9. Митці реалістичного пейзажу хіх ст.

Поступово сформувалася справжня українська національна школа реалістичного живопису, що оспівувала історію краю, його природу та людей. Це твори П. Левченка «Село», «На Україні», «На Харківщині», «Задвірки Софійського собору» (Київ). Майстром жанрової картини та ліричного пейзажу був С. Васильківський, автор полотен «Козача левада», «Козак і дівчина», «Дніпровські плавні», а також багатофігурної композиції «Бій запорожців з татарами». У Рєпіна учився М. Мурашко, майстер своєрідної композиції та вишуканого колориту, знавець людської психології. Зокрема М. Мурашко відкриває для глядачів світ західноєвропейського побуту («На вулицях Парижа», «Біля кафе»), хоча не залишається байдужим до української теми («Похорон кошового»).

Пейзажний жанр представлений насамперед у творчості видатного українського художника-реаліста Сергія Васильківського (1854 1917). Найцікавіше у його доробку твори, присвячені рідній природі, "Козача левада", "Залишки вікового лісу", "Степ на Україні", "Ранок" та ін.

Василь Штернберг (1818 1845) прожив недовге життя, але залишив яскравий слід в українській культурі. Його вважають одним із зачинателів української школи пейзажного і побутового живопису. Твори В. Штернберга «Вітряки в степу», «Табун», «Ярмарок в Ічні», «Пастух», «Переправа через Дніпро під Києвом» та інші є водночас реалістичними й поетичними.

10. Особливості образотворчого мистецтва на українських землях хіv ‑ XVI ст.

Українське малярство цієї пори характеризується доволі високим рівнем. Фреска збагачується ренесансними віяннями. Це сюжети «Різдво Христове» та «Успіння Богородиці» у Кирилівській церкві Києва (XIV ст.). Релігійні образи, що були раніше статичними, скутими каноном, поступово набувають руху, збагачуються психологізмом та натурними деталями. Звертає на себе увагу ікона з с. Красова «Богоматір-Одигітрія», в якій впевне¬не відтворення візантійського канону поєднується з натхненною спіритуалістичною інтерпретацією християнського ідеалу і водночас з яскравістю фарб і життєвістю трактування натури. Майстром українського іконопису був митрополит Петро, що перебрався з Галичини до Москви, де став засновником московської школи іконопису.

11. Національно-культурне відродження України хіх ст.

Процес українського національного відродження на першому етапі (приблизно до середини 40-х років XIX ст.) охопив найбільші культурні центри українських земель, що перебували під владою Російської імперії, Харків, Полтаву, Ніжин, а згодом досяг Перемишля та Львова на території Галичини, яка входила до складу Австрійської імперії.

Українське національне відродження привертало увагу й класиків російської літератури Олександра Пушкіна та Миколи Гоголя. Їхні твори української тематики, не тільки художньо розкривали освіченим російським читачам багатий віковічними традиціями український світ, а й сприяли піднесенню національної свідомості самих українців. Досить вагомий внесок у цю справу зробили декабристи, зокрема Кіндрат Рилєєв. У своїй поемі "Войнаровський" він створює художні образи реальних історичних діячів українського гетьмана Івана Мазепи та його небожа Андрія Войнаровського, яких зображує патріотами й героями національно-визвольної боротьби в Україні. Таке трактування цих образів не тільки повністю розходилося з офіційною точкою зору російського царизму та його ідеологів, але й було несподіваним для багатьох сучасників поета. Ще зовсім недавно воно з упередженням сприймалося і радянськими істориками та літературознавцями.