Культура населення України в епоху палеоліту. Трипільська культура

Первісна людина з´явилася на території України близько мільйона років тому, в часи раннього палеоліту. Це були архантропи Почалося використання вогню й одягу, споруджуються перші житла, складаються початкові форми людських колективів, зароджуються ідеологічні уявлення та першопочатки мистецтва. Основним заняттям людей було збиральництво та полювання на дрібних тварин. Приблизно 150 тис. років тому, наприкінці другого зледеніння, з´являються люди нового типу — неандертальці:. Спосіб життя неандертальця стає більш «цивілізованим»: значно удосконалюється виробництво крем´яних і кам´яних знарядь, мисливської зброї, будуються перші житла, використовується вогонь, виникають зародки родового ладу, виготовляється перший одяг зі шкур, зароджується мова і мистецтво. В багатьох печерах, в яких проводилися розкопки, зустрічаються поховання у відповідності з певними релігійними віруваннями.Перехід від збиральництва,полювання,риболовлі до землеробства, тваринництва на території України зявляється у вигляді Трипільської культури(відкрив Інокентій Хвойко)На території України Трипільська культура була поширена у Лісостепу — від Верхнього Дністра на Заході до Середнього Дніпра на Сході. Час її існування: друга половина шостого — перша чверть третього тисячоліття до Христа. На землях України нині відомо близько 2000 трипільських пам’яток: поселень, могильників, курганів.Трипільці – землеробці, камяні знаряддя праці:сокира ,плуг,камяні серпи. Мали великі поселення-протоміста(найбільший 400га 25тис.ч.) Будували поверхові житла, вели вогнево-підсічне господарство. Мали складні релігійні культи. Поклонялись сонцю, покійників зпалювали.

Культурні процеси в західноукраїнських землях в 1920 - і - 1930 - і рр..

У 1920-1930р. Жителі України перебували у складі різних держав.У складі Польщі опинилась Східна Галичина,Західна Волинь,Полісся та Холмщина.Закарпаття було приєднано до Чехословацької республіки,Північна Буковина до Румунії.Українські землі у складі цих держав не мали власногосамоврядування і автономного устрою.Замість виконання зобов*язань згідно з Празькою мирною конференцією польський уряд скасував галицький автономний сейм..На Буковині румунський уряд прийняв закон про поширення свого законодавства на приєднані землі.Чехословацький уряд також не виконав зобов*язання забезпечити автономію Закарпатській Україні.При створенні органів місцевого самоврядування українці не мали можливості займати адміністративні пости.Румунські окупаційні власті стверджували,що на Буковині проживають зовсім не українці,а лише слов*янізовані румуни.Румунську мову на окупованих землях оголосили деержавною.У лютому 1919р. Був прийнятий закон,що на роботу брали тільки,якщо знаєш румунську мову.1920 у Румунії і 1924 у Польщі виданий закон про заборону укр.мови в усіх державних установах.Українські назви сіл і міст перейменовані на румунські.У Польщі українські імена та прізвища змінювались на польські та румунські.На початку 20-хр. На західноукраїнських землях активізується літературне диття.У Львові 1922р. Створилися дві літературні групи: перша-“Логос”,друга-при журналі”Митуса”. Невдовзі створено об*єднання навколо журналу “Літературно-науковий вісник” .У Львові 1920р. зусиллями Г.Нички створено український незалежний театр.У цей період активно працюють провідні галицькі композитори С.Людкевич та В.Барвінський.Створено Союз професійних укранських музик.,який видавав журнал “Українська музика”

Культура Галицько-Волинського князівства.

Міста Галицько-Волинського князівства стали значними центрами літописання та книгописання. Найвизначнішою пам'яткою літератури даного періоду є Галицько-Волинський літопис (кінець XIII ст.), у якому відображені події політичного і культурного життя Галицько-Волинської Русі від 1201 до 1291 року.До пам'яток писемності Галицько-волинської Русі XII—XIV ст. належать Христинопільський апостол, Бучацьке, Галицьке, Холмське Євангелія, переписані ченцем Васильком при дворі Лева Даниловича. У Галичі працював "мудрий книжник» Тимофій, книжник і філософ волинський князь Володимир Василькович сам переписував книги, мав велику бібліотеку, близько 36 книг заповідав церквам Волині. У м. Володимирі-Волинському була складена нова редакція Кормчої книги — збірки церковних та світських правових норм, що поширювалися на Україні та в Білорусії. Центрами переписування книг були Онуфріївський та Святоюрський монастирі у Львові. Зростанню ролі церкви у поширенні освіти сприяло утворення в 1303 р. Галицької митрополії, яка, незважаючи на її неодноразові скасування та відновлення, існувала протягом XIV ст.Галицько-Волинська архітектура органічно поєднувала візантійсько-київську просторову композицію з елементами західноєвропейського романського стилю, що підтверджує наявність пілястр, груп напівколон, аркатурних поясів тощо. На жаль, архітектурних пам'яток періоду Галицько-Волинського князівства збереглося небагато. З монументальних будівель Львова можна назвати Миколаївську хрестовокупольну церкву з півкруглою апсидою, П'ятницьку церкву, згодом перебудовану, а також костьол Хрестителя. Традиційно вважається, що його будував князь Лев Данилович для своєї дружини — угорки Констанції. До княжого періоду належать і такі шедеври архітектури Галичини та Волині, як білокам'яні храми в Перемишлі, церква Пантелеймона в Галичі (близько 1200 р.), Святоіванівський собор у Холмі, Спаський монастир поблизу Самбора, (тепер Старий Самбір).Про високий рівень живопису Галицько-волинської Русі свідчать мініатюри, що збереглися в окремих рукописах того часу. Колористична вишуканість притаманна мініатюрам Галицького Євангелія (кінець XII ст.), які, на думку дослідників, за майстерністю виконання не поступаються візантійському малярству доби Палеологів.

