25. Потребность общения в онтогенезе

4 критерия, одновременное наличие которых служит свидетельством того, что у ребенка уже есть потребность в общении. Первым критерием служит для нас внимание и интерес ребенка к взрослому; в этом критерии обнаруживается направленность ребенка на познание взрослогои тот факт, что взрослый стал объектом особой активности детей. Вторым критерием мы считаем эмоциональные проявления ребенка в адрес взрослого; в них обнаруживается оценка взрослого ребенком, наличие у ребенка отношения к взрослому, которое неразрывно связано со знанием о нем. Третий критерий состоит в инициативных действиях ребенка, направленных на то, чтобы привлечь интерес взрослого, проявить себя перед старшим партнером; в этом поведении обнаруживается стремление ребенка познакомить взрослого с собою и самому как бы еще раз увидеть свои возможности через реакцию другого человека. Наконец, четвертым критерием служит для нас чувствительность ребенка к отношению взрослого, в которой обнаруживается восприятие детьми той оценки, что дает им взрослый, и их самооценки.   Проявления детей, соответствующие 4 критериям, возникают в поведении детей не сразу, а один за другим в указанной последовательности. Взятые в совокупности, они, по нашему мнению, дают возможность, во-первых, ответить на вопрос, есть ли у данного ребенка потребность в общении с взрослыми, и, во-вторых, охарактеризовать уровень сформированности этой потребности. Применение указанных критериев позволяет сделать вывод о том, что у детей в первые месяцы жизни происходит постепенное оформление потребности в общении, разделяющееся на 4 этапа по мере появления 4 критериев и завершающееся к 2 мес. Откуда берется у ребенка потребность в общении, если при рождении она отсутствует и сама собой (например, при госпитализме) не возникает. Основой коммуникативной потребности органические жизненные нужды ребенка (в пище, тепле) и многие, многие другие. Однако нужда ребенка в удовлетворении органических потребностей и его стремление к информации — лишь та основа, которая заставляет младенца первоначально выделить взрослого в окружающем мире, обратить на него особое внимание. Это еще не общение: решающее значение для возникновения последнего имеет поведение взрослого, его позиция в отношении к ребенку.   Основные группы мотивов общения детей с окружающими людьми. Анализируя результаты экспериментальных работ, мы пришли к выводу, что мотивы, побуждающие ребенка вступать в общение с взрослыми, связаны с тремя его главными потребностями: это 1) потребность во впечатлениях, 2) потребность в активной деятельности и 3) потребность в признании и поддержке. Общение с взрослым составляет лишь часть более широкого взаимодействия ребенка и взрослого, в основе которого лежат указанные нужды детей.  

26. Комунікативна сторона спілкування. Спілк-ня- необх-на передумова існування людини і суспільства в цілому; передумова існування людини в філогенезі, та осн фактор її псих-го розвитку в онтогенезі. Сп- двосторонній або багатосторонній процес установлення і розв-ку контактів між людьми, зумовлений їхньою потребою у спільній діяльності. Стр-ра – 3 аспекта: 1комунікативний (обмін інформацією) , 2інтерактивний (обмін діями, організація взаємодії між партнерами) , 3 перцептивний (взаємне сприйняття партнерів і встановл. взаєморозуміння) . Діяльність - це не тільки праця, навчання, гра, а одночасно і взаємини. Коли мова йде про комунікацію у вузькому сенсі слова, то як правило мають на увазі той факт, що в ході спільної діяльності люди обмінюються між собою різноманітними знаннями, уявленнями, ідеями, настроями, установками тощо. Всі ці речі можуть розглядатися як інформація і тоді сам процес комунікації можна розглядати як процес обміну інформацією. Звідси все людське спілкування може розглядатися в термінах теорії інформації, до речі, що й робиться в деяких системах соціально-психологічного знання. 1. зміст ком. процесу-не тільки обмін інф-єю, а й виработка спільного смислу. Взаємне інформування передбачає налагодження спільної діяльності. В ком. процесі єдині діяльність, спілкування та пізнання. 2. обмін інф-ю передбачає вплив на поведінку партнера. Ефективність ком-ції виміряється саме тим наскільки вдалим є цей вплив. 3. ком-ний вплив, як рез-т обміну інф-єю можливий лише тоді, коли комунікатор та реципієнт володіють єдиною сис-мою кодифікації та декодифікації. Повинна бути ідентичною не тільки лексична та синтаксична системи, а й однакове розуміння ситуації спілкування, що можливе при включенні комун-ції в спільну систему діяльності. Інф-ція м. б. : спонукаюча (активізація, інтердикція, дестабілізація) , констатуюча ; аксиальна (1 отримувач) , ретиальна (група) . Елементи ком-го процесу (Ласуел) :1. Хто передає інф-ю (комунікатор) , 2. що передається (повідомлення, текст) , 3. як (канал) , кому (реципієнт) , 4. з яким результатом (ефект впливу) . Вербальна ком-ція- мова, менш за все втрачається зміст інф-ції

