Історичні та політичні умови формування української культури в литовсько-польську добу.

Після занепаду Київської Русі литовське проникнен­ня, польська експансія, татарська агресія суттєво вплину­ли на перебіг подій в українських землях Дестабілізуючими культурний процес чинниками стали падіння Візантійської імперії в XV ст., що позбавило християнську православну релігію зовнішньої підтримки, докорінно переорієнтувало торгів­лю, вплинуло на культуру господарювання в українських землях; відсутність власної державності в цих землях; зрос­таюча загроза ополячення й окатоличення після укладення Люблінської унії 1569 p .Піднесенню ук­раїнської культури сприяли технічний і технологічний прогрес; виникнення та розвиток власного друкарства, що давало змогу швидше, точніше і ширше розповсюджувати знання та інформацію.Певні зрушення в XIV—XVI ст. відбулись у політичній культурі. Європейський спалах Відродження дав поштовх розвитку гуманістичної думки в Україні. У своїх творах гума­ністи подолали пануючий у середньовічній історіографії провіденціалізм (розуміння причин суспільних подій як вияв волі Бога) та фаталізм і почали зображати історичних діячів як активних суб'єктів, поведінка яких залежить від конкретних обставин.Певні зрушення відбулися і в побутовій культурі україн­ських земель. Розширення панського землеволодіння, поси­лення влади феодала логічно призвело до зміни вигляду то­гочасних сіл.Цивілізованішими стають сімейні та родинні стосунки. В українських землях тривалий час існував громадян­ський шлюб, заснований на народних весільних звичаях і традиціях. У період XIV—XVI ст. в народний побут входять годин­ник, горілка, вогнепальна зброя та інші винаходи, що сут­тєво вплинули на суспільне життя.Розвивається фольклор. Народна творчість звертається насамперед до оспівування традицій Київської Русі. В ціло­му переважає обрядова поезія (русальні, купальські, об­жинкові пісні, голосіння, а з XVI ст. з'являються нові фоль­клорні жанри — думи, історичні пісні, нова тематика — боротьба проти татарсько-турецької агресії, новий герой — козак-воїн, захисник рідної землі, новий ідейний зміст — становлення та поширення норм козацької лицарської етики, пробудження почуття патріотизму, формування в народу нового рівня самосвідомості, громадянського обов'язку та віри у власні сили.

Історичні умови розвитку української к-ри як передової європейської к-ри в козацьку добу.

На превеликий жаль, так сталося в нашому житті ,що за незалежність України наш народ боровся століттями Героїчні часи-часи козаччини, найбільше хвилюють і викликають почуття національної гордості та гідності.Період козацької епохи залишив яскравий слід в історії України, на шляху становлення її як незалежної і самобутньої країни. XVIII століття було парадоксальною добою в історії української культури. Воно стало свідком дивовижного розквіту українського мистецтва й літератури, що відобразився у химерному стилі барокко. Проте майже одночасно з цим створювалися умови, за яких українська культура позоавлялася своїх самобутніх рис і змушена була адаптуватися до російських імперських взірців. Козацтво своєю військовою діяльністю, майже постійною, безперервною збройною боротьбою у війнах, битвах, оборонно-захисною прикордонною службою не допустило, щоб Україна зникла з карти світу. Але не тільки військовою діяльністю займалося козацтво, а й хліборобством. Своєю вільною, без феодального примусу й кріпаччини працею на землі українське козацтво розвинуло передову економіку. На Запорізькій Січі, де ніколи не було кріпацтва, уперше в Європі склалася прогресивна форма багатогалузевого господарства фермерського типу – запорізький зимівник. Саме за часів козаччини в 1576 році князь Костянтин Острозький у м. Острозі на Волині засновує Острозьку колегію, перший навчальний заклад вищого ступеня України. В ньому було поєднано кращі традиції освіти Київської Русі та досягнення західноєвропейських університетів. Церква. Православна церква століттями виступала центром та рушієм культурного життя на Україні. В боротьбі з польським католицизмом вона стала втіленням української самобутності. Але самобутність ця поблякла із вступом на арену Російської імперії як оборонця всього православ'я, включаючи українське. Позбавлена сенсу існування, українська церква втратила свою силу і приблизно в цей же час вона перестала існувати як окреме ціле.

Історичні умови розвитку укр. к-ри .Процеси національно-культурного відродження в Україні в 19 ст.

Посилення експлуатації селянства в умовах занепаду кріпосницької системи спричинило селянський рух, суть якого полягала в активній боротьбі проти пануючої системи та існуючих порядків. Рішучіше діяли у цей період таємні дворянські організації, до яких входили в основному кадрові офіцери. Багато з них пройшли школу масонства, але не задовольнилися обережністю в засобах боротьби проти соціального і національного гніту. вони зробили головну ставку на військовий переворот, не зупиняючись у своїх намірах навіть перед цілковитим знищенням царської родини. І в цих організаціях, хоч би в якому регіоні імперії вони діяли,провідною силою виступали українці. Цей рух отримав назву декабристський рух.Значний вплив на розвиток національної самосвідомості укр. народу мала діяльність перших політичних організацій в Україні,особливо «товариства з’єднаних слов’ян».Воно ставило своєю метою революційним шляхом ліквідувати самодержавство і кріпацтво,створити федерацію слов’янських народів.У цей період активну роль в українському національно-культурному відродженні відіграє Київ з його університетом (відкритий у 1834 р.), в якому концентрувались представники української інтелігенції всіх регіонів. Саме з Києвом пов'язані перші кроки суспільно-політичної діяльності Тараса Шевченка. Тут у 30—40-х роках активну громадську і культурну роботу здійснювали перший ректор Київського університету М. Максимович.В цей період створюється Кирило-Мефодіївське товариство-таємна політична антицарська організація,засновниками і членами були: М.Костомаров,П.Куліш, В.Бєлозерський та М.Гулак,О.Маркович, автор “Кобзаря” Т.Шевченко та інші.Значення Кирило-Мефодіївського товариства важливе з кількох міркувань. Воно явило собою першу, хоч і невдалу, спробу інтелігенції перейти від культурницького до політичного етапу національного розвитку; воно привернуло увагу царського уряду до потенційної небезпеки зростаючої національної свідомості українців; ліквідація товариства дала сигнал до наступу антиукраїнської політики і ознаменувала початок довгої безупинної боротьби української інтелігенції з російським царатом.Основна мета – об’єднаня слов’ян на засадах федерації при рівності та дотриманні прав і свобод громадян, скасування кріпацтва, та самодержавства, соціальне і національне визволення українського народу. Члени братства ідеалізували козацьку минувщину і в її суспільній організації вбачали майбутній суспільний устріій України.Історичне значення діяльності Кирило-Мефодіївського товариства полягає в тому, що це була перша спроба національного відродження України політичними засобами, на основі програми, статуту та інших документів.