забезпечення без­пеки, а також право свободи вибору або зміни своїх за­собів забезпечення безпеки, включаючи союзницькі до­говори, у міру їхньої еволюції; поважати суверенітет, територіальну цілісність і політичну незалежність всіх інших держав, непоруш­ність кордонів і розвиток добросусідських відносин; визнавати верховенство права, зміцнювати демок­ратію, політичний плюралізм і ринкову економіку; визнавати права людини і права осіб, що нале­жать до національних меншостей; перешкоджати конфліктам і врегульовувати спо­ри мирними засобами відповідно до принципів ООН і ОБСЄ.

Будівництво розширених і глибоких відносин між Україною і НАТО базується на основі міцного, стабіль­ного, довгострокового і рівноправного партнерства і спів­робітництва з метою зміцнення безпеки і стабільності в Північноатлантичному регіоні; визнання життєво важ­ливої ролі, що грають демократія, політичний плюра­лізм, верховенство закону і повага прав людини і гро­мадянських свобод. З метою оперативного ознайомлення громадськості в столиці України в травні 1997 року був відкритий Центр інформації і документації НАТО. Указом Пре- зидента України від 3 квітня 1997 року створена Дер­жавна міжвідомча комісія з питань співробітництва України і НАТО.

55. Згідно з Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 1296 (XIV) від 23 травня 1968 міжнародна неурядова організація (МНВО) - це будь-яка міжнародна організація, не заснована на підставі міжурядової угоди. Згідно з резолюцією Економічної та Соціальної ради (ЕКОСОР) 1996 / 3) від 25 липня1996 МНВО є будь-яка неурядова організація, заснована не на основі міжурядової угоди і не переслідує мети витягу комерційного прибутку. Основними ознаками МНВО є: а) відсутність отримання прибутку; б) визнання, принаймні, однією державою або наявність консультативного статусу при міжнародних міжурядових організаціях; в) отримання грошових коштів більш ніж з однієї країни; г) здійснення діяльності, принаймні , у двох державах; д) створення на основі установчого акта. У МНВО не можуть входити як членів суб'єкти міжнародного права. Багато МНВО активно співпрацюють з міжурядовими організаціями. Основною формою такої співпраці є консультативний статус. Кожна міжурядова організація має свої правила надання консультативного статусу МНПО. Отримання такого статусу не тільки означає визнання корисної діяльності МНВО, але і в той же час відображає зростання міжнародного авторитету і впливу міжнародних неурядових організацій на розвиток сучасних міжнародних відносин.

56. міжнародна конференція — це зустріч офіційних представників двох або більше держав для обговорення питань, що представяють взаємний інтерес. Конференції розрізняють за різними основами: — у залежності від суб'єкта, який скликає кон­ференцію:а) конференції, що скликаються в рамках міжна­родних організацій (наприклад,кодифікаційні кон­ференції);б) конференції, що скликаються поза міжнарод­ними організаціями;— у залежності від представництва учасниківконференції:а) універсальні;б) регіональні конференції;— у залежності від рівня представництва дер­жав, котрі приймають участь у конференціях:а) конференції за участю вищих керівників дер­жав;б) конференції міністрів закордонних справ;в) конференції послів і т.д;— у залежності від питань, що входять до по­рядку денного:а) конференції мирні;б) політичні;в) економічні;г) дипломатичні;д) змішані.— у залежності від періодичності скликання кон­ференцій:а) періодичні, що скликаються через певний пері­од часу (наприклад, конференції, що проводилися в рамках НБСЄ);б) конференції ad hoc — що скликаються державою-ініціатором (державами) або міжнародною ор­ганізацією для одноразової роботи з метою вирішен­ня певної проблеми. В даний час більшість конферен­цій, що скликаються, є конференціями ad hoc.

Конференції скликаються з ініціативи одної або де­кількох держав або міжнародної організації. Скликан­ню конференції передують переговори, під час яких уз­годжуються час і місце проведення конференції, коло учасників, попередній порядок денний. У конференції можуть брати участь спостерігачі (без права вирішаль­ного голосу).

Порядок роботи конференції визначається регламен­тами, що затверджуються учасниками конференції або органами міжнародної організації, котра скликає. Рег­ламенти містять у собі правила процедури, норми яких належать до внутрішнього права конференцій.