Культурно-просвітницька діяльність князя К.Острозького та Острозького осередку. Князь Костянтин Острозький-один із найвпливовіших політиків 16-т.Він був київським воєводою та володарем українського прикордоння.Наприкінці 16ст.-найбільший після короля землевласник Речі Посполитої..Головну мету своєї діяльності він вбачав у відродженні української культури на засадах православ’я.З цією метою в Острозі 1578р. ним було засновано першу школу вищого ступеня.В Острозькій греко-слов’яно-латинській колегії викладалися 7 вільних мистецтв: граматика,риторика, діалектика ,логіка,арифметика,музика,астрономія.Першим ректором колегії був Герасим Смотрицький.Князь Острозький запросив до колегії також Івана Федорова,доручивши йому організувати друкарню.В Острозі було вдосконалено друкарню,відлито нові шрифти,вирізьблено багато нових прикрас.У 1580р. Федоров надрукував в Острозі ‘’Новий завіт’’.Це видання вважається первістком укр.бібліографії.Вінцем друкарської майстерності Федорова стала Острозька Біблія(1581р.)-перше у східнослов’янських і південнослов’янських народів видання повного церковнослов’янського тексту біблійних книг.

Культурно-просвітницька діяльність митрополита Петра Могили. Петро Могила був обраний митрополитом у 1627р.Період його діяльності на цій посаді(14р.)ввійшов в історію укр..культури як ‘’Могилянська доба’’ .Новий глава православної церкви рішуче заходився оновлявати церковне життя.Поліпшенню становища церкви,за задумом Могили,мало сприяти налагодження суворої дисципліни серед священиків-ченців(постійний нагляд за духівництвом і веденням богослужінь).Заходи митрополита передбачали збільшення кількості й оновлення змісту церковних книжок.Основним осередком книговидання стала друкарня Києво-Печерської лаври.У 1646р. у ній було видано важливу богослужбову книгу,автором якої був Могила,-‘’Требник’’.Щоб зробити православну церкву ближчою народові Могила запровадив у богослужінні укр..мову.Його клопотаннями церкві поверталися майно і землі.Митрополит опікувався відновленням духовних святинь:було реставровано Софійський собор,Десятинну церкву,церкву Спаса на Берестові,Михайлівський Собор.

Культурно-проствітницька діяльність гетьмана І.Мазепи.

Не менш важливий був вклад гетьмана Мазепи в духовне життя України-Гетьманщини, що саме за його гетьманування досягає особливого піднесення, напруження та розцвіту, і то у всіх галузях української культури — в освіті, науці, літературі, мистецтві. Гетьман Мазепа був великим меценатом культурних починів і будов на Україні. Найбільш вражає в часи Мазепи розвиток образотворчого мистецтва, головне архітектури. В добу Мазепи відроджується Київ як духовий центр України. Мазепинська доба створила свій власний стиль, що виявився не лише в образотворчому мистецтві і в літературі, але в цілому культурному житті гетьманської України. Це було бароко, українське бароко, близький родич західноєвропейського, але, разом з тим, глибоко національний стиль, який мав своє найвище завершення в часи Мазепи. Церковні споруди, що були збудовані, реставровані або оздоблені коштом І. Мазепи 1. Києво-Печерська ЛавраМикільська лікарняна церква (кін.1690-х)3. Трапезна Покрови Богородиці (кін.1690-х)4. Вознесенська церква (1701—1705)5. Свято-Троїцький собор Кирилівського монастиря (1695)6. Микильський собор (1690—1696)7. Богоявленський собор (1693)8. Софіївський собор у Києві (1697—1700) ПМ. Не дивлячись на всю неоднозначність постаті Гетьмана, його деяку недалекоглядність в соціальних питаннях, особливо це стосується стану селянства, але Іван Мазепа входить до Пантеону Українських Героїв.