- •Екзаменаційні питання з дисципліни «Історія української культури»
- •Поняття етносу, етногенезу, менталітету.
- •Виникнення писемності в Україні (черти й різи, берестяні грамоти, графіті, кирилиця, глаголиця).
- •Т. Г. Шевченко – видатний український поет та письменник.
- •Поняття нації, національної культури, української культури.
- •Розвиток друкарської справи. Українські першодруки.
- •Боги стародавніх слов’ян.
- •Формування української народності, нації.
- •Полемічна література. І. Вишенський.
- •Митці реалістичного пейзажу хіх ст.
- •Особливості образотворчого мистецтва на українських землях хіv ‑ XVI ст.
- •Національно-культурне відродження України хіх ст.
- •Походження назви “Русь” та теорії походження Київської Русі.
- •Культурна діяльність братств.
- •Образотворче мистецтво хіх ст.
- •Трипільська культура та її вплив на формування національного світогляду українців.
- •Розвиток науки та освіти в Україні у XIV‑XVI ст.
- •Культурна діяльність п. Могили.
- •Освіта хіх ст. Харківський університет – колиска національно-культурного відродження України. Київський університет.
- •Особливості слов'янської культури язичницької доби.
- •Києво-Могилянська академія: минуле і сучасне.
- •Християнство. Причини прийняття та вплив на культуру українців.
- •Література Київської Русі.
- •Архітектура Київської Русі.
- •Образотворче мистецтво Київської Русі.
- •Література українського бароко. І. Вишенський.
- •Українське бароко. Мистецтво.
- •Г. С. Сковорода – просвітитель, філософ, поет.
- •Демократичні тенденції українського театру. Театр корифеїв.
- •Український романтизм.
- •Особливості культури первісної доби.
- •Т. Г. Шевченко – художник.
- •Музичне мистецтво України хіх ст.
- •Козацькі літописи.
- •Особливості архітектури хіх ст.
- •Культура козацтва.
- •Софія Київська як світоглядна ідея і художній шедевр.
- •Архітектура доби бароко.
- •«Кобзар» т. Г. Шевченка.
- •Свята та обряди українського народу.
- •Різдво, Великдень, Зелені свята – найурочисті релігійні свята в житті українського народу.
- •Наука та освіта в Київській Русі.
- •М. Лисенко – основоположник української професійної музики.
- •Народний ляльковий театр Вертеп.
- •Феофан Прокопович ‑ видатний діяч просвітництва і культури.
- •Вплив української культури на розвиток культурних процесів Росії.
- •Творчість м. Березовського.
- •Замкове і фортечне будівництво України.
- •Творчість д. Бортнянського.
- •Творчість а. Веделя.
- •Література XIX ст.
- •Розвиток українського театру.
- •Українські вчені XIX ст.
- •Особливості язичницької культури.
- •Музичне і театральне мистецтво Київської Русі.
- •Скульптура XIX ст.
- •Живопис XIX ст.
- •Формування української національної самосвідомості.
- •Архітектурні стилі та основні забудови.
- •Культурні діячі Києво-Могилянської академії.
- •Особливості шкільної драми.
Християнство. Причини прийняття та вплив на культуру українців.
У Х столітті християнство стало панівною релігією в Європі. На Русі про християнство також було відомо задовго до релігійних реформ Володимира Великого. Але вирішальним для процесу християнізації нашої країни було введення цієї релігії як державної в 988—990 рр. Спочатку князь Володимир зробив спробу модернізації язичництва, спробу пристосувати його до потреб централізованої держави. Більш того, за переказами, Володимир відродив забутий і, очевидно, не вельми популярний звичай людських жертвоприношень, щоб надати новому культу трагічно пишного характеру. Однак проведена реформа язичництва не досягла своєї мети. Найповніше інтересам верховної влади відповідало християнство за візантійським зразком. Вирішивши прийняти християнство, Володимир став діяти стрімко і круто. Його не влаштовувала звичайна практика прийняття християнства, що існувала на той час. Володимир хрестився сам, хрестив своїх бояр і під страхом покарання примусив хреститися всіх киян і все населення країни. Знать і заможні верстви населення приймали нову релігію порівняно легко і навіть охоче, як таку, що користувалася заступництвом центральної влади. Найбільш прихильними до старої язичницької віри були низи суспільства. Головними носіями ідей християнства стають церкви і монастирі. Поступово християнство охопило всі сфери життя людини. Вже у часи князювання Ярослава Мудрого митрополит Ілларіон трактував божественну благодать як суспільну норму, закон. У суспільстві розповсюджуються ідеали любові до ближнього, упокорювання і всепрощення, які орієнтували людину на послух. Прийняття християнства мало для Русі, при всій суперечності наслідків його для країни і народу, величезне позитивне значення. Зміцнювався новий феодальний лад. В ідеології безліч місцевих культів замінювалася культом єдиного Бога. Централізована організація священнослужителів — церква, підлегла владі великого князя, служила зміцненню його становища необмеженого монарха. Єдність релігії з іншими європейськими країнами робила Київську Русь частиною світового християнського суспільства. Незважаючи на політичні протиріччя, християнство зблизило Русь з Візантією — найбільш розвиненою феодальною державою з передовою культурою. Прийняття християнства позначилося на всьому духовному житті суспільства, привело до значного його збагачення.
Література Київської Русі.
За князя Ярослава (XI ст.) книжно-писемна справа і вченість набули значного розвитку. Відомо, що сам Ярослав проводив ночі за читанням, мав величезну бібліотеку. Характерний складений книжником Іваном «Ізборник» — є хрестоматією з найкращих повчальних творів візантійських авторів.
За Ярослава на митрополичий престол Києва вперше було поставлено не грека, а русича — Іларіона, вченість якого засвідчена блискуче написаною проповіддю «Слово про Закон і Благодать», що збереглася до наших часів.
«Повість временних літ» була написана найвідомішим із вітчизняних літописців — Нестором, ченцем Києво-Печерського монастиря, що жив у другій половині XI — на початку XII ст. Вона отримала назву за першими словами: «Се повєсть врємєнних лєт...». У повісті, крім власне літопису — опису подій рік за роком — Нестор зв'язує історію слов'ян зі світовою історією, описує їх побут, обряди, звичаї, вірування тощо. Наприклад, із «Повісті...» ми дізнаємося про існування в 945 р. у Києві кам'яного палацу князя Святослава, стіни якого були прикрашені фресками, мозаїкою, інкрустаціями з мармуру.
З'являється новий для слов'ян жанр літератури — житія святих, у яких розповідається про життя церковних і державних діячів, оголошених церквою святими; тут фігурували як персонажі світової церковної історії (Алексій — чоловік Божий, Іоан Золотоустий та ін.), так і герої давнього київського життя (мученики-князі Борис і Гліб, вбиті своїм братом Святополком Окаянним у боротьбі за владу; засновники Києво-Печерського монастиря Антоній і Феодосій Печерські та ін.). У житіях відтворено історичні події тих часів, релігійно-моральні та естетичні погляди суспільства.
Такі жанри оригінальної літератури Київської Русі, як «повчання» («Повчання» Володимира Мономаха, послання Феодосія Печерського до князя Ізяслава Ярославича) та житійна література відстоювали ідею самобутності Київської церкви.
Справжнім шедевром київської літератури є «Слово о полку Ігоревім», створене у XII ст. невідомим автором, у якому описується невдалий похід руських князів проти половців на чолі з князем Ігорем Святославовичем.