- •10. Суб єкти мп- носіїміжнар. Прав і обов язків, що витікають з норм мп.
- •11. Держава є основним суб єктом мп. Всі держави мають статус суб єкта мп. Лише держава має повну право- та дієздатність. Саме держави можуть створювати інші суб єкти мп.
- •20. Правопреемстве государств относительно государственной собственности, государственных архивов и государственных долгов
- •27. Обставини, щов виключають відповідальність держав:
- •Принципи права міжнародних договорів
- •33. Першим кодифікованим актом в галузі права міжнародних договорів була Гаванська конвенція 1928 року про договори, що носила регіональний характер і діяла у Латинській Америці.
- •38. Право міжнародних договорів містить презумпцію дійсності договорів: кожний чинний договір є обов'язковим для учасників, поки інше не встановлено на основі міжнародного права.
- •39. У національне законодавство України про міжнародні договори входять такі нормативно-правові акти:
- •53. Співдружність Незалежних Держав (снд) — міждержавне об'єднання більшості пострадянських країн.
- •54. Організація північноатлантичного договору (нато)-1949 рік.
- •58. У 1863 році п'ятеро громадян Швейцарії - Анрі Дюнан, Гійом Анрі Дюфур, Гюстав Муан'є, Луї Аппіа та Теодор Монуар заснували Міжнародний Комітет Червоного Хреста (мкчх).
- •60. Поняття, джерела права зовнішніх зносин
- •62. Дипломатичне представництво — це орган зовнішніх зносин держави, що знаходиться за її межами на території іншої держави, для здійснення дипломатичних зносин із нею.
- •76. Відповідальність у міжнародному повітряному праві
- •79. Арктика - часть земного шара, ограниченная Северным полярным кругом, включающая в себя окраины материков Евразия и Северная Америка, а также Северный Ледовитый океан.
- •84. Территориальное море (территориальные воды) и его правовой режим
- •90. Міжнародні канали
- •96. Права женщин. Основу международно-правового механизма защиты прав женщин заложен в ст. 1 Устава оон, которая возлагает на государства обязанность уважать всех людей независимо от пола.
- •103. Початок війни і його правові наслідки. Театр війни
- •104. Воєнні дії між державами можуть закінчуватися укладанням перемир'я або капітуляцією однієї з них.
- •106. Міжнародно-правовий захист жертв війни
- •129. Нюрнберзький і Токійський міжнародні військові трибунали
- •130. Міжнародні кримінальні трибунали для Югославії і Руанди
- •133. Міжнародний кримінальний суд
- •142. Право мирного вирішення міжнародних спорів - галузь міжнародного права, принципи і норми якого визначають порядок врегулювання спорів між суб'єктами міжнародного права мирними засобами.
- •143. Переговори
- •150. Право міжнародної безпеки - галузь міжнародного права, принципи і норми якої регулюють взаємодію суб'єктів цього права з метою забезпечення миру і безпеки.
- •151. Миротворчі операції оон
- •152. Регіональні міжнародні організації
- •Универсальные организации
- •Процедура введения добровольного ограничения экспорта
- •Налоги как нетарифные ограничения
- •Защитные меры
- •Структура банка
- •Организационная структура опек
104. Воєнні дії між державами можуть закінчуватися укладанням перемир'я або капітуляцією однієї з них.
Перемир'я — тимчасове припинення воєнних дій на умовах, узгоджених воюючими сторонами. Розрізняють місцеве перемир'я (на окремій ділянці фронту) і загальне перемир'я (по усьому фронті). Перемир'я може укладатися на певний строк або бути безстроковим. Місцеве перемир'я носить тимчасовий характер, воно укладається для обмеженого театру воєнних дій, із конкретними цілями або задачами місцевого значення — добір і транспортування поранених, хворих і вбитих, обмін пораненими, переговори з парламентарем та ін. Загальне перемир'я або загальне припинення вогню цілком припиняє бойові дії воюючих. Капітуляція — це припинення воєнних дій на умовах, продиктованих переможцем. Розрізняють просту капітуляцію (капітуляцію окремого підрозділу, об'єкта, пункту, району,) і загальну капітуляцію (усіх збройних сил). Капітуляція може бути беззастережною (без всяких умов із боку переможеного) або почесною (наприклад, капітуляція гарнізону фортеці з умовою збереження зброї і стягів).
Правові наслідки закінчення війни (стану війни) наступають як для воюючих, так і для нейтральних та інших держав, що не воюють. З припиненням стану війни для воюючих держав:— перестають діяти багато договорів воєнного часу, у тому числі закони і звичаї війни, і набирають сили угоди, що нормалізують відносини між державами;— установлюються нормальні мирні відносини, у тому числі і дипломатичні;— відновляється дія раніше укладених міжнародних договорів і укладаються нові договори;— повертаються усі військовополонені;— провадиться репатріація цивільного населення;— здійснюється виведення окупаційних військ;— передаються карти мінних полів для їхнього тралення і знищення мін; Для нейтральних держав — припиняється стан нейтралітету у війні; а для всіх інших держав, що не воюють, — ліквідується необхідність дотримання режиму зон ведення війни, відновлюються безпека міжнародної морської і повітряної навігації у Світовому океані, відбувається репатріація їхніх громадян, інтернованих у ході війни, і т.п.
105. Учасниками війни є не все населення воюючих держав, а тільки цілком визначена його частина — так звані законні учасники війни, діям яких надається державний характер. Під час збройних конфліктів населення, яке мешкає на території держави, ділиться на дві групи: те, яке стосується збройних сил (збройні сили, партизани і т.д.), і яке не стосується збройних сил (цивільне населення).
У свою чергу, міжнародне право розрізняє дві категорії осіб, які належать до збройних сил воюючих сторін:1) воюючі (комбатанти);2) ті, які не беруть участь у боях (некомбатанти). Комбатанти — це особи, які входять до складу збройних сил воюючих сторін, що безпосередньо ведуть бойові дії проти супротивника зі зброєю в руках. Потрапивши в полон, комбатанти набувають статусу військовополонених.
Некомбатанти — це особи, які входять до складу збройних сил, але безпосередньо не приймають участь у бойових діях. Це — військові кореспонденти, юристи, медичний персонал, духівництво, інтенданти. Відповідно до Женевських конвенцій 1949 року до комбатантів належать:— особовий склад регулярних збройних сил;— ополчення, добровольчі загони, як вхідні, так і не вхідні до складу регулярних збройних сил;— особовий склад рухів опору і партизанських формувань;— особи, які надають допомогу збройним силам, але участі в бойових діях не приймають;— члени екіпажів торгових суден і цивільних літаків, які надають допомогу воюючим— населення, що при наближенні противника взялося за зброю, якщо воно відкрито носить зброю і дотримується законів і звичаїв війни. Розвідники — особи, які входять до складу збройних сил воюючих сторін, що носять воєнну форму і проникають у розташування супротивника з метою збору відомостей про нього для свого командування. Іноземні воєнні радники й інструктори — це особи, які входять у збройні сили іншої держави, що відповідно до міжнародних угод знаходяться в іншій державі для надання допомоги в освоєнні бойової техніки і навчанні особового складу збройних сил. Від розвідників слід відрізняти лазутчиків (шпигунів) — осіб, які, діючи таємною способом або під фальшивими приводами, збирають відомості в районі воєнних дій. Не є комбатантами найманці. Відповідно до цього документу найманець не має статусу комбатанта або військовополоненого.