Розвиток освіти. Розповсюдження гуманістичної ідеології в литовсько-польську добу.

Литовсько-польська доба в історії України – це три століття, оповиті серпанком забуття, сповнені таємниць й парадоксів. Причини цього парадокса слід шукати в реаліях постмонгольскої епохи – руйнації традиційних підвалин життя, припиненні літописання, порушенні політико-династичних зв’язків із тими східнослов’янскими регіонами, де ця традиція збереглася.Найбільшого розвитку досягає шкільництво на переломі XVI-XVII ст. Братські дидискали, студенти і бурсаки дали нове, виховане не в атмосфері боротьби, покоління. Вихованці братських шкіл, шукаючи заробітку, мандрували по селах, містах, розносячи знання і гасла боротьби проти католицького наступу. Багато шляхетських дітей їздило до чужеземних университетів - до Кракова, Праги, Падуї, Віттенбургу, Галле, Парижу. Під впливом реформації в Литовсько-Руському Князівстві ширяться переклади св. Письма українсько-руською мовою. Найвидатніша пам’ятка перекладної литератури - це т. зв. Пересопницька Євангілія, що її переклав з болгарської мови у 1556-1561 роках Михайло Васильєвич. Її мова зближена до народньої і дає комбінацію елементів слов’янских з українськими.Вплив гуманізму відбився на збільшенні інтересу до природничих наук, математики, астрономії.І так протягом доби підкорення та пригнічення украінський народ накопичував внутрішні сили, які виявив у наступні боротьбі за незалежність.

Реформаційний рух в Україні, його особливості в козацьку добу.

Друга половина XVI — початок XVII ст. — час пробудження та відродження національної самосвідомості українського народу, високого громадянського змісту й патріотичного спрямування всіх культурних зачинань. Ці процеси були тісно пов'язані з політичними і культурними рухами в Європі, які дістали назву Відродження.

Ренесанс утвердив гуманізм, основними постулатами якого були встановлення справедливого суспільного ладу та пошанування людини як особистості. Понад усе ставилися людське щастя, високий рівень освіченості, свобода, закоханість у мистецтво. Шеодальна ідеологія з її аскетизмом стала анахронізмом. Гуманістичні ідеї в Україну приносила національна інтелігенція, що навчалась у західноєвропейських університетах і поверталася на батьківщину. Це С. Оріховський, Мартин з Журавиці, П. Русин, Ю. Дрогобич, С. Кльонович та ін.

Але гуманізм в Україні був позбавлений соціальної спрямованості, економічної підтримки, як в Італії, тому не міг відігравати вирішальної ролі в культурному житті. Адже одним з нагальних завдань була боротьба за визволення з-під іноземного панування, проти примусового покатоличення та спольщення. Цьому завданню в Україні більшою мірою відповідали ідеї Реформації.

Реформація — одна з течій антифеодального руху, головний зміст якого полягав у обмеженні економічної та духовної влади церкви в національному самоствердженні народу. На українському грунті вона мала певні особливості, найголовнішими з яких були відродження національної культури; формування ідеології протистояння експансії соціальному та національному поневоленню; боротьба за світський характер суспільного життя; вивільнення науки з-під влади церкви; упровадження в письменство та освіту національної мови; релігійна толерантність, освіченість народних мас.

Розвиток освіти та науки в козацьку добу.

Соціально-економічний прогрес зумовив дальший розвиток освіти. В школу під впливом реформації стали проникати гуманістичні настрої та ідеї. Першу школу вищого ступеня було засновано в 1578р. у м. Острозі на Волині. Тут викладають «сім вільних мистецтв»: арифметика, риторика, діалектика, логіка, граматика, музика і астрономія. Першим ректором колегії був Герасим Смотрицький. Другою школою вищого типу в Україні була Львівська братська школа, відкрита в 1585 р. Тут викладали брати Лаврентій та Стефан Зизанії. Учнів нижчих класів вивчали грамоти й церковний спів. Вищих – граматики, риторики, поетики. На статуті братської школи «Порядку шкільному» (1586) – позначився вплив гуманістичних поглядів. Обмежувалось застосування тілесних покарань. Значним центром української культури був Київсько-Могилянський колегіум, створений у 1632р. В 1701 він отримав титул і права академії. В 1615р. була заснована Київська братська школа. Посаду ректора спочатку займали Іван Борецький, а згодом Смотрицький. В той час митрополитом Києва був Петро Могила, що восени 1631 р. відкрив у Києво-Печерській лаврі так званий «гімназіон». Його програма наближалась до західноєвропейських колегій. У 1632р. лаврська школа об’єдналась з братською. В академії дедалі впевненіше прокладала собі дорогу українська мова. Тут розвивається своєрідна школа живопису. У своїх реформах Петро І спирався передусім на вище духовенство, що вийшло зі стін Києво-Могилянської колегії. На другу половину XVIII ст. припадають спроби українського громадянства заснувати на території України університет. Російський уряд відкидав усілякі спроби розбудови вищої освіти. Лише в 1805 р. Слобідська Україна домоглася університету у Харкові. У Галичині освіта також зазнала значних утисків з боку австрійського уряду. У 1661 р. у Львові було відкрито польський університет ім. Яна-Казимира. Працювало 4 факультети: філософський, юридичний, медичний, теологічний. Навчання проводилось латинською мовою. В кінці XVIII ст. на Правобережній Україні були створені гімназії на польській та німецькій мовах.

Розвиток літератури в козацьку добу.

Політична література виникла у вигляді літературної політики між католиками і православними. Політику розпочав польський єзуїт, письменник, лідер католицизму Петро Скарга своїм твором «Про єдність церкви Божої під єдиним пастирем і про грецьке тієї єдності відступлення» Основні моменти: 1,Спроба виправдати і обґрунтувати політичну експансію на схід і національне поневолення України;2,Слов’янська мова зовсім непридатна до науки у зв’язку з тим, що в Україні існують слов’яно-руські школи, тут виникають «єресі і помилки».Приводом для розгортання літературної політики стала також спроба запровадити в Україні новий григоріанський календар, що спочатку був запроваджений в Італії та інших країнах з католицьким віровизнанням. Першим з гострим політичними творами виступив вихованець Острозької школи Герасим Смотрицький, що потім став її ректором. Стефан Зизаній у 1595 році видав у Вільно «Катехизис». Боровся проти Берестейської унії 1596р. 1596р. – «Катаньє святого Кирила, патріархи єрусалимського, о Антихристис». Українські полемісти антихристами називали католиків та уніанів. «Краткословний ответ феодула» - картина гноблення українських і білоруських народів, змальовування тяжкої праці селян. Вишенський зумів піднятися до критики суспільних відносин, виступив на захист слов’янської мови.