Концепції культури в українській науковій думці.

-Антропологічна або функціональна(Б.К.Малиновський,К.Леві-Строса,АКреосра)-виникнення і розвиток культури пов*язується з проблемами людства-Соціологічна(Маркузе,Адорно)-культура розглядається ,як цілісне утворення,складна ієрархічна система культурних і соціальних систем.-Марксистська (К.Маркс,Ф.Енгельс)-грунтується на принципі,що визначальним у походженні і розвитку культури є матеріально-перетворююча суспільна діяльність,яка спрямована перш за все на задоволення матеріальних потреб,а також на формування висококультурної людини,як суспільного об’єкта діяльності.-Теологічна(Є.Пуфендорф)-розглядає релігію,як базову основу розвитку культури.Культура-проміжна ланка між богом і людиною.-Концепція Г.Сковороди ґрунтується на теорії трьох світів.Перший-природа ,другий-суспільство і людина,третій-Біблія або світ символів.-Кльтурологічна-Кирило-Мефодіїського братства,яка висунула ідею звільнення слов*янських народів від ярма гнобителів і створення федеративного союзу словянських республік із столицею в Києві.-Романтичного народництва-провідним началом в духовній культурі виступає фольклор,який визначає писемну культуру.-В працях І.Франка вперше вперше зроблено філософсько-світоглядне опрацювання цілісної історії від найдавніших часів до кінця 19ст.

Культура, природа, суспільство : їх взаємозв’язок.

Визначення понять "природа" і "культура" Виявляють їхню відмінність: під культурою розуміють щось створене людиною, і в цьому значенні - штучне; під природою - все те натуральне, що існує за незалежними від людини законами. Але ж в дійсному, об'єктивно - історичному існуванні природи, культура й суспільство являють собою нерозривну єдність, цілісність (ніяк не механічну суму "частин"), розриваючись як природно - історичний та культуртворчий процес життєдіяльності суспільства. Лише абстрагувавшись від цього, подумки можна протиставити їх як окремі реалії. І хоча на перший погляд межа між культурою та природою здається очевидною й безпосередньо сприйнятною для кожного, насправді культура не лише відрізняється від природи, а й передбачає її наявність не стільки як попередню, скільки як постійну й необхідну умову існування та розвитку. Це, в першу чергу, об'єктивні природні умови як загальній предмет людської праці, завдяки чому здійснюється саме людське життя. По - друге, це об'єктивне матеріальне начало в самій людині, її тілесна й родова організація. Таким чином, можливості буття культури задаються природою. Навіть на емпіричному рівні можна констатувати те, що природне не байдуже до тих форм, за якими "відливається" й живе культура. Свідчення такої залежності можна виявити на всіх рівнях існування різних культур: від виготовлення знарядь праці й розвитку технології трудової діяльності до особливостей побуту та явищ духовного життя.

Класификація (типологія) культури. Культурний регіон.

Під типологією в сучасній науковій літературі розуміють метод розчленування систем досліджування об’єктів та їх групування за допомогою узагальненої моделі, В історії світової культури можна чітко простежити такі основні типи систем культурного розвитку:1)часовий до якого належать певні системи культурних епох, які послідовно змінюють одна одну. 2) історико – культурний, який включає національні, загальні та релігійні с-ми к-ри, що діють на широкому географічному просторі одна біля одної. Поняття Культурний регіон означає своєрідну єдність етнічних і нац.. духовних характеристик що проявляють себе у схожості традицій, стійкості генетичних і контактних культурних зв’язків, близькості релігійно-філософських та етико-естетичних світоглядних принципів.Найпоширенішими в сучасній культурології є така класифікація культурних регіонів: європейський, далекосхідний,індійський, арабо –мусульманський, тропічноафриканський, латиноамериканський.