
- •Витоки української культури.
- •Обрядовість на Україні.
- •Писемність і література в дохристиянській Русі.
- •Демонологія українців.
- •Роль братства в культурному житті України XIV-XVII ст.
- •Народний епос.
- •«Розстріляне відродження» як явище початку XX століття в Україні.
- •Трипільська культура.
- •Явище шестидесятництва в українській культурі .
- •«Повість врем’яних літ» як енциклопедія життя Давньої Русі.
- •Культура скіфів та сарматів.
- •Формування української нації. Походження назви «Україна»
- •Своєрідність полемічної літератури.
- •Народний одяг.
- •Народне житло.
- •Відродження архітектури і живопису у I половині XIX ст.
- •Календарно – обрядовий фольклор.
- •Традиційна кухня українців.
- •Родинно – обрядовий фольклор.
- •Освіта за часів Ярослава Мудрого.
- •Ремесла в Україні
- •Вплив християнства на розвиток культури Київської Русі.
- •Народна медицина.
- •Українське бароко.
- •Культурно – просвітницька діяльність п.Могили.
- •Розселення слов’янських племен. Виникнення Київської Русі.
- •Діяльність Кирило – Мефодіївського братства.
- •Література, театр, музика у XVII-XVIII ст.
- •Києво – Печерський патерик
- •Виникнення професійного театру в Україні.
- •Феномен модернізму в українській культурі
- •Апокрифи.
- •Специфіка українського романтизму.
- •Сучасний театр.
- •Літописи.
- •Українська шкільна драма.
- •Розвиток Київської Русі за часів князя Володимира.
- •«Повчання дітям» Володимира Мономаха
- •Явище шестидесятництва в українській культурі.
- •Романське і готичне мистецтво у Галицько – Волинському князівстві.
- •Музика і театр у Київській Русі.
- •Розвиток української літературної мови у xіх ст.
- •Іконопис при давньоруських монастирях.
- •«Повість врем’яних літ» як енциклопедія життя Давньої Русі.
- •Архітектура, живопис у XVII – XVIII ст.
- •Розселення слов’янських племен. Виникнення Київської Русі.
- •Слов’янська міфологія.
- •Музика Київської Русі.
- •«Велесова книга» як пам’ятка культури давніх слов’ян.
- •Києво – Печерська лавра як найбільший культурний центр київської Русі.
- •Сучасне архітектурне мистецтво.
- •Одяг українців. Його оздоблення.
- •Релігія дохристиянської Русі. Пантеон богів.
- •Петриківський розпис.
- •Сучасний живопис.
- •Гончарства в Україні.
- •Проповіді часів Київської Русі.
- •Троїсті музики. Їх роль у розвитку культурного життя українців.
- •Військова тематика іконописання.
- •Обрядові пісні.
- •Софія Київська - найвизначніша пам’ятка Київської Русі.
- •Запорозька Січ. Її роль в історії української культури.
- •Фрески і мозаїки в храмових розписах хі – хіі ст.
- •Церковний спів за часів Київської Русі.
- •Побудова міст за часів Володимира.
- •Етапи історичного розвитку Києва.
- •Пореч і Гліб – перші слов’янські святі.
- •Сказання
- •Рельєфні орнаментальні прикраси Успенського собору та Михайлівського золотоверхого монастиря.
- •Сучасний літературний процес.
- •Легенди литовської України.
- •Видатні іконописці Григорій та Апопій (кінець хі – початок хіі ст.)
- •Концепції виникнення культури.
- •Література рідного краю.
- •Найвідоміші свята українців.
- •Рушники. Їх види, оздоблення.
- •Філософські погляди г.Сковороди.
- •Січневі народні свята.
Троїсті музики. Їх роль у розвитку культурного життя українців.
Трої́сті музи́ки — народний інструментальний ансамбль у складі скрипки, басолі (баса), бубна (в центральних областях), або скрипки, цимбалів,бубна (у західних областях).
Вперше згадуються в Україні в кінці 17 — та початку 18 століття.
Троїсті музики відігравали важливу ролю у побуті українського села: на народних святах, весіллях, ярмарках тощо. Виконували переважнотанцювальні і пісенні мелодії.
Троїсті музики - це класика виконання. Все звучить по-справжньому, так, як задумувалось спочатку, дуже гармонічно. Зараз вже дуже важко відшукати музикантів, які змогли б так якісно зіграти, причому, на всіх видах гуцульських інструментів.
Про свою троїсту музику гуцули створили поетичну легенду... Три легені — скрипаль, цимбаліст та сопілкар — закохалися у дівчину. Вибираючи собі нареченого, дівчина запропонувала їм принародно змагатись у грі: чиє виконання народ визнає найліпшим — за того вийде заміж. Кожний легінь грав на своєму інструменті найулюбленішу мелодію. Та ж виконання було таким майстерним, що жодний не одержав переваги. Тоді дівчина звеліла кожному зіграти одну й ту ж пісню, — але й цього разу не розсудили найкращого... Залишилося останнє — грати легіням разом. Та від сумісної гри народилася нечувана досі, чарівна музика і народ вирішив — не слід розлучати легінів. А музику ту назвали ТРОЇСТОЮ МУЗИКОЮ... Створення троїстої музики, як основи розвитку народної інструментальної творчості, було великим досягненням у житті простого люду. Відомо, що східні слов’яни (росіяни, українці, білоруси) з найдавніших часів користувалися музичними інструментами: бубнами, тарілками, рогами, трубами, сурмами, піпелями, сопелями, гуслями, гудками та ін. Під час формування народностей були створені вже суто національні інструменти — російська балалайка, українська кобза або бандура, білоруські цимбали, які помітно поповнили загальнослов’янський інструментарій. На Україні протягом віків викристалізовувались різноманітні за складом народні інструментальні ансамблі. Спочатку в цих ансамблях провідну роль відводили гуслям. Та коли був створений класичний зразок скрипки, утворюється ансамбль троїстої музики. Він зберігся і відіграє визначну роль у народному музичному побуті і в наш час. Назвали цей ансамбль троїстою музикою тому, що до його складу входять три виконавці: скрипаль, цимбаліст (або виконавець на іншому інструменті) та бубніст. Найбільш розповсюджені типи троїстої музики такі: скрипка, басоля і бубон — в центральних областях України; скрипка, цимбали, бубон або ж барабан — в західних областях. Тепер, залишивши за собою традиційну назву, українські інструментальні ансамблі, значно розширили свій склад. Вони укомплектовуються в основному з таких інструментів: струнні — скрипка, басоля (віолончель) або контрабас, цимбали, рідше — бандура; духові — флейта, кларнет, сопілка (денцівка або флояра), зрідка труба або корнет в строї-сі-бемоль, тромбон педальний в строї-до; клавішні — гармонія або баян; ударні — барабан разом з мідними тарілками чи бубон. Перелічені струнні, духові та ударні зустрічаються в народних ансамблях у найрізноманітніших поєднаннях. Проте, є провідні, без яких укомплектування неможливе — це скрипка та цимбали. Скрипці, як правило, належить основна роль в будь-якому за складом ансамблі.