Культурно-просвітницька діяльність українських громад у хіХст.

Наприкінці 50-х років у Києві, Харкові, Полтаві, Чернігові, Одесі та інших містах виникають напівлегальні суспільно-політичні організації - так звані громади, їхні ідеологи - В.БІлозерський, М.Костомаров, Т.Шевченко -згуртовують навколо себе патріотично налаштовану інтелігенцію і студентську молодь. Коштом заможних українців В.Тарнавського і Г.Галагана у Петербурзі було влаштовано українську друкарню. У 1861 р. тут почав виходити перший у царській Росії український часопис - «Основа», що опублікував твори українських письменників. На початку 1870 р. В.Антонович, М.Драгоманов, М.Русов, М.Зібер і С.Подолинськгій заснували таємну «Стару громаду», яка головну увагу приділяла розвиткові та поширенню наукових знань, письменства. М.Драгоманов закликав однодумців виходити за межі виключно культурницької діяльності, висувати ключові політичні, національні та соціально-економічні проблеми.. Таким чином, національна політика царського уряду в другій половині XIX ст. продовжувала в цілому залишатися реакційною, зокрема антиукраїнською за своєю спрямованістю. Однак вона була неспроможна знищити в українському народі прагнення до самовизначення, до вільного соціального та національного розвитку. Попри політичну реакцію, переслідування, заборони й заслання в українському суспільстві визрівали нові ідеї, насамперед у середовищі передової інтелігенції, яка мріяла про визволення української нації.

Літературна творчість та культурно-просвітницька діяльність Франка і Шевченка. Найбільшим поетом в українській літературі другої половини 19 ст. був Іван Франко.Йому вдалося поєднати в своїх творах традиції романтиків іТ.Г.Шевченка з новаторством європейських поетів.Він і вивів українську поезію на нові обрії своїми збірками ‘’З вершин і низин’’,’’Зів’яле листя’’,’’Мій Ізмарагд’’ та ін..Взагалі роль Франка у розвитку укр.. культури важко переоцінити,він не лише талановитий поет і прозаїк,автор блискучих літературно-критичних та політичних статей,а й глибокий дослідник народної творчості,історії літератури,театру,соціальних проблем.Через школу Франка пройшла ціла плеяда українських письменників. Новий,вищий етап у розвитку укр..літ. почався з творчості Шевченка.Шевченко ствердив критичний реалізм в українській літературі.У творчості Шевченка органічно поєднано нещадне викриття самодержавного кріпосницького ладу,тиранії,з прославленням героїв-борців за інтереси народу.Він обстоював ідею єднання всіх слов’янських народів.З появою ‘’Кобзаря’’(1840) почалася нова доба в розвитку української літератури.В центрі уваги її передових діячів,що наслідували традиції Шевченка,стала непримиренна боротьба проти царизму кріпосницької системи.Він був найкращим представником українського образотворчого мистецтва 1840-1860рр.Його мистецький талант проявився у різних галузях малярства:портретній(портрети Маєвської,Горленка,Лизогуба),жанровій(‘’Хлопчик жебрак ділиться милостинею з собакою під парканом’’,’’Циганка-ворожка’’,’’Катерина’’),пейзажному,релігійному.Він пробував свої сили у скульптурі та гравюрі.За гравюри Шевченко дістав титул академіка.також у 1846році він став членом Кирило-Мифодіївського братства.Він спонукав його членів до активнішої роботи.Він займав більш рішучу,еіж інші,позицію,вважав,що лише просвітницької діяльності недостатньо і треба готуватися до повстання проти самодержавства.