Розвиток української культури у відбудовчий період (1945 -1953 рр.).

Відродження культури у післявоєнні роки було складним,тому що влада ставила основною метою відбудувати тяжку промисловість.після війни український народ за перемогу хотів від влади покращення життя.Також піднялась нац. Свідомість укр.народу,але у відповідь влада тільки посилила тиск на людей,особливо на інтелігенцію.В таких умовах продовжувалась відбудова освіти.У 1950р. Повністю відновлюється довоєнна мережа шкіл.Для матеріальної підтримкм тих сімей,в кого не було мінімуму коштів,необхідних на навчання дитини,створювався фонд всуобучу.Була відновлена робота піонерських та комсомольських організацій.В них виховували бути відданими Сталіну,більшовизму.Відкривається вечірня і заочна форма навчання.У вечірніх школах вчиличь ті,хто під час війни не міг вчитися.У 1953р. В Україні запроваджено обов*язкове семирічне навчання.Нові іст. Умови не змінили прагнення влади до русифікації освіти.Протягом 4-тої п*ятерічки відновлено робота всіх вузів України.Викладалось у більшості вузів російською мовою.В інституті електротехніки створено лабораторію моделювання та обчислювальної техніки.Створюється перша електронно-обчислювальна машина.Після перемоги над нацизмом укр. Письменники прагнули передати всі емоції від війни у своїх творах,але не змогли передати всіх жахів війни,бо мусили славити Сталіна і тоталітарний режим.Однак письменникам вдалося створити чимало яскравих творів.На високому рівні стояло театральне м-во особливо оперного та драматичного жанру.Чимало творів про війну піддались радянській цензурі,бо влада стверджувала,що в них неправильно ,передано події.Також їх автори піддавались репресіям з боку влади.

Роль діячів культури,інтелігенції у становленні української незалежної держави. Наприкінці XIX ст. саме інтелігенція, національна еліта очолила визвольний рух в українських землях, що почав наростати на противагу гнобленню імперської влади. Вона свідомо стала на шлях боротьби за соціальне визволення народу, пов'язуючи її з боротьбою за право розвивати рідну мову, освіту, культуру. У перші роки українського відродження розпочалася робота міністерства культури, численних громадських об'єднань, асоціацій, товариств і академій. До життя почали повертатися набутки, що досі були під забороною.Після проголошення незалежності України перед державою, суспільством загалом постало завдання відновити історико-культурну спадщину. В зв’язку з цим на особливу увагу заслуговує досвід представників наукової та творчої інтелігенції України. Акумулюючи суспільні настрої та усвідомлюючи значення історико-культурної спадщини, вони першими ставали на її захист, вели широку просвітницьку роботу серед громадськості.Так, наприкінці 90-х pp. ХІХ ст. в умовах загострення суспільно-політичної боротьби, піднесення національно-визвольного руху з'являлися нові демократичні періодичні видання — «Народ» , «Хлібороб» , «Житє і слово» , де особливо гостро постали питання громадянського та національного характеру. Отже, щоб орієнтуватися в житті, щоб стати свідомим захисником своєї Вітчизни та освіченою людиною, треба вивчати і знати минуле свого народу, його історію.

Розвиток художньої культури в Українській незалежнії державі: кіномистецтво, література.

Кіно. Відбуваються зміни в українському кіно. Розпочато підготовку режисерів і сценаристів. Створюються україномовні фільми. Наприкінці 80 — на початку 90-х років в Україні були створені фільми, які здобули широке визнання. Серед них “Лебедине озеро.Зона” С. Параджанова та Ю. Іллєнка, “Голод-33” О. Янчука. Фільм“Лебедине озеро. Зона” в 1990 р. вперше в історії українського кіно одержав нагороди престижного кінофестивалю в Каннах.У 1991 р. постановою Кабінету Міністрів України було створено Державний фонд української кінематографії, керівником якого призначено відомого кінорежисера Ю. Іллєнка. Цього ж року у Чернівцях відбувся перший Всеукраїнський кінофестиваль, присвячений пам’яті І. Миколайчука. Головний приз одержав фільм “Голод-33”,який створив на студії ім. О. Довженка режисер О. Янчук. Позитивним явищем в українському кінематографі стали багатосерійні фільми за творами класиків української літератури. Література. Письменники звільняються від догматів комуністичної ідеології. Відбувається переоцінка суспільних ідеалів, історичних подій. Сьогодні перше місце посіла публіцистика, яка висвітлює політичні процеси і зміни, що відбуваються в суспільстві. Доречно відзначити наповнену високим громадянським пафосом творчість О. Гончара, І. Драча, Д. Павличка та ін. Почали повертатися в українську літературу раніше заборонені імена письменників та їх твори, твори мистецтва,творчість митців діаспори, історичні дослідження. Так, зокрема газета “Літературна Україна” відкрила рубрику “Сторінки призабутої спадщини”. З’явилися нові розвідки, були опубліковані твори Б. Лепкого,Г. Чупринки, та ін. Тижневик “Україна” почав друкувати мистецтвознавчі розвідки про твори М. Бойчука та його школи, висвітлювати творчість таких художників, як Н. Онацький, О. Заливаха, І. Марчук,А. Антонюк, Ф. Гуменюк, які замовчувалися за часів застою