Невербальна вкл. знакові системи:1. оптико-кинетичну (жести, міміка, пантоміміка) , 2. пара і екстралінгвістичну (темп, діапазон, тональність, вкраплення) 3. організацію пространства та часу ком-го процеса 4. візуальний контакт. Функції: доповнення, заміщення мови, репрезентація емоц-х станів партнерів по комунік-му процесу, виявлення намірів учасників ком-го процесу.

28. Бар’єри спілкування:У ході передачі та прийому інформації відбуваються її суттєві втрати. На шляху передачі інфо. можуть виникати такі бар’єри: 1) межа нашої уяви (перекодування думки в слова) - втрата 30% інфо. 2) словниковий запас комунікатора (активний мовний фільтр) - набуває мовних форм 80% тієї інфо. , яка перекодована на внутрішню мову; 3) словниковий запас реципієнта - збіг словникового запасу комунікатора та реципієнта. Залежно від словникового запасу реципієнт сприймає майже 70% висловленої інфо. 4) здатність реципієнта розуміти значення слів - втрата 60% інфо. 5) обмежений обсяг пам’яті (не все зрозуміле залишається в пам’яті) . У ході монологічного спілкування (лекція) у слухачів залишається в пам’яті 20% інфо. За умов людської комунікації можуть виникати специфічні комунікативні бар’єри. що мають соціальний або психологічний характер. Бар’єри соціального плану, соціальні, політичні, релігійні, професійні відмінності (приналежність до різних соціальних груп, різна інтерпретація одних і тих самих понять, різні світосприймання, світорозуміння) Бар’єри психологічного плану різні індивідуально-психологічні особливості тих, хто спілкується (сором'язливість, скритність, некомунікабельність) або особливі психологічні відносини між тими, хто спілкується (антипатія, довіра) . У ході комунікації відбувається не тільки передача інфо. , а й соціальна орієнтація учасників, на думку Б. Ф. Поршнева, поширення інфо. в суспільстві відбувається через своєрідний "фільтр" довіри чи недовіри Цей фільтр діє так, що абсолютно істинна інфо. може бути неприйнятною, а хибна - прийнятною. Психологічно важливо з’ясувати, за яких обставин той чи інший канал інформації може бути блокованим цим фільтром. Існують різні засоби, які допомагають прийняттю інфо. , послабленню чи підсиленню фільтрів. Сукупність таких засобів Брудний А. А. називає фасцинацією. Фасцинація (від анг. fascination - зачарування) - це спеціально організовані засоби впливу для зменшення втрат семантичне значущої інфо. під час її сприймання реципієнтом, підвищення довіри де неї. Напр. , музичний супровід повідомлення, просторовий або кольоровий супровід дії, супроводження передвиборчих компанії благодійними акціями тощо.