Відкриття конференції. На своєму першому засіданні конференція обирає голову; підтверджує правила про­цедури, порядок денний; обирає посадових осіб конфе­ренції; приймає рішення про організацію своєї роботи. Порядок ведення засідань. Ніхто не може виступати на конференції, не отримавши попереднього дозволу кон­ференції. Слово ораторам голова надає в тому порядку, у якому вони заявили про своє бажання виступити. Упо­рядкування списку виступаючих доручається секрета­ріату. Конференція може встановити тимчасовий рег­ламент для виступу. Будь-який представник у будь-який час може внести пропозицію про припинення де­батів. Пропозиції і поправки по суті питань представ­ляються в писемній формі в секретаріат конференції, що розсилає їх усім делегаціям.Прийняття рішень. Рішення конференції можуть прийматися шляхом голосування і консенсусу. Кожна делегація має на конференції один голос.

57. Організація чорноморського економічного співробітництва — субрегіональне об'єднання 12 країн Чорноморського регіону (Азербайджан, Албанія, Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія, Сербія, Туреччина, а також Україна). З 1992 до 1998 називалася просто «Чорноморське Економічне Співробітництво» — ЧЕС, причому ця абревіатура так і закріпилася в засобах масової інформації і офіційних документах. Організація була створена з метою тісного економічного співробітництва країн-учасниць, вільного пересування товарів, капіталів, послуг і робочої сили і інтеграція економік цих країн в світову економічну систему.Штаб-квартира організації розташована в Стамбулі. Наступні принципи і цілі втілюються в життя через діяльність

ЧЕС на різних рівнях: a) діяти у дусі дружби і добросусідства і зміцнювати взаємоповагу і довіру, діалог і співробітництво між

державами-членами; b) сприяти розвитку та диверсифікації двостороннього і багатостороннього співробітництва на основі принципів і норм міжнародного права; c) поліпшувати умови підприємницької діяльності та заохочувати особисту та колективну ініціативу підприємств та компаній, що безпосередньо беруть участь у процесі економічного співробітництва;d) розвивати економічну співпрацю, не порушуючі міжнародні зобов'язання держав-членів, включаючи зобов'язання, що випливають з їхнього членства у міжнародних організаціях чи інституціях об'єднувального або іншого характеру, і не перешкоджаючи розвитку їхніх відносин з третіми сторонами; e) враховувати конкретні економічні умови та інтереси держав-членів; f) заохочувати до участі у процесі економічного співробітництва ЧЕС інші заінтересовані держави, міжнародні економічні та фінансові інституції, а також підприємства і компанії.

Напрямки співробітництва Відповідно до узгоджених принципів і з метою більш ефективного використання своїх людських, природних та інших ресурсів для досягнення сталого розвитку своїх національних економік та соціального добробуту своїх народів, держави-члени співробітничають у таких напрямках: торгівля та економічний розвиток; банківська справа і фінанси; зв'язок; енергетика; транспорт; сільське господарство і агропромисловість; охорона здоров'я і фармацевтика; охорона навколишнього середовища; туризм; наука і техніка; обмін статистичними даними та економічною інформацією; співробітництво між митними та іншими прикордонними органами; контакти між людьми; боротьба з організованою злочинністю, незаконною торгівлею наркотиками, зброєю та радіоактивними матеріалами, з усіма актами тероризму або у будь-яких інших пов'язаних з ними напрямках за рішенням Ради.

Будь-яка держава-член може вийти зі складу членів ЧЕС, офіційно повідомлюючи Генерального секретаря Постійного міжнародного секретаріату ЧЕС про своє рішення. Вихід з складу членів набуває сили в день, вказаний у повідомленні. Що стосується фінансових зобов'язань, то такий вихід зі складу членів набуває чинності наприкінці фінансового року, в який про це повідомляється.

Статут Організації за демократію та економічний розвиток - ГУАМ Держави - учасниці Об'єднання ГУАМ - Азербайджанська Республіка, Грузія, Республіка Молдова та Україна. Основними цілями ГУАМ є: - утвердження демократичних цінностей, забезпечення верховенства права та поваги прав людини; - забезпечення сталого розвитку;- зміцнення міжнародної та регіональної безпеки й стабільності; - поглиблення європейської інтеграції для створеннязагального простору безпеки, а також розширення економічного тагуманітарного співробітництва; - розвиток соціально-економічного, транспортного,енергетичного, науково-технічного й гуманітарного потенціалуСторін; - активізація політичної взаємодії та практичного співробітництва у сферах, що становлять взаємний інтерес. Структура ГУАМ уключає: a) Раду; b) Секретаріат.