21. Поняття джерела права в матеріальному та політичному значеннях.

Джерело права в матеріальному розумінні — це суспільні від­носини, які розвиваються і обумовлюють виникнення, розвиток та зміст праваПраву притаманна формальна визначеність. Суспільні відносини регулюються за допомогою чітких, формально виражених і загаль­нообов'язкових правил поведінки — правових норм, де головними виступають способи, за допомогою яких ці вимоги здобувають пуб­лічний характер, тобто стають загальнообов'язковими для всіх.Як специфічне явище соціальної дійсності право має певні форми свого зовнішнього вираження. Відбиваючи його зміст, вони являють собою способи організації права назовні.Під формою права розуміється об'єктивоване закріплення і прояв змісту права в певних актах державних органів, рішеннях судів, дого­ворах, звичаях та інших джерелах. Призначення цієї форми — упо­рядкувати правовий зміст, надати йому властивості державно-влад­ного характеру.У радянській правовій теорії значне місце займала дискусія про правильність термінів, що позначають відповідні поняття — "джере­ло права" чи "форма права".Одні визнавали більш правильним вживання терміна "форма пра­ва", інші схилялися до терміна "юридичне формальне джерело пра­ва". Пропонувалося також відрізняти "джерело права в матеріально­му значенні" (матеріальні умови життя суспільства, волю панівного класу) від джерела права "у формальному значенні", тобто від фор­ми об'єктивного вираження і закріплення обов'язковості правових норм.Нині ці суперечки можна вважати перебореними, оскільки термі­ни "форма права" і "джерело права" вживаються при висвітленні да­ної теми в тому самому контексті зовнішньої форми об'єктивації, зовнішнього вираження змісту права. Найрозповсюдженішим є вис­новок, що джерело права — це синонім поняття форми права. Під матеріальним джерелом права розуміють причини утворення права, тобто все те, що згідно з відповідним підходом породжує (формує) позитивне право: ті чи інші матеріальні або духовні фактори, суспільні відносини, природа людини, природа речей, божественний або людський розум тощо. У матеріальному аспекті джерелом правових норм виступають реальні суспільні відносини. Сучасні економічні умови здійснюють суттєвий вплив на формування права. Фактично ми спостерігаємо створення нової загальної моделі правового регулювання трудових відносин. Змінюються не лише межі правового регулювання, але й внутрішня структура трудового права, про що йшлося при висвітленні питання про систему трудового права.

21. Поняття джерел права у формально-юридичному значенні, їх система та загальна характеристика.

Джерело права у формальному (юридичному) розумінні —Це офіційні форми зовнішнього вираження і закріплення право­вих норм, що діють в певній державі, тобто це і є власне форма права.Юридичне джерело права завжди походить від правотворчого рі­шення компетентного державного органу і може бути прямим, по-хідним або санкціонованим, тобто коли воно формулює узагальнені нормативні положення (нормативно-правовий акт, нормативно-пра­вовий договір) або відбиває конкретний принцип регулювання, що міститься в рішенні конкретної юридичної справи (правовий преце­дент), або обмежується державно-владним санкціонуванням вже іс­нуючих правил поведінки (правовий звичай).Таким чином, юридичними джерелами, або формами права є офі­ційні способи вираження і закріплення змісту правових норм, за допо­могою яких норми права стають загальнообов'язковими.У рамках правової системи джерела права розташовані за прин­ципом їхньої ієрархічної підпорядкованості, утворюють цілісну сис­тему. Її вертикальна структура будується таким чином, що розпоряд­ження одних джерел права видаються на основі вищестоящих дже­рел. Чітка підпорядкованість джерел права, законодавчо закріплена і забезпечена за допомогою юридичних механізмів, має важливе соці­ально-політичне значення. Справді, єдність системи джерел права означає єдність вираженої в законі верховної державної волі.Призначення форм (джерел) права у тому, що вони служать для зовнішнього вираження змісту правових норм, офіційного закріплен­ня прав і обов'язків суб'єктів, забезпечення об'єктивного характеру права, для надання нормам права загальної обов'язковості.