- •Екзаменаційні питання з дисципліни «Історія української культури»
- •Поняття етносу, етногенезу, менталітету.
- •Виникнення писемності в Україні (черти й різи, берестяні грамоти, графіті, кирилиця, глаголиця).
- •Т. Г. Шевченко – видатний український поет та письменник.
- •Поняття нації, національної культури, української культури.
- •Розвиток друкарської справи. Українські першодруки.
- •Боги стародавніх слов’ян.
- •Формування української народності, нації.
- •Полемічна література. І. Вишенський.
- •Митці реалістичного пейзажу хіх ст.
- •Особливості образотворчого мистецтва на українських землях хіv ‑ XVI ст.
- •Національно-культурне відродження України хіх ст.
- •Походження назви “Русь” та теорії походження Київської Русі.
- •Культурна діяльність братств.
- •Образотворче мистецтво хіх ст.
- •Трипільська культура та її вплив на формування національного світогляду українців.
- •Розвиток науки та освіти в Україні у XIV‑XVI ст.
- •Культурна діяльність п. Могили.
- •Освіта хіх ст. Харківський університет – колиска національно-культурного відродження України. Київський університет.
- •Особливості слов'янської культури язичницької доби.
- •Києво-Могилянська академія: минуле і сучасне.
- •Християнство. Причини прийняття та вплив на культуру українців.
- •Література Київської Русі.
- •Архітектура Київської Русі.
- •Образотворче мистецтво Київської Русі.
- •Література українського бароко. І. Вишенський.
- •Українське бароко. Мистецтво.
- •Г. С. Сковорода – просвітитель, філософ, поет.
- •Демократичні тенденції українського театру. Театр корифеїв.
- •Український романтизм.
- •Особливості культури первісної доби.
- •Т. Г. Шевченко – художник.
- •Музичне мистецтво України хіх ст.
- •Козацькі літописи.
- •Особливості архітектури хіх ст.
- •Культура козацтва.
- •Софія Київська як світоглядна ідея і художній шедевр.
- •Архітектура доби бароко.
- •«Кобзар» т. Г. Шевченка.
- •Свята та обряди українського народу.
- •Різдво, Великдень, Зелені свята – найурочисті релігійні свята в житті українського народу.
- •Наука та освіта в Київській Русі.
- •М. Лисенко – основоположник української професійної музики.
- •Народний ляльковий театр Вертеп.
- •Феофан Прокопович ‑ видатний діяч просвітництва і культури.
- •Вплив української культури на розвиток культурних процесів Росії.
- •Творчість м. Березовського.
- •Замкове і фортечне будівництво України.
- •Творчість д. Бортнянського.
- •Творчість а. Веделя.
- •Література XIX ст.
- •Розвиток українського театру.
- •Українські вчені XIX ст.
- •Особливості язичницької культури.
- •Музичне і театральне мистецтво Київської Русі.
- •Скульптура XIX ст.
- •Живопис XIX ст.
- •Формування української національної самосвідомості.
- •Архітектурні стилі та основні забудови.
- •Культурні діячі Києво-Могилянської академії.
- •Особливості шкільної драми.
Розвиток науки та освіти в Україні у XIV‑XVI ст.
Українська культура розвивалася не лише у Запорозькій Січі, але й при князівських дворах, у монастирях і церквах. Тут працювали освічені люди, які вели літописи, перекладали і переписували книги. Найбільш освіченим у XIII XVII ст. було духовенство, тому більшість шкіл знаходилася при монастирях і церквах; рідше при дворах багатих феодалів. Ці школи давали елементарні знання з арифметики, навчали письма, але до середини XVI ст. це перестає відповідати вимогам часу. Виникає новий тип школи греко-слов'яно-латинська, в якій давньоруські традиції освіти поєднувалися із західноєвропейськими.
Поруч з цими школами функціонувало понад 20 єзуїтських колегій, часом виникали і протестантські школи. В них вивчали теологічні дисципліни, грецьку мову й латину, риторику, математику.
Водночас в Україні XVI ст. спостерігається запровадження ідей Ренесансу, ренесансного гуманізму (зокрема, завдяки тому, що чимало українців навчалися за кордоном). Багато хто вчився в Празі і Кракові, в єзуїтських школах, де культивувалася полеміка з гуманізмом, що не означало його замовчування.
Таким чином, аж до XVIII ст. освіта в Україні не занепадала, а поширювалася. Сирійський диякон Петро Алеппський, що подорожував у гетьманську добу по Україні, був здивований широкою грамотністю простого народу.
Культурна діяльність п. Могили.
Петро Могила залишив майже 20 творів церковно-теологічного, полемічного, просвітницького, філософського та моралізаторського характеру. Він автор книг «Євангеліє» (1616), «Анфологіон» (1636), «Ефхологіон» (1646) та ін. Помер Петро Могила 1 (11 січня) 1647 року, коли йому виповнилося лише п'ятдесят. На посаді митрополита він прослужив всього чотирнадцять років. 3(19) березня 1647 року тіло покійного, згідно з його волею, було перенесено й покладено у Великій церкві Києво-Печерської лаври. У 1996 році Петро Могила був першим, кого канонізували у святі Українські Православні Церкви усіх конфесій. Взагалі Петро Могила був канонізований усіма 15-ма автокефальними Церквами Вселенської Церкви (лише Російська Православна Церква канонізувала цього як місцевошанованого святого, тобто святого, якого шанують лише на певній території). За кілька днів до смерті первосвятитель склав духовний заповіт, оголошуючи Києво-Братську колеґію першою спадкоємицею свого майна. Їй він заповів 81 тис. злотих, все своє нерухоме майно, коштовності та бібліотеку. На той час Петро Могила мав одну з найбагатших бібліотек. В ній були твори Сенеки, Горація, Цезаря, Ціцерона, Макіавеллі, трактати Авіценни та ін. Поряд з богословською літературою сусідували польські хроніки, руські літописи, документальні збірники, хронографи. До його бібліотеки також ввійшли книги, які свого часу заповів Могилі Іова Борецький.
Освіта хіх ст. Харківський університет – колиска національно-культурного відродження України. Київський університет.
У першій половині XIX ст. у Росії була проведена реформа освіти за такою ієрархією: дворічне церковно-приходське училище, повітове училище, гімназія, університет.
Гімназії відкрито було спершу у Новгороді-Сіверському, Києві, Харкові, Сімферополі, Полтаві, Чернігові, Херсоні, Єкатеринославі, Вінниці. Згодом вони з'являються у кожному місті.
З початку XIX ст. в Україні існували також три ліцеї, призначені дати освіту дітям з привілейованих сімей, і курс наук тут поєднував шкільні та вузівські дисципліни. Це були Кременецький, Рішельєвський (Одеса) та Ніжинський ліцеї.
Навчання у Східній Україні велося російською мовою. У 1876 р. російський царат видав указ про повну заборону української мови в освіті й культурі.
Важливим моментом національного підйому в Україні було заснування університету в Харкові, що виник наприкінці XVIII ст. за приватною ініціативою і на кошти харківської громадськості. В його заснуванні важливу роль відіграв відомий громадський та культурний діяч Василь Каразін, «архітектор» національного відродження.
8 листопада 1833 р. вийшов указ про заснування університету Св. Володимира у Києві. Він складався тоді з філософського та юридичного факультетів; планувався й факультет медицини. Відкриття університету відбулося 15 липня 1834 р. Характерно, що одразу ж попечитель Київського навчального округу фон Брадке віддає розпорядження ректорові про встановлення таємного нагляду за викладанням в університеті.